2) Поглиблене зображення психічних переживань людини в літера-

турі та мистецтві.

ПСИХОЛбГІЯ (від психо.. і ...логія) — 1) Наука про закономірності,

розвиток і форми психічної діяльності (психіки) живих істот; інже-

нерна п. — галузь психології, яка досліджує процеси інформацій-

ної взаємодії людини і машини. 2) Особливості характеру, психіки.

ПСИХОПАТІЯ (від психо... і ...патія) — розлад психічної діяльності

людини, що полягає в порушенні зв'язків між афективно-вольови-

ми рисами особистості при збереженні інтелекту, недостатності

соціальної адаптації.

ПСИХОПАТОЛОГІЯ (від психо... і патологія) — розділ психіатрії,

що вивчає загальні питання, які стосуються психічних захворю-

вань.

472

ПУАНТИЛІЗМ

ПСИХОТЕРАПІЯ (від психо... і терапія) — метод лікування люди-

ни за допомогою психічного впливу на неї (гіпноз, навіювання та

ін.). Застосовують при лікуванні неврозів, психастенії тощо.

ПСИХОФІЗІОЛОГІЯ (від психо... і фізіологія) — галузь'психології,

що досліджує нервові механізми психічної діяльності.

ПСИХРОМЕТР (від грец. vpuxpo? — холодний і ...метр) — прилад

для вимірювання температури і відносної вологості повітря за по-

казами двох термометрів — сухого й вологого.

ПСІХЕЯ (грец. Ч'ихп) — У давньогрецькій міфології втілення людсь-

кої душі. Зображували її чарівною дівчиною, врода якої змагалася з

красою Афродіти. Великою популярністю користується міф про ко-

хання П. й Ероса.

ПСОРІАЗ (від грец. фшрійсо — страждаю шкірним захворюванням) —

хронічне незаразне захворювання шкіри в людини. Виникає пере-

важно внаслідок порушення діяльності нервової системи.

...ПТЕР (від грец. тгтєроу — крило) — у складних словах відповідає

поняттям "птах", "комаха", "літальний апарат", напр.: гелікоптер,

орнітоптер.

ПТЕРОДАКТИЛЬ (від грец. тгтєрбу — крило і боситиХод — палець) —

підряд викопних плазунів ряду птерозаврів. Відомий з відкладів ме-

зозою.

ПТЕРОЗАВРИ (від грец. тгтєрбу — крило і ...завр) — ряд викопних

плазунів, пристосованих до польоту. Відомі з відкладів мезозою. Ін-

ша назва — літаючі ящери.

ПТОЗ (від грец. тгтюті; — падіння) — опущення верхньої повіки у

людини або тварин внаслідок відсутності, недорозвинення або па-

ралічу м'яза, що її підіймає.

...ПТОЗ (від грец. тпчоспс — падіння) — у складних словах означає

опущення того чи іншого внутрішнього органа, напр.: гастроптоз,

спланхноптоз.

ПУАНСбН, ПУНСОН (франц. роіщюп, букв. — шило) - 1) Робоча

частина (звичайно металевий стрижень) деяких штампів та інших

інструментів, що безпосередньо тисне на матеріал, який обробля-

ють або досліджують. 2) Сталевий штамп з рельєфним зображенням

букви, знака, цифри тощо. За допомогою П. видавлюють у металі

друкарські форми (матриці). 3) Умовна позначка на географічних

картах (кружок, квадратик тощо).

ПУАНТИ (від франц. pointe — лезо, гострий кінець) — тверді носки

балетних туфель.

ПУАНТИЛІЗМ (франц. pointillisme, від point — крапка) — 1) На-

прям у західноєвропейському живопису кінця 19 — початку 20 ст.

Назва П. — від манери накладати фарби роздільними мазками у ви-

гляді крапок або невеликих рисок. 2) муз. Різновид техніки вико-

нання, коли кожна нота відокремлюється від іншої паузою певної

тривалості (нібито крапкою).

473

ПУБЛІКАЦІЯ

ПУБЛІКАЦІЯ (від лат. publico — оголошую всенародно) — 1) Вмі-

щення оголошення, твору в пресі, передача по радіо, телебаченню

для загального відома. 2) Те, що надруковано, зокрема в періодичній

пресі.

ПУБЛІЦИСТИКА (нім. Publizistik, від лат. publicus — суспільний,

народний) — рід літератури, що висвітлює актуальні суспільно-по-

літичні та інші проблеми сучасності в періодичній пресі і окремих ви-

даннях.

ПУБЛІЧНИЙ (від лат. publicus — суспільний, народний) — 1) Від-

критий, гласний. 2) Призначений для широкого користування, від-

відування; громадський.

ПУДЕЛЬ (нім. Pudel, від pudeln — плескатися у воді) — порода кім-

натних собак з довгою кучерявою шерстю.

ПУЛ (від англ. pool — спільний казан) — одна з форм монополій, яка

характеризується тим, що прибуток усіх учасників надходить у за-

гальний фонд і розподіляється між ними пропорційно до розмірів

їхніх капіталів.

ПУЛОВЕР (англ. pull-over, від pull — тягти і over — поверх, зверх) —

світер без коміра і застібок.

ПУЛЬВЕРИЗАТОР — прилад для розпорошення рідин або порош-

ку струменем повітря; застосовують у побуті, в техніці (напр. для

фарбування), у сільському господарстві (для розбризкування отру-

тохімікатів) тощо.

ПУЛЬВЕРИЗАЦІЯ [від лат. pulvis (pulveris) — пил, порошок] —

розпорошування рідини або порошку струменем повітря.

ПУЛЬМАН — чотирьохосьовий пасажирський або товарний заліз-

ничний вагон. Від прізвища американського інженера Дж. Пульма-

на (1831-97).

ПУЛЬМОНОЛОГІЯ [від лат. pulmo (pulmonis) — легеня і ...логія] —

розділ медицини, що вивчає захворювання легень і способи лікуван-

ня їх.

ПУЛЬПА (від лат. ршра — м'якоть) — 1) М'яка сполучна тканина в

порожнині зуба; м'якоть селезінки. 2) Суміш твердих частинок, за-

вислих у рідині.

ПУЛЬПІТ— запалення тканини, що заповнює порожнину зуба

(пульпи).

ПУЛЬС (від лат. pulsus — удар, поштовх) — 1) Поштовхоподібні ко-

ливання стінок кровоносних судин у людини й тварин; спричиню-

ються викиданням крові з серця при кожному його скороченні.

2) Переносно — ритм, темп руху, життя (напр. п. суспільного жит-

тя).

ПУЛЬСАРИ (від лат. pulsus — поштовх) — космічні об'єкти, радіо-

випромінювання яких мають характер коротких імпульсів з періодом

від 3,75 до 0,03 сек.

ПУЛЬСАЦІЯ (від лат. pulsatio — удари, биття) — 1) фізіол. Ритмічні

розширення кровоносних судин, спричинювані хвилеподібним ру-

474

ПУТЧ

хом крові внаслідок скорочень серця. 2) Періодична зміна якої-не-

будь характеристики явища. 3) астр. Періодичні зміни об'єму та

температури поверхні деяких змінних зір, що зумовлюють коли-

вання блиску (мерехтіння зір).

ПУЛЬТ (нім. Pult, від лат. pulpitum — підмостки) — столик-під-

ставка для книг, нот; п. керування — пристрій, на якому зосе-

реджено устаткування для контролю й керування різними об'єк-

тами.

ПУНКТ (нім. Punkt, від лат. punctum — крапка) — 1) Місце у прос-

торі, що характеризується певними ознаками (географічне поло-

ження, природні особливості, використання для якихось цілей

тощо). 2) Місце зосередження чого-небудь. 3) Установа, підприєм-

ство, що обслуговує певний район, дільницю. 4) Розділ або поло-

ження (в документі, викладі тощо). 5) Одиниця вимірювання в дру-

карській системі мір. Дорівнює 0,376 мм. 6) Одиниця вимірювання

коливання ціни, курсу цінних паперів і валют на біржі.

ПУНКТИР (нім. punktieren — робити крапки, від лат. punctum —

крапка) — 1) Лінія, утворена з близько розташованих рисочок або

крапок. 2)/Поліграфічна лінійка, що дає відбиток такої лінії.

ПУНКТУАЛЬНІСТЬ (франц. ponctuel — точний, від лат. punc-

tum — крапка) — точність, акуратність, систематичність, неухильне

дотримання якихось правил, умов.

ПУНКТУАЦІЯ (нім. Punktuation, від лат. punctum — крапка) —