20 Ст. В Німеччині та Австрії. Художники, що входили до них, ви-

ступали проти офіційного академічного мистецтва.

СИБАРИТ (грец. ?і>рарітгі<;) — зніжена, розбещена розкошами, не-

робством людина. Від назви давньогрецької колонії у Південній Іта-

лії, в якій панівна верхівка відзначалася особливою розбещеністю й

неробством.

СИВАПІТЕК — рід викопних людиноподібних мавп. Рештки С.

(нижні щелепи й зуби) виявлено в міоценових відкладах Азії (Сива-

ликські гори, звідки й назва) й Східної Африки.

СИВІЛА, СИВІЛА (грец. оіриХХа — пророчиця) — у давніх греків,

римлян та інших народів віщунка, яка пророкує в екстазі, переваж-

но біду.

СИГНАТУРА (лат. signatura, від signo — визначаю, позначаю) —

1) Копія рецепта лікаря, яка додається в аптеці до приготованих

ліків. 2) Порядковий номер друкованого аркуша в книзі або журна-

лі, який проставляється на першій і третій його сторінках для конт-

ролю правильності фальцювання аркушів.

СИГНІТИВНИЙ (від лат. signum — знак) — виражений за допомо-

гою символів (знаків).

СИГУРАНЦА (рум. siguranta, букв. — охорона) — таємна політична

поліція у,королівській Румунії в 1921—44 pp.

СИДЕРАЦІЯ (франц. sideration) — агротехнічний прийом, що по-

лягає в заорюванні в грунт спеціально вирощених на зелене добри-

во рослин.

СИДЕРИЧНИЙ [від лат. sidus (sideris) — небесне світило, зоря] —

зоряний; с. місяць — проміжок часу, за який Місяць робить пов-

ний оберт по своїй орбіті (дорівнює приблизно 27,32 доби); с. рік —

523

СИДР

період повного обертання Землі навколо Сонця (дорівнює приблиз-

но 365,26 доби).

СИДР (франц. cidre, від грец. стіиєра — хлібне або фруктове вино, з

давньоєвр.) — слабоалкогольний шипучий яблучний напій.

СИЗИГІЇ (від грец. оиСиуіа — з'єднання, зв'язок) — спільна назва

молодика та повного Місяця; з ними пов'язані особливо великі

припливи біля берегів відкритих морів та океанів (сизигійські

припливи), затемнення Місяця і Сонця тощо.

СИКАТИВ (від лат. siccativus — висушувальний) — речовина, що

прискорює процес висихання олій з утворенням твердої плівки.

СИКХИ (від санскр. сікх — учень) — члени релігійної громади, що

виникла в Пенджабі (Індія) на початку 16 ст. як секта індуїзму. Ни-

ні сикхізм — одна з релігій в Індії.

СИЛАБІЧНИЙ (грец. стиЛХа(Зш6с;, від аиХХарп — звукосполучення,

склад) — складовий; с-не віршування — система віршуван-

ня, в основу якої покладено однакову кількість складів у віршових

рядках.

СИЛІКАГЕЛЬ [від лат. silex (silicis) — кремінь і gelo — застигаю] —

порувата біла маса, за складом — діоксид кремнію, сорбент. Ним

знебарвлюють і очищають гас, нафтопродукти тощо.

СИЛІКАТИ [від лат. silex (silicis) — кремінь] — солі кремнієвих кис-

лот, дуже поширені серед природних мінералів (напр.: слюда, тальк,

азбест, польовий шпат тощо). Застосовують як будівельні матеріа-

ли, вогнетриви тощо. Практичне значення мають штучні С.: скло,

фарфор, цемент, емаль тощо.

СИЛІКОЗ [від лат. silex (silicis) — кремінь] — професійне хронічне

захворювання легень, що виникає при тривалому вдиханні пилу

кварцу, граніту, пісковику тощо.

СИЛІКОН [від лат. silex (silicis) — кремінь] — синтетична крем-

нієорганічна сполука; надає гідрофобності тканинам, будівельним

матеріалам тощо; використовується для пластичних операцій.

СИЛІЦИДИ (від силіцій) — сполуки кремнію з металами. Застосо-

вують як вогнетривкі матеріали, в хімічному апаратобудуванні, як

домішки до різних жаротривких сплавів, як напівпровідники тощо.

СИЛІЦІЙ [лат. silicium, від silex (silicis) — кремінь] — те саме, що й

кремній. _

СИЛОГІЗМ (грец. оиЛХоуктмб?, від стиЛЛоуІ^оцаі — міркую, роблю ви-

сновок) — дедуктивний умовивід, у якому з двох суджень, що нази-

ваються засновками, одержують зумовлене ними третє судження —

висновок.

СИЛОГІСТИКА (від грец. оиХЛоуІсткбІ; — який робить висновок) —

1) Розділ формальної логіки, що вивчає силогізми. 2) Переносно —

безпредметні, надто загальні судження, схоластика.

СИЛУЕТ (франц. silhouette) — 1) Однотонне контурне зображення

людини або предмета на тлі іншого. Від прізвища французького

державного діяча 18 ст. Е. де Сілуета, на якого було таким способом

524

СИМПЛЕКС

намальовано карикатуру. 2) Характерні обриси споруди, предмета,

що сприймаються на відстані. 3) Контури кого-небудь або чого-не-

будь, що^идніються у сутінках, в тумані тощо.

СИЛУМІН [від сил(іцій) і (аа)юмін(ій)] — група легких кислотостій-

ких протикорозійних алюмінієвих сплавів з добавкою кремнію та ін.

речовин. Застосовують переважно в хімічному машинобудуванні.

СИЛУР, СИЛУРІЙСЬКИЙ ПЕРІОД - третій період палеозойської

ери геологічної історії Землі (див. Палеозой). Розпочався 440 млн

років тому, тривав ЗО млн років. Відклади цього періоду становлять

силурійську систему. Від назви народу, що жив в Уельсі (Англія), —

силури.

СИЛЬФИ, СИЛЬФІДИ (франц. sylphes, ж.р. sylphides, від грец.

сгіХфл — міль) — у кельтській та германській міфології, у повір'ях ба-

гатьох європейських народів один з видів ельфів — духів повітря.

СИЛЬФОН (від сильфи) — трубка або камера з гофрованою (хвиле-

подібною) поверхнею, застосовувана в різних приладах і пристроях

як чутливий елемент, що розширяється або стискається від зміни

тиску вміщених у ньому рідини, пари або газу.

СИМБІОЗ (від грец. стицрішок; — співжиття) — форма співжиття ор-

ганізмів різних видів, яка забезпечує їм взаємну користь.

СИМБІОНТИ (від грец. ou|a|3i6w — живу разом) — організми, які пе-

ребувають у симбіозі.

СИМВОЛ (від грец. mJupoXov — знак, прикмета, ознака) — 1) Умо-

вне позначення будь-якого предмета, поняття або явища. С. бува-

ють речові, графічні, образні. 2) С. віри — стислий виклад голов-

них догматів якоїсь релігії, що не потребують доведення й мають

сприйматися на віру. 3) Переносно — основи віровчення (кредо).

СИМВОЛІЗМ (франц. symbolisme, від symbole — символ) — худож-

ній і філософсько-естетичний напрям у мистецтві кінця 19 — поча-

тку 20 ст., у поетиці та естетиці якого головним був символ як ос-

новний гірийом художнього відображення дійсності.

СИМВОЛІКА (від грец. оидроХІж><; — який передається знаком) —