1) Старовинна студентська назва університету (який дає "поживу

для розуму"). 2) Переносно — місце, де хтось навчався, виховував-

ся, набував професійних навичок.

АЛЬМАНАХ (від араб, аль-манах — час, міра) — 1) заст. Календар-

довідник. 2) Збірка літературних творів різних авторів, об'єднаних

за якоюсь ознакою, що виходить періодично. 3) Неперіодична збір-

ка відомостей з різних галузей знань, громадської діяльності.

АЛЬМАНДИН — мінерал класу силікатів, залізисто-глиноземистий

гранат червоного, буро-червоного або червоно-фіолетового кольо-

рів. Дорогоцінний камінь, використовують також як абразивний ма-

теріал. Від назви м. Алабанди в Малій Азії.

АЛЬПАКА (ісп. alpaca — гірська коза в Андах, з мови кечуа) — 1) Сса-

вець роду лам1 родини верблюдових. Свійська тварина, дає цінну

вовну. Розводять у Перу й Болівії. 2) Легка тканина з її вовни.

АЛЬПАРІ (від італ. аі рагі, букв. — порівну) — відповідність ринко-

вого (біржового) курсу валюти, цінних паперів, векселів їхньому но-

міналові.

АЛЬПЕНШТОК (нім. Alpenstock, від Аїреп — Альпи і Stock — па-

лиця, жердина) — довга палиця із загостреним залізним наконеч-

28

АЛЮМІНІЙ

ником, якою користуються альпіністи при сходженні на високі го-

ри, льодовики.

АЛЬПІНІЗМ — сходження на важкодоступні гірські вершини, льо-

довики зі спортивною або пізнавальною метою. Від назви гір Аль-

пи. ,

АЛЬСЕКО (італ. al secco, букв. — по сухому) — настінний живопис

по сухій штукатурці. Див. також Фреска.

АЛЬТ (італ. alto, від лат. altus — високий) — 1) Партія в хорі або во-

кальному ансамблі, яку виконують низькі дитячі або жіночі голоси,

вищі від тенора. 2) Низький дитячий або жіночий голос. 3) Струн-

ний смичковий або духовий музичний інструмент. 4) Різновид де-

яких оркестрових інструментів (напр.: а.-кларнет, домра-а.).

АЛЬТЕРАЦІЯ (від лат. alteratio — зміна, чергування) — 1) муз. Під-

вищення або пониження тону на півтон чи тон; знаки А. — діез, бе-

моль. 2) біол. Зміна функції і будови клітин, тканин, органів внас-

лідок механічних, температурних, електричних та інших пошко-

джень.

АЛЬТЕРНАТИВА (франц. alternative, від лат. alterno — чергую,

змінюю) — необхідність вибору між двома можливостями, що ви-

ключають одна одну; кожна із цих можливостей.

АЛЬТИНГ (ісл. althing) — парламент в Ісландії.

АЛЬТИТУДА (від лат. altitude — висота) — висота точки місцевості

над рівневі моря. Інша назва — абсолютна висота.

АЛЬТРУЇЗМ (франц. altruisme, від лат. alter — інший) — безкорис-

ливе прагнення до діяльності на благо інших, готовність заради

цього зректися власних інтересів. Протилежне.— егоїзм.

А\ПЬФА (грец. йХсра — А, а) — 1) Перша літера грецького алфавіту.

2) Переносно — а л ь ф а й о м е г а — суть, основне; все повністю,

початок і кінець.

АЛЬФА..., АЛЬФА-... — у складних словах означає стан речовин

(напр. альфа-залізо) або зв'язок з альфа-частинками (напр.

альфа-радіоактивність).

АЛЬФА-ЧАСТИНКИ (від альфа-) — ядра атомів гелію. Кожна А.-ч.

складається з 2 нейтронів і 2 протонів.

АЛЬФбНС (франц. Alphonse) — ім'я героя комедії О. Дюма (сина)

"Мосьє Альфонс", що стало загальним означенням коханця, якого

утримує його коханка.

АЛЬЯНС (франц. alliance, від allier — з'єднувати) — 1) Союз, об'єд-

нання держав, організацій на основі договірних зобов'язань. 2) Шлю-

бний союз.

АЛЮВІЙ (від лат. alluvio — нанос) — відклади, нагромаджені в до-

линах водними потоками (галька, гравій, пісок, глина).

АЛЮМІНІЙ [від лат. alumen (aluminis) — галун] — хімічний еле-

мент, символ А1, ат. н. 13; сріблясто-білий метал, складова частина

бокситів, алунітів та інших мінералів.

29

АЛЮР

АЛЮР (франц. allure, букв. — хода) — 1) Різні види ходи, бігу коня

(напр., ступа, галоп, кар'єр), 2) військ. Умовна позначка хрестами на

донесенні, що визначає ступінь швидкості його доставки.

А-ЛЯ ФУРШЕТ (франц. a la fourchette — вилкою, з вилки) — про

їжу, прийом їжі, коли кожен бере зі столу, з підносів те, що йому

подобається, і їсть, не сідаючи до спільного столу.

АЛЯФУРШЕТ (від франц. a la fourchette, букв. — вилкою, з вил-

ки) — те саме, що й фуршет.

АМАЗОНКИ [грец. ' АцаСоУЕ<;, від а... — без і ца&с, — сосок, грудь (за

давніми переказами, А. для зручності стрільби з лука ще в дитинстві

випалювали праву грудь)] — у давньогрецькій міфології жінки-во-

йовниці, що жили в Малій Азії, біля Чорного моря та в пониззі До-

ну.

АМАЛЬГАМА (франц. amalgame, з араб, аль-мальгам, від грец.

дбАсгуда — пристрій для пом'якшення ударів) — 1) Сплав, одним з

компонентів якого є ртуть. Застосовують при золоченні металевих

виробів, у виробництві дзеркал. 2) Переносно — суміш різнорідних

речей, ідей тощо.

АМАЛЬГАМАЦІЯ —1) Одержання амальгами. 2) Покриття мета-

лу, скла амальгамою. 3) Добування благородних металів з тонко

подрібнених руд або пісків змочуванням поверхні металу ртуттю.