Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Словник іншомовних слів.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
6.16 Mб
Скачать

3) Розділ семіотики, що вивчає знакові системи як засоби виражен-

ня змісту, тобто правила інтерпретації знаків та складених з них ви-

разів. 4) У логіці — розділ, що вивчає відношення виразів логічної

мови до позначуваних ними об'єктів, а також змісту, який вони

виражають.

СЕМАФОР (від грец. отіца — знак, сигнал і ...фор) — 1) Постійний

сигнальний знак на залізничній колії, положення крила або вогні

якого показують, чи вільна колія. 2)С. морський — спосіб зо-

рової сигналізації у флоті (прапорцями, руками, ліхтарем тощо).

СЕМЕСТР (лат. semestris — піврічний, від sex — шість і mensis —

місяць) — у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах —

половина навчального року. Див. також Триместр.

СЕМІНАР (від лат. seminarium — розсадник) — 1) Форма групових

навчально-теоретичних або практичних занять студентів, членів

наукових гуртків, слухачів курсів. 2) Нарада з яких-небудь спеціаль-

них питань.

СЕМІНАРІЯ (від лат. seminarium — розсадник) — вид середнього

спеціального навчального закладу, переважно духовного.

СЕМІОТИКА (грец. агцаєштхйі; — пов'язаний із знаком, від ОТІЦЄЮУ —

знак) — 1) Наука про різні системи знаків, які використовують для

передачі інформації. 2) Розділ медицини, що вивчає ознаки хвороб.

СЕМІРАМІДА (греч. Еєцірсфц) — міфічна, легендарна правителька

Ассирії, якій приписують ряд переможних походів у Єгипет, Ефіо-

пію та Індію, створення чудових пам'ятників архітектури, "вися-

чих садів" у Вавилоні й Мідії. У творах Овідія (43 р. до н. е. — 17 р.

н. е.) та інших письменників С. — образ багатої, могутньої, але по-

рочної володарки.

СЕНАТ (лат. senatus, від senex — старий) — 1) У Стародавньому Ри-

мі дореспубліканського періоду збори старійшин; у період респуб-

ліки — орган верховної державної влади. 2) У дореволюційній Росії

(1711—1917) — один з найвищих державних органів, що здійснював

функції верховного суду і нагляду за діяльністю урядового апарату.

3) У багатьох сучасних буржуазних державах (Бельгії, Канаді, США

тощо) верхня палата парламенту.

519

СЕНАТОР

СЕНАТОР (лат. senator) — член сенату.

СЕНБЕРНАР — порода великих службових собак, а також собака

цієї породи. Назва пов'язана із Сенбернарським монастирем

(Швейцарія), де С. використовували для розшуку заметених снігом

мандрівників.

СЕНДВІЧ див. Сандвіч.

СЕНС (лат. sensus — смисл, від sentio — вважаю) — 1) Значення.

2) Розумна^підстава, доцільність, мета.

СЕНСАЦІЙНИЙ (від сенсація) — який викликає або здатний ви-

кликати сенсацію; розрахований на сенсацію.

СЕНСАЦІЯ (франц. sensation, від лат. sensatio — відчуття) — 1) Силь-

не враження від якої-небудь події. 2) Подія, повідомлення про неї,

які справляють таке враження.

СЕНСИБІЛІЗАЦІЯ (франц. sensibilisation, від лат. sensibilis — чутли-

вий) — 1) Процес, внаслідок якого підвищується чутливість організму

до повторної дії на нього подразливих чужорідних речовин. Із С. по-

в'язані алергічні захворювання. 2) Підвищення світлочутливості фо-

томатеріалів додаванням до фотоемульсії спеціальних речовин.

СЕНСОМОТОРИКА (від лат. sensus — відчуття і motor — рушій) —

взаємодія сенсорних та рухових компонентів у психічній та нервовій

організації людини, тварини.

СЕНСОРНИЙ (лат. sensorium — орган чуттів, від sensus — відчут-

тя) — пов'язаний з чуттям, органами чуттів, чутливий.

СЕНСУАЛІЗМ (франц. sensualisme, від лат. sensus — почуття, від-

чуття) — напрям у теорії пізнання, який визнає відчуття єдиним

джерелом знань.

СЕНТЕНЦІЯ (лат. cententia — думка, судження) — вислів, узагаль-

нення морально-повчального змісту.

СЕНТИМЕНТАЛІЗМ (франц. sentimentalisme, від sentiment — по-

чуття) — 1) Літературний напрям 18 — початку 19 ст., що характе-

ризувався особливою увагою до індивідуального світу людини, до

природи. Відзначався ідеалізацією дійсності та надмірною чутливіс-

тю в її зображенні. 2) Надмірна чутливість, емоційність.

СЕНТИМЕНТАЛЬНИЙ (франц. sentimental) — 1) Пов'язаний із

сентименталізмом у літературі. 2) Про твори мистецтва — здатний

розчулити слухача, глядача. 3) Надмірно чутливий, емоційний.

СЕНЬЙОР ' (від лат. senior — старший) — за середньовіччя в Захід-

ній Європі великий землевласник, феодал, який мав усю повноту

влади на території, що йому належала; вищий феодал щодо

нижчого (васала).

СЕНЬЙОР 2 (ісп. senor, від лат. senior — старший) — звертання до

чоловіка в іспаномовних країнах.

СЕНЬЙОРА (ісп. senora) — звертання до жінки в іспаномовних

країнах.

СЕНЬЙОРИТА (ісп. senorita, зменш, від senora — сеньйора) — звер-

тання до дівчини в іспаномовних країнах.

520

СЕРВЕР

СЕПАРАТИЗМ (франц. separatisme, від лат. separatus — відокрем-

лення) — 1) Прагнення до відокремлення, відособлення. 2) У бага-

тонаціональних державах прагнення національних меншин до відо-

кремлення й створення власної держави чи автономної республіки,

області. /

СЕПАРАТНИЙ (лат. separatus) — окремий, відособлений; с. м й р —

у міжнародному праві договір про мир чи перемир'я у війні, укладе-

ний однією державою (або групою держав) з противником окремо

від своїх союзників, що входять до коаліції держав, які беруть участь

у війні.

СЕПАРАТОР (лат. separator — відокремлювач) — 1) Апарат для

відокремлення однієї речовини від іншої, виділення речовини із

складу іншої. 2) Апарат для виділення вершків із незбираного моло-

ка.

СЕПАРАЦІЯ (лат. separatio, від separo — відокремлюю) — 1) Відок-

ремлення, поділ на складові частини. 2) Відокремлення рідких або

твердих частинок від газу, твердих — від рідини; розділення на

складові частини твердих або рідких сумішей.

СЕПІЯ (грец. от|ігіа — каракатиця) — 1) Рід морських молюсків. Ін-

ша назва — каракатиця. 2) Фарба сіро-брунатного кольору, що

добувається з цих молюсків. 3) Назва малюнка, виконаного цією

фарбою.

СЕПСИС (від грец. огіфц — гниття) — тяжке інфекційне захворю-

вання, спричинене проникненням у кров різних мікробів (напр.,

стрептококів, стафілококів, анаеробних мікроорганізмів); заражен-

ня крові.

СЕПТЕТ (нім. Septett, від лат. septem — сім) — 1) Ансамбль із семи

виконавців. 2) Музичний твір для семи інструментів або співаків.

СЕГІТИМА (від лат. septima — сьома) — муз. сьомий ступінь діато-

нічної гами, а також відповідний йому інтервал.

СЕПТИЧНИЙ (грец. олтгтіиб?) — гнильний.

СЕР (англ. sir) — 1) Звертання до чоловіка в англомовних країнах.