2) Економічне процвітання.

ПРОСТАТА (від грец. тгроатйтлс — той, що попереду) — непарний

орган чоловічого статевого апарату. Інша назва — передміхуро-

ва залоза.

ПРОСТАТИТ — запалення простати.

ПРОСТИТУЦІЯ (від лат. prostitutio — осквернення, збезчещен-

ня) — 1) Продаж свого тіла для статевих зносин. 2) Переносно —

продажність, розтлінність.

ПРОСТРАЦІЯ (від лат. prostratio — повалення) — стан надзвичай-

ної фізичної і нервово-психічної кволості, байдужості до всього.

Може виникнути при тяжких інфекційних захворюваннях, висна-

женні, нервових потрясіннях тощо.

ПРОСЦЕНІУМ (лат. proscenium) — передня частина сцени, розта-

шована перед порталом і трохи висунута в залу; у давньогрецькому

театрі — майданчик для гри акторів перед будинком сцени.

ПРОТАКТИНІЙ (від грец. тгрйтод — перший і актиній) — радіоак-

тивний хімічний елемент, символ Ра, ат. н. 91; сріблясто-білий блис-

кучий метал, належить до актиноїдів.

ПРОТЕЖЕ (від франц. protege — той, хто перебуває під захистом,

ставленик) — особа, що користується чиєюсь прихильністю, протек-

цією, влаштовуючи свої справи, службову кар'єру; чийсь ставленик,

Улюбленець.

467

ПРОТЕЗИ

ПРОТЕЗИ (франц. protheses, від грец. тгрбадєок; — додавання, при-

єднання) — механічні пристрої і апарати, що їх застосовують для

заміщення втрачених людиною органів (рук, ніг, зубів тощо) і част-

кового поновлення діяльності цих органів, а також для усунення

косметичних вад.

ПРОТЕЇДИ (від протеїн) — складні білки, утворені із звичайних

білків і речовин небілкової природи. До П. належать багато фермен-

тів і гормонів, більшість білків тканин і клітин усіх організмів, сиро-

ватки крові й молока, яєць тощо.

ПРОТЕЇНИ (від грец. тгрштєТоу — перше місце) — прості білки. Ос-

новна складова частина всіх живих організмів.

ПРОТЕЇНОЇДИ (від протеїни і ...ой) — білки, що входять до складу

кісток, хрящів, волосся, шерсті.

ПРОТЕЙ (грец. ПрсотєІЗе) — У давньогрецькій міфології морське бо-

жество;ВІщун, яке мало здатність змінювати свій вигляд.

ПРОТЕКТОР (від лат. protector — охоронець, захисник) — 1) Дер-

жава, яка здійснює протекторат (1). 2) Шар гуми з виступами, що

захищає пневматичну шину від пошкоджень. 3) Гумові кільця, що

запобігають тертю бурильних штанг. 4) Шар матеріалів (гума, корд

тощо), що перешкоджають витіканню палива з баків літального

апарата (при їх пошкодженні). 5) Металева пластинка, що захищає

конструкцію від корозії.

ПРОТЕКТОРАТ — 1) Форма залежності, за якої одна держава (про-

тектор) бере на себе здійснення зовнішніх зносин іншої держави,

захист її території і фактично ставить під свій контроль її внутрішні

справи через свого резидента. 2) Держава, що перебуває в такій за-

лежності.

ПРОТЕКЦІОНІЗМ [від лат. protectio (protectionis) — прикриття,

захист] — 1) Економічна політика держави, спрямована на захист

національної промисловості й сільського господарства від інозем-

ної конкуренції. Знаряддям П. є митна політика. 2) Система протек-

цій, зокрема при прийомі на роботу.

ПРОТЕКЦІЯ (лат. protectio — прикриття, захист, від protego — за-

хищаю) — заступництво, впливова підтримка, прихильність з боку

кого-небудь, що сприяє влаштуванню чиїх-небудь справ.

ПРОТЕРОЗОЙ, ПРОТЕРОЗбЙСЬКА ЕРА (від грец. тгрбтєрос -

попередній, більш ранній і ...зой) — друга ера в геологічній історії

Землі; розпочалася 2600 млн років тому, тривала близько 2000 млн

років. Відклади цієї ери становлять протерозойську групу. За П. з'я-

вилися _перші організми.

ПРОТЕСТ (нім. Protest, від лат. protesto — публічно доводжу) —

1) Рішуче заперечення в усній або письмовій формі проти яких-не-

будь дій, виступів, рішень. 2) юрид. Заява юридичної особи про не-

згоду з правовим рішенням. 3) П. векселя — засвідчений поса-

довою особою (нотаріатом) факт несплати за векселем або відмови

платника від акцепту векселя.

468

ПРОТУБЕРАНЦІ

ПРОТЕСТАНТ [нім. Protestant, від лат. protestans (protestantis) —

який прилюдно доводить] — 1) Прихильник протестантизму. 2) Осо-

ба, що заявляє протест проти чиїхось дій або намірів.

ПРОТЕСТАНТИЗМ (нім. Protestantismus) — один із трьох (поряд з

католицизмом і православ'ям) головних напрямів християнства.

Сформувався у 16 ст. на основі ідеологічної опозиції до католицизму

і став логічним продовженням Реформації. П. виступив проти зов-

нішньої релігійності, намагаючись перетворити релігійність на вну-

трішній світ людини.

ПРОТО... (від грец. тгрштод — перший) — у складних словах означає

першість, первинність чого-небудь, напр.: протодерма, прототип.

ПРОТОКбЛ (грец. ІгрмтбиоХХсп», від тгрштод — перший і иоХХссш —

приклеюю) — 1) Документ, який містить запис усього, про що

йшлося на зборах, засіданнях тощо. 2) Документ, що засвідчує вста-

новлення певних фактів. 3) У судочинстві — документ про прове-

дення певних дій, про їх зміст і наслідки (напр.: п. обшуку, п. судо-

вого засідання). 4) Одна з назв міжнародного договору. 5) П. д й п-

ломатичний — сукупність загальноприйнятих у міжнародних

відносинах правил, що визначають порядок здійснення різноманіт-

них дипломатичних актів, форми зносин між дипломатами та керів-

ними державними діячами різних країн.

ПРОТОН (від грец. тгрштод — перший) — стабільна позитивно заря-

джена елементарна частинка кожного атомного ядра будь-якого

хімічного елемента. Маса П. становить 1836,1 маси електрона.

ПРОТОПЛАЗМА (від прото... і плазма) — вміст живої клітини разом

з її ядром і цитоплазмою. В П. здійснюються всі життєві процеси.

ПРОТОРЕНЕСАНС (від прото... (ренесанс) — етап в історії італій-

ського мистецтва (зародився в 11 — 12 ст., особливо розвинувся в

13 — на початку 14 ст.). Передував добі Відродження. Для мистецт-

ва П. характерне посилення реалістичних тенденцій, орієнтація на

античне мистецтво.

ПРОТОТИП (від грец. irpwroTUTTov — прообраз) — 1) Первісний ви-

гляд, форма якогось органа чи організму, з якого розвинулися далі

органи або організми. 2) Конкретна особа, факти життя чи риси

характеру якої покладені в основу літературного образу. 3) Первіс-

ний образ чого-небудь, напр. п. сучасних літаків. 4) мовозн. Слово,

словоформа, вираз, що належать до більш ранніх стадій розвитку

мови, а також слово (вираз) іншої мови, що послужило основою

для виникнення даного слова.

ПРОТРОМБІН (від про... і тромбін) — білкова речовина, з якої

утворюється тромбін, що спричиняє згортання крові. Міститься в

плазмі крові людини й тварин.

ПРОТУБЕРАНЦІ (нім. Protuberanzen, від лат. protubero — здуваю-

ся) — світні утворення з розжарених газів, що спостерігаються у ви-

гляді яскравих виступів різноманітної форми над хромосферою Сон-

ця.

469

ПРОФАН

ПРОФАН (лат. profanus) — 1) У Стародавньому Римі непосвяче-

ний; той, хто не має права ходити до храму. 2) Некомпетентна осо-

ба, не обізнана в якійсь галузі; неук.

ПРОФАНАЦІЯ (лат. profanatio, від profano — оскверняю) — 1) По-

чаткове значення — неповага до святині, наруга над пам'яттю. 2) Не-

уцьке перекручення, опошлення чогось; зневажливе ставлення до

чогось загальн9визнаного.

ПРОФЕСІОНАЛ [від лат. professio (professionis) — фах] — особа, що

зробила якесь заняття предметом своєї постійної діяльності (на від-

міну вщ аматора).

ПРОФЕСІЯ (від лат. professio — офіційно зазначене заняття,

фах) — рід трудової діяльності, що вимагає певних знань і трудових

навичок і є джерелом існування.

ПРОФЕСОР (від лат. professor — викладач, учитель) — найвище

вчене звання викладачів вищих навчальних закладів, а також вчене

звання деяких працівників наукових установ; особа, яка має це

звання.

ПРОФЕСУРА (нім. Professur, від лат. professor — викладач) — 1) Зван-

ня й посада професора, професорська кафедра з якої-небудь дисцип-

ліни. 2) Професори.

ПРОФІЛАКТИКА (від грец. тгрофиХантІибд — запобіжний) — 1) Сис-

тема заходів, спрямованих на запобігання виникненню й поши-

ренню хвороб, охорону здоров'я. 2) Запобігання поломам машин,

механізмів тощо.

ПРОФІЛЬ (франц. profil, від італ. profilo — обрис) — 1) Вид, обрис

обличчя чи предмета збоку. 2) Вертикальний переріз будь-чого. 3) Пе-

реносно — сукупність основних, типових рис, що характеризують

господарство, професію тощо.

ПРОФІТ (франц. profit, від лат. profectus — успіх) — вигода, прибу-

ток, зиск.

ПРОФОРМА (лат. pro forma — задля форми) — виконання чого-не-

будь лише_заради форми, формальне.

ПРОЦЕДУРА (франц. procedure, від лат. procedo — просуваюсь,

проходжу) — 1) Офіційно встановлений чи прийнятий за звичаєм

порядок, послідовність дій для здійснення або оформлення якихось

справ. 2) Окремий сеанс лікування, загартовування, догляду за тілом.

ПРОЦЕНТ (від лат. pro centum — на сто) — 1) Сота частка числа;

позначається знаком %. Інша назва — відсоток. 2) П. позич-

ко в й й — плата, що її одержує кредитор від позичальника за кори-

стування наданими йому коштами.

ПРОЦЕНТНИЙ — обчислюваний із ста; виражений в процентах;

який приносить проценти; п-ні папери — цінні папери, борго-

ві зобов'язання, що дають прибуток (дохід) у формі процента до їх-

ньої вартості.

ПРОЦЕС (від лат. processus — проходження, просування вперед) —

1) Послідовна зміна предметів і явищ, що відбувається закономір-

470

ПСИХІАТРІЯ

ним порядком. 2) Сукупність ряду послідовних дій, спрямованих

на досягнення певного результату. 3) Визначений законом поря-

док діяльності слідчих і судових органів при розслідуванні й розг-

ляді кримінальних, а також інших справ; сам розгляд справи су-

дом. ,

ПРОЦЕСІЯ (від лат. processio — просування вперед) — урочистий

масовий похід.

ПРОЦЕСОР (англ. processor, від лат. procedo — просуваюся) —

1) Частина цифрової обчислювальної машини, що реалізує процес

складної переробки інформації. 2) Складна логічна програма (6), що

є частиною системи^ автоматизації програмування.

ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ — який належить до судового процесу, до су-

дочинства взагалі; п-не право — галузь права, що регулює судо-

чинство, а також діяльність органів держави щодо розгляду і розв'я-

зання адміністративних справ.

ПСАЛОМ (грец. фаХцод, від фйХХш — оспівую) — релігійна пісня,

молитва, що входить у Псалтир.

ПСАЛТИР (грец. фаАтгІршу) — книга псалмів, частина Біблії.

ПСЕВДО... (від грец. фєибод — обман, вигадка, помилка) — у склад-

них словах відповідає поняттям "несправжній", "неправильний",

напр.: псевдоартроз, псевдоготика.

ПСЕВДОГОТИКА (від псевдо... і готика) — умовна назва стилістич-

ної течії в західноєвропейській архітектурі 18 — початку 20 ст., що

характеризувалася еклектичним використанням форм готики.

ПСЕВДОКЛАСИЦИЗМ (від псевдо... і класицизм) — штучний стиль

італійської, французької та російської літератур 18 — початку 19 ст.,

який в нових історичних умовах намагався відтворити античні ху-

дожні ідеали.

ПСЕВДОЛОГІЯ (від псевдо... і ...логія) — патологічна схильність до

вигадування фантастичних історій.

ПСЕВДОМОРФІЗМ (від псевдо... і ...морфізм) — властивість міне-

ралів набирати кристалічної форми, яка не відповідає їхній внутріш-

ній структурі.

ПСЕВДОНІМ (від грец. фєибсоуиїлод — несправжньо іменований) —

прибране ім'я, прізвище або авторський знак, що ними користують-

ся письменники, журналісти, актори та ін. замість власного прізви-

ща.

ПСИХ..., ПСИХО... (від грец. фихп — душа) — в складних словах

відповідає поняттям "психіка", "психічний", напр.: психіатрія, пси-

холінгвістика. /

ПСИХАСТЕНІЯ (від псих... і астенія) — патологічний стан або особ-

ливості характеру, що характеризуються нерішучістю, невпевненіс-

тю в своїх силах.

ПСИХІАТРІЯ (від псих... та ...іатрія) — розділ медицини, що вивчає

психічні захворювання людини, причини виникнення їх, методи

запобігання й лікування.

471

ПСИХІКА

ПСИХІКА (від грец. фихп — душа) — 1) Функція мозку, що полягає у

відображенні об'єктивної дійсності. Виникла й розвинулася у ви-

щих тварин у процесі біологічної еволюції у зв'язку з розвитком нер-

вової системи, що регулює відносини організму із середовищем.

2) Душевний склад, духовна організація людини.

ПСИХО... див. Псих...

ПСИХОАНАЛІЗ (від психо... і аналіз) — 1) Теоретичний напрям у

психології, що спирається на фрейдизм. 2) Метод лікування неврозів,

якт враховує весь комплекс обставин, що їх викликали, зокрема

стосунки хворого із зовнішнім світом, іншими людьми, і включає

вироблення правильного ставлення його до оточення.

ПСИХОБЮНІКА (від психо... і біоніка) — розділ біоніки, що вивчає

можливості використання механізмів психічних процесів та явищ в

технічних пристроях.

ПСИХОГЕНЕЗ, ПСИХОГЕНЕЗИС (від психо... і ...генез) - виник-

нення й розвиток у людини психічного життя — почуттів, мови,

мислення і вольової діяльності.

ПСИХОГЕННИЙ (від психо... і ...генний) — який виникає внаслідок

впливу психіки.

ПСИХОГІГІЄНА (від психо... і гігієна) — частина загальної гігієни,

що розробляє заходи збереження та зміцнення нервово-психічного

здоров'я людини.

ПСИХОДРАМА (від психо... і грец. брйцсс — дія) — один з видів пси-

хотерапії, у процесі якої пацієнти грають ролі, що моделюють спра-

вжні життєві ситуації.

ПСИХОЗИ (від грец. ІрихІІ — душа) — тяжкі розлади психіки люди-

ни, що можуть супроводжуватися маренням, галюцинаціями, пору-

шенням свідомості тощо.

ПСИХОЛОГ — 1) Фахівець, який займається психологією. 2) Пере-

носно — знавець людської психіки.

ПСИХОЛОГІЗМ (від психо... і ...логізм) — 1) Суб'єктивно-ідеалісти-

чний напрям у філософії, що психологію визнає за основну філософ-

ську науку, на якій грунтуються всі інші філософські дисципліни.