3) Спорт. Гранична відстань, з якої боксер може завдати удару. 4) До-

датковий аркуш паперу, який прикріплюють до векселя для переда-

тних записів.

АЛОПАТІЯ (від ало... і ...патія) — назва, вживана гомеопатами сто-

совно звичайної, негомеопатичної системи лікування.

АЛОПЛАСТИКА (від ало... і пластика) — метод відновної хірургії —

заміщення дефекту тканин та органів різними штучними матеріала-

ми, які не впливають шкідливо на сусідні тканини.

АЛОТРОПІЯ (від ало... і ...тропія) — властивість хімічного елемен-

та існувати у вигляді двох або більше простих речовин з відмінни-

ми фізичними і хімічними властивостями (алотропних модифікацій),

напр., вуглець існує у вигляді вугілля, графіту і алмазу.

АЛТЕЯ (грец. aAScdcc, від аХ8оцш — виліковуюся) — рід багаторіч-

них трав'янистих рослин родини мальвових. Поширені в помірних

широтах Європи та Азії. Застосовують у медицині та ветеринарії.

АЛФАВІТ (грец. аЛфофг|то<;, від назв перших літер алфавіту — альфа

та бета, або віта) — сукупність усіх літер, розміщених у певному,

прийнятому для даної мови порядку.

АЛФАВІТИЗМ (від алфавіт) — перевага у рекламі, що її мають ком-

панії, назви яких починаються з початкових літер алфавіту, завдяки

першим місцям у рекламних списках.

АЛХІМІЯ (лат. alhimia, alhymia, alhemia, з араб, аль-кімія, від грец.

Хпміа — Єгипет) — назва донаукової хімії, в основі якої лежала по-

милкова ідея про можливість перетворювати неблагородні метали

на золото і срібло за допомогою "філософського каменя". Прак-

тична робота алхіміків дала поштовх до розвитку хімії та металур-

гії.

АЛЬБАТРОСИ (португ. albatroz — буревісник) — рід океанічних

птахів ряду буревісникоподібних. Поширені переважно у Південній

півкулі.

АЛЬБЕДО (лат. albedo, від albus — білий) — відношення кількості

променистої енергії Сонця, відбитої від поверхні будь-якого тіла, до

27

АЛЬБІНІЗМ

кількості енергії, що падає на цю поверхню. В середньому А. Землі

становить 0,39.

АЛЬБІНІЗМ (від лат. albus — білий) — відсутність звичайної для да-

ного виду організмів пігментації. У людей виявляється, зокрема, в

ненормальній білості шкіри, волосся.

АЛЬБІНОС (від лат. albus — білий) — людина, тварина або росли-

на, повністю або частково позбавлені пігментації (з особливостями

альбінізму).

АЛЬБУМІНИ [від лат. albumen (albuminis) — білок] — розчинні у

воді прості білки; входять до складу тваринних і рослинних тканин,

яєчного білка, молока, сироватки крові. Застосовують у фармацев-

тичній, кондитерській, текстильній промисловості.

АЛЬВЕОЛА (від лат. alveolus — жолобок, виїмка) — 1) Кінцевий

відділ залози. 2) Кінцева частина респіраторного апарату в легенях

ссавців. 3) Ямка, в якій міститься корінь зуба.

АЛЬДЕГІДИ [від лат. al(cohol) dehyd(rogenatum) — алкоголь, позба-

влений водню] — органічні сполуки, що містять карбонільну групу,

зв'язану з атомом водню. Застосовують у виробництві феноло-аль-

дегідних смол, у парфумерії тощо.

АЛЬКАД, АЛЬКАЛЬД (ісп. alcalde, від араб, аль-каді — суддя) — го-

лова муніципальної ради, суддя в Іспанії, в країнах Латинської

Америки.

АЛЬКОВ (франц. alcove, з ісп. alcoba, від араб, аль-кубба — скле-

піння, намет) — заглиблення в стіні, ніша для ліжка, відокремлена

завісою від іншої частини приміщення.

АЛЬМА-МАТЕР (лат. alma mater, букв. — мати-годувальниця) —