1) Знижка з оптової ціни або ваги товару, якщо фактична якість йо-

го нижча за передбачену договором, стандартом чи технічними

умовами. 2) Знижка з тарифу, надана вантажовідправникові за

окремою угодою при наявності великої кількості вантажу.

РЕФЕРАТ (нім. Referat, від лат. refero — доповідаю) — 1) Короткий

виклад (перед аудиторією або в письмовій формі) наукової праці,

вчення, змісту книги тощо. 2) Доповідь на будь-яку тему, що скла-

дається з огляду літературних та інших джерел.

РЕФЕРЕНДУМ (від лат. referendum — те, що має бути повідомле-

не) — всенародний опит з найважливіших питань державного жит-

тя, в якому беруть участь усі громадяни, що мають виборчі права.

Див. також Плебісцит.

РЕФЕРЕНТ [від лат. referens (referentis) — який доповідає] — 1) Осо-

ба, яка складає або читає реферат. 2) Службова особа, що є консуль-

тантом з певних питань. 3) Конкретний предмет, якого стосується

мовний знак.

РЕФЕРЕНТНІСТЬ [від лат. referens (referentis) - який доповідає] -

психол. залежність суб'єкта від інших людей або групи, що виявля-

ється у запозиченні їх ставлення до певного об'єкта, цінностей,

цілей.

РЕФЕРЕНЦІЯ (нім. Referenz, від лат. refero — повідомляю) — 1) До-

відка, відгук про виконання службових обов'язків посадовою осо-

бою. 2) Рекомендація, характеристика, яка дається особі або під-

приємству іншою особою, що користується довірою в ділових ко-

лах. 3) Відношення між референтом (3) і мовним знаком.

РЕФЕРІ (англ. referee, від лат. refero — доповідаю, повідомляю) —

суддя спортивних змагань з футболу, тенісу, хокею, боксу 1

тощо.

РЕФЛЕКС (від лат. refiexus — згин, вигин, звертання назад) — 1) Від-

биття, наслідок, вторинне явище, що спричинюється іншим яви-

щем. 2) Зміна тону або збільшення інтенсивності забарвлення пред-

500

РЕФРЕН

мета, що виникає при відбитті світла, що падає від сусідніх освітле-

них предметів. 3) Див. Рефлекси.

РЕФЛЕКСИ (від лат. reflexus — вигин) — реакції організму людини

та тварин на подразнення рецепторів. Розрізняють р. безумовні —

природжені та у м о в н і, що виробляються в процесі життя.

РЕФЛЕКСІЯ (від лат. reflexio — вигин, відображення) — 1) Осмис-

лення людиною власних дій, діяльність самопізнання, що розкри-

ває специфіку духовного світу людини. 2) психол. Самоаналіз, розду-

ми людини (часом надмірні, хворобливо загострені) над власним

душевним станом.

РЕФЛЕКСОЛбГІЯ (від рефлекси і ...логія) — напрям у психологи

початку 20 ст., представники якого головним чинником поведінки

людини (у тому числі й найскладніших, соціальних форм поведінки)

вважали рефлекси.

РЕФЛЕКСОТЕРАПЇЯ (від рефлекси і терапія) — загальна назва ме-

тодів лікування, які використовують подразнення біологічно актив-

них точок поверхні тіла.

РЕФЛЕКТОР (від лат. reflecto — вигинаю, відбиваю) — 1) Металеве

або скляне ввігнуте дзеркало, яке відбиває світло; використовується

для обігрівання приміщення, прогрівання ділянок тіла. 2) Телескоп,

зображення в якому утворюється завдяки відбиттю світла ввігнутим

дзеркалом. 3) Система дротів навколо антени для утворення напря-

мленого випромінювання радіохвиль.

РЕФЛЕКТОРНИЙ - 1) Який стосується рефлексів. 2) Який відбу-

вається мимовільно.

РЕФОРМА (франц. reforme, від лат. reformo — перетворюю, поліп-

шую) — перетворення, зміна, перебудова чого-небудь, що проводи-

ться переважно законодавчим шляхом.

РЕФОРМАЦІЯ (від лат. reformatio — перетворення, поліпшення) —

суспільно-політичний та ідеологічний рух у більшості країн Захід-

ної і Центральної Європи в 16 ст., що набрав форми боротьби проти

католицької церкви. Внаслідок Р. в Німеччині та деяких інших кра-

їнах виникли протестантські церкви (див. Лютеранство, Каль-

вінізм).

РЕФОРМІЗМ — політична течія, рух, що ставить своїм завданням

здійснення соціальних змін шляхом реформ.

РЕФРАКЦІЯ (від лат. refractio — заломлення) — викривлення на-

пряму поширення світлових, звукових і радіохвиль під час прохо-

дження їх крізь середовище із змінними фізичними характеристика-

ми.

РЕФРЕН (франц. refrain) - 1) Повторення групи слів, рядка або

кількох віршованих рядків наприкінці строфи або групи строф. 2) У

музичній формі рондо — те, що багаторазово повторюється як основ-

на тема в чергуванні з різними епізодами. 3) В куплетній пісні —

приспів. 4) Переносно — те, про що постійно говорять, основна

Думка.

501

РЕФРИЖЕРАТОР

РЕФРИЖЕРАТОР (англ. refrigerator, від лат. refrigero - охоло-

джую) — 1) Частина холодильної установки, де низькі температури

спричинюються випаровуванням рідини. 2) Автомобіль, судно, ва-

гон тощо, оснащені холодильними установками для перевезення

вантажів, що,можуть зіпсуватися.

РЕФУНДУВАННЯ (англ. refunding, від refund — повертати, відшко-

довувати) — 1) Погашення, відшкодування державної заборговано-

сті шляхом випуску позик. 2) Повернення покупцю товару грошей

у випадку, обгрунтованих претензій.

РЕЦЕНЗЕНТ [від лат. recensens (recensentis) — який переглядає, до-

сліджує] — автор рецензії.

РЕЦЕНЗІЯ (від лат. recensio — розгляд) — відзив, переважно пись-

мовий, з оцінкою художнього, наукового або іншого твору, збірни-

ка, журналу, кінофільму, вистави із зауваженнями, пропозиціями

та порадами.

РЕЦЕПІСА (франц. recepisse, від лат. гесіреге — отримувати) — по-

передня розписка про отримання товару, яка відіграє роль свідоцт-

ва; замінюється згодом товарною квитанцією.

РЕЦЕПТ (від лат. receptum — прийняте) — 1) Письмове звернення

лікаря в аптеку про виготовлення або видачу готових ліків із зазна-

ченням способу застосування їх. 2) Вказівка про склад і спосіб ви-

готовлення будь-якої суміші, розчину, страви тощо. 3) Переносно —

порад_а, вказівка про спосіб розв'язання будь-якого питання.

РЕЦЕПТОРИ (від лат. receptor — той, що сприймає) — кінцеві утво-

ри чутливих (аферентних) нервових волокон, які сприймають подра-

знення і перетворюють енергію подразнення на нервове збудження.

РЕЦЕПТУРА (нім. Rezeptur, від лат. receptum — сприйняте) — суку-

пність правил виписування та виготовлення ліків.

РЕЦЕПЦІЯ (від лат. receptio — прийняття) — 1) Запозичення даним

суспільством соціологічних і культурних форм, що виникли в іншій

країні або в іншу епоху. 2) Здійснюване рецепторами сприйняття і

перетворення енергії подразників на нервові збудження.

РЕЦЕСИВНИЙ (від лат. recessus — відступ) — прихований; який не

виявляється; р-на ознака — спадкова ознака материнського або

батьківського організму, яка у нащадків не виявилася.

РЕЦЕСІЯ (франц. recession, від лат. recessio — відступ) — сповіль-

нення або падіння темпів зростання виробництва.

РЕЦИДИВ (від лат. recidivus — який відновлюється) — 1) Повер-

нення хвороби, її повторення в типовій формі зразу після одужання

або в період одужання. 2) юрид. Повторне (чи неодноразове) вчи-

нення злочину. 3) Повернення, повторення будь-якого явища після

гаданого його зникнення.

РЕЦИДИВІСТ (від рецидив) — особа, яка раніше була засуджена і

знову вчинила аналогічний злочин.

РЕЦИПІЄНТ [від лат. recipiens (recipients) — який одержує] — 1) мед.

Хворий, якому переливають кров, пересаджують тканину тощо від

502

РИНІТ

донора. 2) хім. Посудина — приймач рідини або газу. 3) Людина, яка

сприймає зовнішнє подразнення (звуки, слова тощо).

РЕЦИТАЦІЯ (від лат. recito — читаю вголос) — читання або декла-

мування перед слухачами.

РЕЧИТАТИВ (італ. recitative, від лат. recito — читаю вголос, оголо-

шую) — поєднання співу й декламації, наспівна декламація.

РЕЯ (гол. га) — металевий чи дерев'яний брус, прикріплений до

щогли або стеньги судна.

РИБОНУКЛЕЇНОВІ кислоти (від франц. ribonucleique) -

речовини з групи нуклеїнових кислот. Входять до складу всіх ор-

ганізмів. Беруть участь у біосинтезі білків. Скорочена назва

РНК.

РИБОСОМИ (нім. Ribosom) — органоїди клітин людини, тварин і

рослин. Функцією Р. є біосинтез білка.

РИГЕЛЬ (нім. Riegel, букв. — засув, запор) — 1) Горизонтальна ко-

ротка балка, розпірка, затяжка в будівельних конструкціях (1). 2) За-

сув у замках.

РИГІДНІСТЬ (від лат. rigidus — твердий, заціпенілий) — 1) Закляк-

лість, негнучкість, спричинені напруженням м'язів. 2) Стан, при

якому знижена здатність до переключення психічних процесів і при-

стосування до умов середовища.

РИГОРИЗМ (франц. rigorisme, від лат. rigor — твердість, суворість) —

непохитне дотримання якихось моральних принципів.

РИГСДАГ (дат. rigsdag) — парламент у Цинії (1849—1953); складався

з двох палат — фолькетингу (нижньої палати) і ландстингу (верхньої

палати).,

РИЗАЛІТ (від італ. risalita — виступ) — частина будинку, що висту-

пає за лінію центральної осі фасаду.

РИКОШЕТ (франц. ricochet, від ricocher — відскакувати) — відки-

дання, відскакування снаряда, кулі тощо під певним кутом після

удару об поверхню.

РИКСДАГ (швед, riksdag) — парламент у Швеції.

РИКША (япон. дзінрікіся, від дзін — людина, рікі — сила і ся — ві-

зок) — 1) Поширена в деяких країнах Сходу легка двоколісна паса-

жирська коляска, яку везе людина. 2) Людина, яка везе таку коляс-

ку, перевозячи пасажирів і вантажі.

РИМЕЙК (англ. remake — переробка) — 1) Випуск нової продукції

з використанням ідей, які зустрічалися раніше, напр. дизайну. 2) По-

вторний випуск товару, напр.: перевидання книги, нова версія кіно-

фільму.

РИНГ (англ. ring, букв. — кільце, коло) — 1) Тимчасова угода між

підприємцями про скуповування або вилучення з ринку певного

товару, щоб підвищити попит і потім продати його за вищою

ціною. 2) Оточений канатами майданчик для боксу1.

РИНІТ [від грец. рід (pivoe) — ніс] — запалення слизової оболонки

носа, нежить.

503

РИНК-ХОКЕЙ

РИНК-ХОКЕЙ (англ. rink-hockey, від rink — ковзанка і хокей) — хо-

кей на роликових ковзанах.

РИНОЛОГІЯ [від грец. pig (piv6g) — ніс і ...логія] — розділ оторинола-

рингології, який вивчає хвороби носа та його придаткових порож-

нин (пазух), лікування їх і профілактику.

РИНОСКОП [від грец. pk (pivog) — ніс і ...скоп] — дзеркало для огля-

ду^носової порожнини.

РИСЛІНГ (нім. Riesling) — сорт винограду німецького походження,

а також сорт вина, яке виробляється з нього.

РИТМ (від грец. риЗцод — розмірність, узгодженість) — 1) Рівномір-

не чергування якихось елементів. 2) Закономірне чергування музи-

чних звуків. 3) Періодичне повторення яких-небудь елементів текс-

ту (напр. р. вірша). 4) Переносно — розміреність, злагодженість у

протіканні чогось.

РИТМІКА (від грец. риЗмІибд — співрозмірний, рівномірний) —