2) Затвердження відповідним державним органом якогось акта, що

надає йому сили закону. 3) Складова частина статті закону, в якій

визначено заходи державного впливу у разі невиконання даного за-

кону. 4) С. карна — вид покарання за злочин. 5) С. кредит-

на— встановлений правовими нормами захід економічного впливу,

що його застосовує банк до порушників фінансової, касової, розра-

хункової або кредитної дисципліни. 6)С. міжнародн о-п р а-

в о в а - захід впливу (економічний, політичний, військовий), який

застосовують щодо держави, яка не виконує міжнародних угод.

САНСКРИТ (від санскр. самскрта — оброблений, довершений) —

літературна мова давньої і середньовічної Індії.

САНТИ... (від франц. cent — сто, з лат. centum) — у складних словах

означає "сота частина", напр. сантиметр.

САНТИМЕТР (франц. centimetre) — 1) Одиниця довжини, що до-

рівнює 0,01 м; позначається см. 2) Лінійка або стрічка, на яку нане-

сено розмітку на сантиметри. 3) Одиниця електричної ємності.

САПЕР (франц. sapeur, від saper — вести підкоп) — військовослуж-

бовець інженерних військ, який виконує фортифікаційні (див. Фор-

тифікація), шляхово-мостові, маскувальні та інші роботи.

САПОНШИ [від лат. sapo (saponis) — мило] — складні органічні

безазотисті сполуки групи глікозидів. Містяться в рослинах. Засто-

совують у медицині та виробництві шипучих напоїв, халви. Багато

С. отруйні.

САПРО... (від грец. аотгрбс; — гнилий) — у складних словах відпо-

відає поняттю "гнилий", напр.: сапробіонти, сапрофіти.

САПРОБИ, САПРОБІбНТИ (від сапро... і грец. pioq — життя) —

організми, які живуть у водоймах, забруднених органічними речови-

нами. Наявність, склад і концентрація С. можуть бути показником

міри забрудненості водойми.

САПРОПЕЛЬ (від сапро... і грец. тгпХбс; — бруд, мул) — колоїдальні

відклади, що утворюються на дні річок і озер внаслідок перегниван-

ня решток рослин і тварин. Застосовують як добриво, а також для

мінерально-вітамінної підгодівлі сільськогосподарських тварин і в

грязелікуванні.

512

САТИСФАКЦІЯ

САПФІЗМ — те саме, що й лесбійство.

САПФІР (грец. стажреірсх;, від давньоєвр. саппір) — мінерал класу

оксидів та гідроксидів, прозорий, синього кольору, різновид корун-

ду. Дорогоцінний камінь.

САРАЦИНИ (лат. saraceni, грец. aapcwrivoi, від араб, сарк — схід) —

у творах античних авторів назва арабського населення Західної і

Північної Аравії. За середньовіччя назва "сарацини" поширилась

на всіх арабів та на деякі інші народи Близького Сходу, що сповіду-

вали іслам.

САРДОНІЧНИЙ (від лат. Sardonius, букв. — сардинський) — в'їд-

ливий, глузливий, глумливий.

САРІ (інд.) — жіночий одяг в Індії: шматок тканини, обернутий

навкол_о тіла.

САРКАЗМ (грец. 0архаа(д6<;, від аариссСІо — розриваю м'ясо) — їд-

ке, викривальне, іноді гірке глузування. Див. також Іронія.

САРКбМА [від грец. абр^ (аарибі;) — м'ясо і ...ома] — злоякісна пу-

хлина, що розвивається з елементів сполучної тканини. Найчастіше

спостерігається С. лімфатичних вузлів, м'язів, кісток. Характеризу-

ється швидким ростом і утворенням метастазів.

САРКОФАГ (грец. аариофауо?, букв. — пожираючий тіло) — кам'я-

на труна, гробниця.

САТАНА (давньоєвр. сатан) — уособлене зле начало у різних місти-

чних віровченнях; у залежності від вчення називається диявол, Ве-

льзееул, Люцифер, Мефістофель, шайтан та ін.

САТЕЛІТ [від лат. satelles (satellitis) — супутник, служник, спіль-

ник] — 1) астр. Супутник планети. 2) У давнину назва озброєних

найманців, що супроводили володаря. 3) Зубчасте колесо, що обер-

тається навколо своєї осі і водночас навколо осі іншого колеса.

Є складовою частиною механізмів у підйомних машинах, верстатах,

редукторах тощо. 4) Держава, яка є формально незалежною, але

фактично підпорядкована іншій. 5) Переносно — покірний вико-

навець чужої волі, поплічник.

САТИР (грец. ?атиро<;) — 1) У давньогрецькій міфології божество,

наділене рисами похітливості й розбещеності. 2) Переносно — роз-

бещена людина. 3) Різновид великих денних метеликів.

САТИРА (лат. satira, від satura, букв. — суміш, усяка всячина) —

1) Специфічна форма художнього відображення дійсності, яка по-

лягає в різкому осудливому осміюванні негативного. 2) Сукупність

сатиричних творів.

САТИРИКОН (грец. аатиріибу) — в епоху античності й середньовіч-

чя назва сатиричної драми, іноді — сатиричного роману.

САТИСФАКЦІЯ (лат. satisfactio, від satisfacio — задовольняю, про-

шу вибачення) — 1) Почуття приємності, задоволення від чого-не-

будь. 2) Утамування почуття образи, переважно у формі поєдинку,

дуелі з кривдником.

513

САТРАП

САТРАП (грец. аатршгг|<;, з давньоперс.) — 1) Правитель області або

провінції— сатрапії у Стародавній Персії, Мідії, в елліністичних мо-

нархіях (4—1 ст. до н.е.) або сліпий виконавець волі правителя.

2) Переносно — свавільний адміністратор, безконтрольний прави-

тель, наділений необмеженою владою.

САТУРАЦІЯ (від лат. saturatio — насичення, наповнення) — 1) На-

сичення рідин вуглекислим газом. 2) У цукроварінні — обробка цу-

крового соку вуглекислим газом.

САТУРН (лат. Saturnus) — 1) У давньоримській міфології бог по-

сівів, покровитель землеробства. 2) Шоста за віддаленням від Сон-

ця велика планета Сонячної системи. 3) В алхімії— назва свинцю.

САТУРНАЛІЇ (лат. Saturnalia) — 1) У Стародавньому Римі свято на

честь Сатурна після закінчення польових робіт, що починалося

17 грудня і святкувалося протягом тижня. 2) Переносно — нестрим-

но-веселе гуляння, святкування.

САУНА (фін. sauna) — лазня, у якій гаряча суха пара у парній поєд-

нується з холодною водою басейну.

САФАРІ (англ. safari, від араб, сафора — мандрівник) — 1) Заповід-

ник у Африці, в якому дозволяється полювання на диких звірів.

2) Полювання у такому заповіднику. 3) Одяг прямого крою з легкої

тканини з накладними деталями і специфічною вистрочкою. 4) Ав-

топерегони в умовах пустелі.

САФРА (ісп. zafra) — період збирання цукрової тростини на Кубі й

переробки її на цукрових заводах.

САХАРИДИ (від грец. ааихар — цукор і si6oq — вигляд) — вуглево-

ди, при гідролізі яких утворюється дві й більше молекули моносахари-

дів.

САХАРИН (нім. Saccharin, від грец. аах^ар — цукор, з санскр. шяр-

кара — гравій, пісок) — органічна сполука, білі солодкі на смак кри-

стали. Застосовують замість цукру при захворюванні на діабет.

САХАРОЗА (від грец. ааихар — цукор) — органічна сполука класу

дисахаридів, безбарвний твердий кристалічний продукт. Один з

найрозповсюдженіших у природі цукрів рослинного походження.

Інша назва — цукроза.

СВАСТИКА (санскр.) — хрест із загнутими під прямим кутом кін-

цями. С. — один з найдавніших орнаментальних мотивів у мистецт-

ві багатьох країн, зокрема Давньої Індії, Китаю, Японії. Знак С. за-

стосовувався у брахманізмі та буддизмі, був використаний як ембле-

ма німецьким фашизмом.

СВІНГ (англ. swing, букв. — коливання, розмах) — 1) У боксі! бо-

ковий удар із значної віддалі. 2) Межа взаємного кредитування сто-

ронами клірингових (див. Кліринг) розрахунків.

СГРАФЇТО (італ. sgraffito) — спосіб декоративного оздоблення стін

продряпуванням шарів штукатурки (пор. графіті).

СЕБОРЕЯ (від лат. sebum — сало і грец. рєш — течу) — захворюван-

ня, що характеризується підвищенням або зменшенням виділення

514

СЕЙСМОЛбГІЯ

шкірного жиру. Причинами виникнення С. можуть бути захворю-

вання нервової та ендокринної систем, нераціональне харчування

тощо.

СЕГІДИЛЬЯ (ісп. seguidilla, від seguir — супроводжувати) — іспан-

ський (андалузький) народний танець у супроводі звуків каста-

ньєт, гітари та співу.

СЕГМЕНТ (лат. segmentum — відрізок, смуга, від seco — ріжу, роз-

сікаю) — 1) Плоска фігура, обмежена кривою лінією і хордою цієї

лінії (плоский С., круговий, параболічний та ін.). 2) Частина прос-

тору, обмежена поверхнею кулі або іншою кривою поверхнею і від-

ділена січною площиною (просторовий С.). 3) Сукупність усіх дійс-

них чисел між двома заданими (включаючи й задані). 4) Одна з ба-

гатьох однорідних ділянок, з яких складається тіло деяких тварин

(напр. дощового черв'яка) або з яких складаються деякі органи

(напр. хребет). 5) Частина складної мовної одиниці.

СЕГРЕГАЦІЯ (лат. segregatio — відокремлення, від segrego — роз-

діляю) — вид расової дискримінації, що полягає у відокремленні

"кольорового" населення від "білого".

СЕЗбЙ (франц. saison, від лат. satio — сівба) — 1) Пора року (вес-

на, літо, осінь, зима). 2) Частина року, на яку припадають певні

явища природи або певні види господарської діяльності людини,

відпочинку, спорту тощо. 3) Театральний, музичний

с. — період, коли регулярно працюють театри, концертні зали то-

що,

СЕЇД (тюрк., з араб, саїд — князь, нащадок пророка) — почесний

титул мусульманина, який претендує на походження від потомків

пророка Мухаммеда.

СЕЙМ (польс. sejm, чеш. snem) — 1) За доби феодалізму станово-

представницький орган у деяких країнах, зокрема у Польсько-Ли-

товській державі. 2) Назва парламенту в Польщі та деяких країнах

Прибалтики.

СЕЙНЕР (англ. seiner, від seine — капшуковий невід) — невелике

морське моторне або моторно-вітрильне рибальське судно.

СЕЙСМІЧНИЙ (від грец. аєктцбі; — землетрус) — пов'язаний з яви-

щами землетрусу; с-на область— територія, де часто бувають

землетруси; с-ні хвилі— хвилі, що виникають внаслідок зем-

летрусу й поширюються у вигляді коливань у гірських породах; с-на

станція — установа, яка реєструє сейсмічні хвилі та обробляє

одержані дані.

СЕЙСМО... (від грец. аєш(І6<; — землетрус) — у складних словах

відповідає поняттям "землетрус", "підземний поштовх", напр.: сей-

смограф, сейсмоізоляція.

СЕЙСМОГРАФ (від сейсмо... і ...граф) — прилад для реєстрації ко-

ливань земної кори під час землетрусів і штучних вибухів.

СЕЙСМОЛбГІЯ (від сейсмо... і ...логія) — розділ геофізики, що

вивчає землетруси та явища, які з ними пов'язані.

515

СЕЙФ

СЕЙФ (англ. safe, букв. — надійний, безпечний) — 1) Вогнетривка

металева скриня або шафа для зберігання цінностей, документів то-

що. 2) Приміщення (кімната, підвал) з такими шафами або скриня-

ми в банках (1).

СЕКАНС (від лат. secans — розсікальний) — функція кута, познача-

ється sec. C. гострого кута прямокутного трикутника — відношен-

ня гіпотенузи до катета, що прилягає до цього кута; дорівнює косе-

кансу другого гострого кута цього трикутника.

СЕКАТОР (франц. secateur, від лат. seco — ріжу) — садові ножиці з

пружиною для зрізування гілок дерев, нарізування живців тощо.

СЕКВЕСТР (лат. sequestrum — заборона) — 1) Заборона чи обме-

ження права користування будь-яким майном за розпорядженням

органів державної влади. 2) Обмеження або скорочення видаткової

частини державного бюджету або окремих його частин. 3) Змерт-

віла ділянка будь-якого органа.

СЕКВЕСТРАЦІЯ (від лат. sequestra — ставлю поза, відділяю) —