1) Шаховий хід, при якому одночасно туру переміщують до короля,

а короля переносять через туру й ставлять поруч з нею. 2) Перенос-

но — спритний, добре продуманий маневр.

РОК-Н-РОЛ (англ. rock-and-roll, букв. — розхитуватися і крутити-

ся) — парний імпровізаційний танець американського походження,

який широко розповсюдився в середині 50-х років 20 ст.

РОКОКО (франц. rococo) — стилістичний напрям у західноєвропей-

ському мистецтві 18 ст. Виник у Франції. Відзначається примхли-

во-вишуканим оздобленням інтер'єрів приміщень, декоративністю;

в музиці — камерністю, граціозністю; в образотворчому мистецтві —

звертанням до фантастики, міфологічної та пасторальної тематики.

РОКФОР (франц. roquefort) — вид гострого сиру з овечого молока.

Від назви м. Рокфор у Франції, де його почали виготовляти.

505

РОЛ

РОЛ (нім. Rolle, від лат. rotula — коліщатко) — 1) Циліндр, вал, ко-

ток. 2) Машина (ванна з обертовим розмелювачем) для розмелю-

вання волокнистих матеріалів (напр. ганчір'я), з яких виготовляють

папір або картон. 3) Сувій тканини або іншого матеріалу.

РОЛИК (нім. Rolle) — 1) Круговий циліндр з твердого матеріалу, що

вільно обертається навколо своєї осі. 2) Порцеляновий ізолятор для

закріплення на стінах, стелі тощо електропроводів. 3) Ковзан на ко-

ліщатках.

РОЛЬ (франц. role, букв. — список, перелік, від лат. rotulus — папе-

ровий згорток) — 1) Образ, втілюваний актором. 2) Частина тексту

в п'єсі, що має виконуватися однією дійовою особою. 3) Перенос-

но — ступінь участі, міра впливу, значення в чомусь. 4) У соціальній

психології— форма поведінки людини в тій чи іншій ситуації в побу-

ті, на виробництві, в системі суспільних або міжособових відносин.

РОЛЬГАНГ (нім. Rollgang, від Roll — коток і Gang — хід) — пристрій

(роликовий транспортер), який використовують у прокатних ста-

нах для транспортування прокату.

РОМ (англ. rum) — міцний спиртний напій із соку цукрової трости-

ни.

РОМАНС (франц. romance, від roman — романський) — 1) Музич-

но-поетичний твір для голосу з інструментальним супроводом.

2) Різновид інструментальної музики, в якій переважають інтимні

мотиви.

РОМАНСЬКИЙ (франц. roman, від лат. romanus — римський) —

який виник на основі давньоримської культури або з нею тісно по-

в'язаний; р. стиль — художній стиль країн Західної і Центральної

Європи часів раннього середньовіччя з елементами давньоримсько-

го та візантійського мистецтва, особливо в архітектурі', р - к і мо-

ви— група споріднених мов (французька, іспанська, італійська,

португальська, румунська та ін.), які входять до індоєвропейської

сім'ї мов.

РОМАНТИЗМ (франц. romantisme) — 1) Ідейно-художній напрям у

літературі і мистецтві, що склався у кінці 18 — на початку 19 ст. Р.

висував на перший план духовне життя людини, зображення ідеаль-

них героїв та почуттів. 2) Художній метод літератури і мистецтва,

пройнятий оптимізмом, прагненням показати в яскравих образах

високе призначення людини. 3) Мрійливість, світовідчуття, прони-

зане ідеалізацією дійсності.

РОМАНТИК (франц. romantique) — 1) Прихильник романтизму.

2) Особа, схильна до мрійливості, захопленості героїкою, незвіда-

ним.

РОМАНТИКА (франц. romantique) — 1) Надзвичайність, незвіда-

ність чогось, що викликає емоційно-піднесене ставлення. 2) Те са-

ме, що й романтизм (2, 3).

РОМБ (грец. р6д|3ос, букв. — дзиґа, кружіння) — паралелограм з рів-

ними сторонами.

506

РОЯЛІЗМ

РОМШТЕКС (англ. rump steak, букв. — шматок вирізки) — страва з

відбитої підсмаженої в сухарях яловичини.

РОНДО (італ. rondo) — музична форма, для якої характерне кілька-

разове повторення основної теми, що чергується з епізодами різно-

манітного змісту. Музика Р. звичайно жвава, легка.

РОНДО (франц. rondeau) — 1) Тип вірша. 2) Особливо закруглений

рукописний, а також друкарський шрифт.

РбСТБІФ (англ. roast-beef — смажена яловичина) — страва з під-

смаженої яловичини, вирізки з хребтової частини туші.

РОСТРА (від лат. rostra — носи кораблів) — 1) архіт. Прикраса у ви-

гляді носової частини давнього судна. 2) іст. Трибуна на форумі

Стародавнього Риму, прикрашена носами кораблів, захоплених у

ворога.

РОТА (польс. rota, від старофранц. rote) — основний підрозділ у

піхотних, мотострілецьких, танкових та інших військах, що звичай-

но входить до складу батальйону.

РОТАПРИНТ (англ. rotaprint, від лат. rota — коло і англ. print —

друк) — малоформатна друкарська машина, робота якої ґрунтується

на принципі офсетного друку (див. Офсет). Р. застосовують для роз-

множення малотиражних видань.

РОТАТОР (від лат. rotator — який обертає) — 1) У загальному зна-

ченні будь-яка обертова система. 2) Множильний апарат із засто-

суванням трафарету (восківки). Використовують для розмноження

службової документації, рефератів тощо.

РОТАЦІЯ (лат. rotatio, від roto — обертаюся) — 1) Друкарська ма-

шина з обертовими циліндрами; ротаційна машина. 2) Круговий рух

у якому-небудь суглобі. 3) Оновлення якого-небудь повноважного

органу.

РОТВЙЙЛЕР (нім. Rottweiler) — порода великих службових гладко-

шерстих собак чорного кольору з рудими підпалинами, а також

собака цієї породи. Назва від м. Ротвейль у Німеччині.

РОТМІСТР (польс. rotmistrz, від старонім. rotmeister — голова, ке-

рівник) — офіцерський чин у кавалерії, а також у жандармерії в до-

революційній Росії, Польщі, Австро-Угорщині та деяких інших єв-

ропейських країнах. Відповідав чинові капітана в піхоті.

РОТбНДА (італ. rotonda, від лат. rotundus — круглий) — 1) Кругла в

плані споруда (будинок, павільйон, зала), звичайно оточена колона-

ми. 2) Верхній жіночий теплий одяг без рукавів у вигляді довгої на-

кидки.

РОТОР (від лат. roto — обертаюся) — 1) Обертова частина машин

(на відміну від нерухомої частини — статора), напр., у генераторах

електричного струму, електродвигунах, турбінах, вітродвигунах то-

що. 2) Гвинт вертольота. 3) мат. Вектор, який характеризує оберто-

вий рух у даній точці векторного поля.

РОЯЛІЗМ (франц. royalisme, від гоі — король) — прихильність до

королівської влади.

507

РОЯЛЬ____________________________________________________

РОЯЛЬ (від франц. royal — королівський) — струнний ударно-кла-

вішний музичний інструмент з корпусом крилоподібної форми; різ-

новид фортепіано.

РУБЕРОЙД (від лат. ruber — червоний і ...оїд) — рулоновий покрі-

вельний та ізоляційний матеріал, виготовлений з картону, просоче-

ного і вкритого шаром бітуму.

РУБІДІЙ (від лат. rubidus — темно-червоний, багряний) — хімічний

елемент, символ Kb, ат. н. 37; сріблясто-білий метал. Застосовують

у фотоелементах, лампах денного світла тощо.

РУБІН (лат. rubinus, від ruber — червоний) — мінерал класу оксидів

та гідрооксидів, прозорий, червоний чи рожевий різновид корунду.

Дорогоцінний камінь.

РУБКА (від гол. roef — каюта) — 1) Закрите приміщення на верхній

палубі (чи в надбудові над нею), стіни якого не доходять до бортів

судна. 2) Назва різних спеціальних приміщень (напр.: р. радіостан-

ції, бойова p.).

РУБРИКА (лат. rubrica — заголовок закону, від ruber — червоний) —

1) Заголовок розділу (в газеті, журналі тощо); відділ у радіо- і теле-

передачах. 2) Розділ, підрозділ чого-небудь, графа.

РУДИМЕНТАРНИЙ (від лат. rudimentum — початок, перший сту-

пінь) — зачатковий, недорозвинений,залишковий;р-ні органи —

органи, які в процесі історичного розвитку організму втратили своє

первинне значення. Інша назва — рудименти.

РУДИМЕНТИ (від лат. rudimentum — початок, перший ступінь) —

1) Те саме, що й рудиментарні органи. 2) Переносно — залишки, пе-

режитки явищ, які вже зникли.

РУЛАДА (франц. roulade, від rouler — котити) — швидкий віртуоз-

ний пасаж у співі.

РУЛЕТ (від франц. roulette — коліщатко) — 1) Шинка у формі товс-

тої ковбаси. 2) Страва з посіченого м'яса або картоплі з начинкою,

запечена у вигляді товстої ковбаси. 3) Кондитерський виріб з тіста,

згорнутого в трубку, з солодкою начинкою.

РУЛЕТКА (від франц. roulette — коліщатко) - 1) Металева або по-

лотняна стрічка з поділками, якою вимірюють протяжність чого-

небудь. 2) Інструмент для гравіювання. 3) Настільна азартна гра, а

також пристрій для неї з обертовим кругом, по якому котиться

кулька, поки не потрапить у ямку з номером.

РУМБ (англ. rhumb) — 1) Одиниця кутової міри, яка дорівнює 1/32

частки кола (у морській навігації). 2) Напрям на об'єкт, вимірюва-

ний кутами між північною частиною істинного меридіана і даним

напрямом. 3) У геодезії — кут між даним напрямом і географічним

меридіаном.

РУМБА (ісп. rumba) — 1) Бальний парний імпровізаційний танець

мексиканського походження. 2) Одна з форм джазу.

РУМПЕЛЬ (гол. roerpen, від гоег — весло, стерно і pen — шпеник) —

одноплечий чи двоплечий важіль, призначений для обертання стер-

на судна.

508

САВАНА

РУНИ 1 (нім. Runen) — знаки давньогерманської писемності

(З ст. н. е.). Рунічні знаки вирізьблювали на дереві, металі, пізніше —

на могильних каменях тощо.

РУНИ 2 (від фін. гапо — вірш, пісня) — карельські й фінські народ-

ноепічні пісні.

РУПІЯ (санскр. рупіам — карбоване срібло) — грошова одиниця Ін-

дії, Індонезії, Пакистану, Шрі-Ланки та ряду інших країн.

РУСІ (від лат. rusticus — простий, грубий) — камені (квадри) з грубо

обтесаною або опуклою лицьовою поверхнею.

РУТЙНІЙ — хімічний елемент, символ Ru, ат. н. 44; сріблясто-сірий

дуже крихкий метал, належить до платинових металів. Застосову-

ють як каталізатор і для виготовлення твердих сплавів. Від латин-

ської_назви Русі — Рутенія.

РУТИНА (франц. routine, від route — дорога, напрям) — побоюван-

ня змін, усього нового, консерватизм, косність, дотримування шаб-

лону, віджилих правил і навичок.

РУТИНЕР (франц. routinier) — людина, яка дотримується визначе-

ного шаблону, консерватор.

РЮКЗАК (нім. Rucksack, від Rucken — спина і Sack — мішок) — за-

плічний речовий мішок на лямках.

РЯСА (від грец. pdcaov — одяг ченця) — верхній одяг православного

духівництва.

С

САБАЙОН (франц. sabayon) — підлива із збитих яєчних жовтків,

цукру, вина або рому та прянощів.

САБАНТУЙ (від тюрк, сабан — плуг і туй — свято) — 1) Свято у та-

тар і башкирів після закінчення весняних польових робіт. 2) Пере-

носно — гулянка, випивка з якоїсь нагоди.

САБб (франц. sabot) — черевики на дерев'яній підошві або видов-

бані з дерева, а також взуття без задника, що нагадує такі черевики.

САБОТАЖ (франц. sabotage, від saboter, букв. — стукати черевика-

ми) — 1) Навмисний зрив роботи шляхом прямої відмови від неї або

свідомо недбалого її виконання. 2) Прихована, замаскована проти-

дія будь-яким заходам.

САВАН (грец. odpavov, з араб.) — 1) Поховальне убрання у вигляді

мішка або довгої сорочки з білої тканини. Від назви місцевості Са-

ван поблизу Багдада. 2) Переносно — білий покрив (снігу); взагалі

Щільний покрив.

САВАНА (ісп. sabana, з карибської) — тип тропічної і субеквато-

ріальної рослинності — поєднання трав'яного покриву з окремими

деревами, групами дерев або чагарниками.

509

САВАОФ

САВАОФ (від давньоєвр. Цебаот — бог воїнства) — 1) Одна з назв

бога Яхве — єдиного бога в іудаїзмі. 2) У християнстві — перша осо-

ба Святої,Трійці, Бог-Отець.

САГАЙДАК (тюрк, сагдак) — футляр для лука і стріл.

САГИ — 1) Пам'ятки давньоскандинавського і давньоірландського

епосу в формі прозових творів з віршованими вставками. 2) Сказан-

ня.

САГЇБ, САХЇБ (араб., букв. — супутній) — спочатку назва всіх мусу-

льман ("супутні" пророкові Мухаммеду). У середні віки в Індії —

титул великих феодалів. Після появи в Індії європейців — звертан-

ня, переважно до європейця.

САГО (малайське sagu) — крупи із крохмалю сагової та інших

пальм, а також штучний харчовий продукт, виготовлений з картоп-

ляного та кукурудзяного крохмалю.

САДИЗМ — 1) Статеве збочення, пов'язане з намаганням заподія-

ти партнерові біль. Від прізвища французького письменника 18 ст.

де Сада, який описав у своїх романах це збочення. 2) Ненормальна

пристрасть до жорстокості, мордування, насолода від чужих страж-

дань.

САЗ (тур. saz, від перс, саз) — щипковий музичний інструмент, по-

ширений у народів Закавказзя.

САК (франи. sac, від лат. saccus, грец. accxxoq —мішок) — 1) Дорож-

ній мішок, торба. 2) Риболовна сітка у вигляді натягнутого на обруч

мішка з держалном. 3) Широке жіноче пальто. 4) Мішок, набитий

землею, для захисту від куль.

САКВО.ЙЖ (франц. sac de voyage, від sac — мішок і voyage — подо-

рож) — ручна дорожня сумка, здебільшого шкіряна.

САКРАЛЬНИЙ (від лат. sacrum — священна річ, дія) — священний;

який стосується релігійного культу й ритуалу.

САКРАМЕНТАЛЬНИЙ (від. лат. sacramentum — клятва, присяган-

ня) — 1) Який стосується релігійного культу, ритуальний, священ-

ний. 2) Який став узвичаєним, традиційний.

САКСАУЛ (тюрк, саксавул) — рід кущових та дерев'янистих рослин

родини лободових. Поширений у пустелях та напівпустелях Азії.

Використовується для закріплення пісків.

САКСОФОН — духовий язичковий музичний інструмент. Від

прізвища бельгійського винахідника А. Сакса (1814—94).

САЛАМАНДРА (грец. aaXcc^'avSpa) — 1) Рід хвостатих земноводних

родини саламандрових. Поширені переважно в Європі, Малій Азії

та Північній Африці. 2) У міфології західноєвропейських народів дух

вогню.

САЛбН (франц. salon, від італ. salone, букв. — велика зала) —

1) Кімната для прийомів. 2) Світський, політичний, літературно-ху-

дожній гурток, який збирається у якогось діяча, мецената тощо.

3) Магазин художніх виробів, приміщення для виставок, для демон-

страції товарів. 4) Назва художніх та інших виставок. 5) Ательє, пе-

510

САНГІНА

рукарня вищого розряду. 6) Приміщення для пасажирів у транспорт-

них засобах.

САЛЬДО (від італ. saldo — розрахунок) — різниця між підсумками

за дебетом і кредитом рахунків.

САЛЬТО, САЛЬТО-МОРТАЛЕ (від італ. salto mortale - смертель-

ний стрибок) — вільне перевертання стрибуна в повітрі. Елемент в

акробатиці, спортивній гімнастиці тощо.

САЛЮТ (франц. salut, від лат. saluto — вітаю) — 1) Урочисте вітан-

ня, віддання почесті (пострілами, ракетами (2), підняттям руки,

шаблі, прапорів тощо). 2) Постріли з гармат, феєрверк на честь яко-

їсь події, знаменної дати.

САЛЯМІ (італ. salame, від лат. sal — сіль) — сорт твердої копченої

ковбаси з дрібними шматочками сала.

САМАН (тюрк. — солома) — 1) Будівельний стіновий матеріал (не-

випалена цегла з глини з домішками полови, соломи тощо). 2) Со-

лом'яна січка. Інша назва — а д о б.

САМАРІЙ — хімічний елемент, символ Sm, ат. н. 62; сріблястий

м'який метал; належить до лантаноїдів. С. додають до скла, яке

застосовують для захисту від нейтронного випромінювання. Спо-

луки С. використовують у світлотехніці. Від назви мінералу самар-

скіту.

САМБА (португ. samba) — бразильський швидкий парний танець

вільної композиції.

САМІТ (англ. summit, букв. — вершина, верх) — зустріч, перегово-

ри глав держав, урядів.

САМУМ (араб. — пекучий вітер) — сухий гарячий вітер у пустелях

Аравійського півострова і Північної Африки.

САМУРАЇ (від япон. самурау — служити) — 1) У феодальній Японії

назва світських феодалів. 2) Військово-феодальний стан служилих

дрібних дворян, що існував у Японії з 12 ст. до 1-ї половини 19 ст.

САМШИТ (перс, шімшед) — рід вічнозелених деревних і кущових

рослин. Поширені переважно в Південно-Східній Азії, Середзем-

номор'ї, приатлантичній частині Європи та в Африці. Декоративні.

З деревини виготовляють ткацькі човники, музичні інструменти

тощо. Інша назва — букс.

САНАЦІЯ (від лат. sanatio — оздоровлення, лікування) — 1) Регуля-

рне обстеження і своєчасне лікування ротової порожнини. 2) Збіль-

шення кредиту, надання субсидій та інші фінансові заходи держав

або банків з метою допомоги великим підприємствам, компаніям,

які перебувають під загрозою банкрутства.

САНГВІНІК [від лат. sanguis (sanguinis) — кров, життєва сила] —

людина з темпераментом, для якого характерна збудливість, емо-

ційність, легка зміна настроїв, оптимізм.

САНГІНА (франц. sanguine, від лат. sanguis — кров) — 1) М'який

темно-червоний олівець. 2) Назва малюнка, виконаного таким

олівцем.

511

САНДАЛ

САНДАЛ (грец. adcvTdXov, араб, сандал, від санскр. чандрас — блис-

кучий) — рослинний барвник червоного або жовтого кольору;

одержують з деревини фернамбука, кампешевого й сандалового де-

рев.

САНДВІЧ, СЕНДВІЧ (англ. sandwich) — бутерброд з двох скибок

хліба, прокладених якою-небудь закускою. Від прізвища англійсь-

кого лорда Сандвіча, який ввів його в ужиток.

САНІТАРЇЯ (від лат. sanitarius — який стосується здоров'я) — га-

лузь гігієни; система гігієнічних заходів (додержання правил особи-

стої гігієни, контроль за умовами праці тощо), спрямованих на

оздоровлення умов побуту й праці людини.

САНКЦІЯ (від лат. sanctio — непорушна постанова) — 1) Схвалення.