1) Вираження ідей, понять або почуттів за допомогою умовних зна-

ків — символів. 2)^ Сукупність символів чого-небудь.

СИМЕТРИЧНИЙ (грец. аиццєтро?) — для якого характерна симет-

рія. Протилежне — асиметричний.

СИМЕТРІЯ (грец. отрцєтріа) — рівномірне, пропорційне розміщен-

ня точок або частин якогось цілого щодо центра, середини.

СИМПАТІЯ (від грец. сгицтгаЗбІа — співчуття) — 1) Почуття прихи-

льності, доброзичливості до кого-небудь. Протилежне — антипа-

тія. 2) Переносно — людина, яка користується чиєюсь прихильніс-

тю, викликає інтерес, кохання.

СИМПЛЕКС (від лат. simplex — простий) — 1) Спосіб телефонного

чи телеграфного зв'язку, при якому даним каналом і в даний мо-

мент можна або передавати, або приймати повідомлення. 2) матем.

Найпростіший опуклий багатогранник з даним числом вимірів.

525

СИМПЛІФІКАЦІЯ

СИМПЛІФІКАЦІЯ (від лат. simplex — простий і ...фікація) — спро-

щення.

СИМПОЗІУМ (від грец. СЮЦТГОСТІОУ — бенкет) — 1) У давніх греків

та римлян бенкет з музикою, розвагами й бесідами. 2) Нарада вче-

них однієї або кількох країн з певних наукових питань.

СИМПТОМ (від фей. 0йц7пчо|ш — збіг обставин, ознака) — 1) Ха-

рактерний вияв або ознака якого-небудь захворювання. 2) Перено-

сно — зовнішня ознака якого-небудь явища.

СИМПТОМАТИЧНИЙ (нім. symptomatisch, франц. symptomati-

que, від грец. стйцтгтшца — збіг обставин, ознака) — 1) Спрямований

на усунення симптомів захворювання, а не його причини. 2) Харак-

терний, показовий з певного погляду.

СИМУЛЯЦІЯ (від лат. simulatio — удавання) — удаване вираження

почуттів або певного фізичного стану (напр. захворювання) з метою

ввести в оману.

СИМФОНІЧНИЙ (від грец. ойцсршуос; — співзвучний) — 1) Пов'я-

заний з симфонією. 2) Призначений для виконання оркестром із

смичкових, духових і ударних інструментів', с. оркестр — ор-

кестр із смичкових, духових і ударних інструментів.

СИМФОНІЯ (від грец. оиіафшуіа — співзвучність) — 1) Жанр інст-

рументальної музики; музичний твір з однієї або кількох частин для

симфонічного оркестру. 2) Переносно — гармонічне поєднання різ-

номанітних звуків, фарб тощо.

СИНАГбГА (від грец. оиуауюуп — зібрання, місце зібрання) — мо-

литовний будинок та релігійна громада іудеїв.

СИНАНТРОП (від лат. Sina — Китай і ...антроп) — стародавня ви-

копна людина. За типом близька до пітекантропа. Жив за антропо-

генового періоду кайнозою. Рештки С. знайдено в Китаї.

СЙНАПСИ (від грец. стиуафіс; — з'єднання, поєднання) — ділянки

зв'язку нервових клітин одна з одною або з тканинами, що ними ін-

нервуються (див. Іннервація).

СИНГАМІЯ (від грец. о%сфос; — з'єднаний шлюбом) — з'єднання

чоловічої й жіночої статевих клітин (гамет) з утворенням зиготи.

СИНГУЛЯРНИЙ (лат. singularis) — окремий, одиничний, єдиний.

СИНДИКАЛІЗМ (франц. syndicalisme) — течія у робітничому русі,

прибічники якої розглядають професійні спілки (синдикати) як ви-

щу форму 9рганізації трудящих.

СИНДИКАТ (франц. syndicat, від грец. 0uv6ixo<; — захисник) —

1) Одна з форм монополій; об'єднання самостійних підприємств, які

зберігають виробничу та юридичну самостійність з метою регулю-

вання ринку певного товару. 2) Назва професійних спілок у Фран-

ції та деяких інших країнах.

СИНДРОМ (від грец. (Tuv5po|uo<; — який тече разом) — поєднання

ознак, симптомів, характерних для якого-небудь захворювання, па-

тологічного стану організму; с. набутого імунодефіциту

(С Н І Д) — смертельно небезпечне вірусне захворювання, при яко-

526

синодичний

му внаслідок ураження лімфатичної системи руйнується імунна сис-

тема хворого; зараження відбувається головним чином через кров

(при переливаннях крові; ін'єкціях) та статевим шляхом.

СИНЕДРІОН (грец. m>v?6piov — рада) — 1) У Стародавній Іудеї З—

1 ст. до н. е. рада старійшин, що виконувала функції вищого держав-

ного, релігійного й судового органу, в 1 ст. до н. е. — 1 ст. н. е., після

встановлення римського панування, верховний суд Іудеї. 2) Пере-

носно, — збори, рада, судилище.

СИНЕКДОХА (грец. ouvexSoxn, від ouv — разом і вибори — пере-

ймання) — один із засобів підсилення виразності художньої мови,

різновид метонімії. Заснована на кількісному зіставленні предме-

тів, явищ, на заміні частиною цілого, одним предметом — сукупно-

сті їх.

СИНЕКУРА (лат. sine cura — без турбот) — 1) За середньовіччя —

дохідна церковна посада, не пов'язана з певними обов'язками.

2) Переносно — добре оплачувана посада, на якій майже нічого не

треба робити.

СИНЕМАТбГРАФ [франц. cinematographe, від грец. ИІУЧЦО (иіупца-

Toq) — рух і урбссрш — пишу] — застаріла назва кінематографа, кіно.

СИНЕРГІЗМ (від грец. отуєруб? — який діє спільно) — 1) Явище

посилення дії одного каталізатора додаванням іншого. 2) Реакція

(3) організму на прийом кількох лікарських речовин, що перевищує

результат дії кожного препарату зокрема. 3) Спільна дія окремих

органів або систем.

СИНКЛІНАЛЬ (від грец. аиуиАдусо — нахиляюся) — складка верств

гірських порід, опуклістю повернута донизу; в ядрі її залягають мо-

лодші поброди, на крилах — давніші. Протилежне — антикліналь.

СИНКЛІТ (грец. отукХтІто?, букв. — скликаний) — 1) У Стародавній

Греції збори вищих сановників. 2) Переносно — збори, переважно

високопоставлених осіб; зібрання будь-яких груп осіб.

СИНКОПА (грец. оиухотгп, букв. — обрубування, скорочення) —