94; Сріблясто-білий метал, належить до актиноїдів; дуже отруйний.

Ізотоп Ри239 застосовують у ядерній енергетиці як пальне. Від назви

планети Плутон.

ПЛЮМАЖ (франц. plumage, від plume — перо) — 1) Прикраса з

пір'я чи кінського волосу на формених головних уборах у деяких

іноземних арміях. 2) Прикраса на головах коней (під час процесій і

циркових вистав). 3) Оздоба для жіночого капелюшка. Інша назва —

султан.

ПЛЮРАЛІЗМ (від лат. pluralis — множинний) — 1) Філософська

концепція, за якою все існуюче складається з множини самостійних,

рівнозначних сутностей, що не зводяться до єдиного начала. Про-

тилежне — монізм. 2) Множинність думок, поглядів, напрямів, пар-

тій тощо як фундаментальний принцип будови правового суспільст-

ва.

ПЛЮС (від лат. plus — більше) — 1) Знак (+) для позначення дії до-

давання, а також додатних величин і чисел. 2) Знак для позначення

446

позитив

температури вище нуля. 3) Переносно в розмовній мові — перевага,

вигода, позитивна риса. Див. також Мінус,

ПНЕВМАТИЧНИЙ (від грец. ІгуєицосттбІ; — повітряний) — який

діє за допом9гою стиснутого повітря, використовує його.

ПНЕВМОКОКИ (від грец. irveuiawv — легеня і коки) — бактерії з ро-

ду диплококів. Спричинюють у людини крупозне запалення легенів

та деякі інші, захворювання.

ПНЕВМОНІЯ (грец. irveunovia, від ТГУЄОЦШУ — легеня) — запалення

легеневої тканини. Спричинюється головним чином мікроорганіз-

мами, зокрема пневмококом. Інша назва — запалення легень.

ПОДАГРА [грец. тго5аура, від itovc, (тгобо?) — нога і аура — жертва,

здобич] — захворювання людини і тварин, яке виникає в результаті

порушення обміну речовин і характеризується відкладанням солей

сечової кислоти у тканинах, утворенням підшкірних вузлів, періоди-

чним запаленням суглобів.

...ПОДИ, ...ПОДІЇ [від грец. Trouq (тгобб?) — нога, тгббюу — ніжка] —

у складних словах відповідає поняттям "кінцівка", "орган пересу-

вання", напр.: цефалоподи, псевдоподії.

ПОДІУМ (лат. podium, з грец. тгобюу — поміст, підвищення) — 1) У

давньоримській архітектурі — фундамент храму зі сходами на тор-

цевому боці. 2) Підвищення навколо арени античного цирку для

привілейованих глядачів. 3) У скульпторів, художників — підви-

щення для натури (3). 4) Підвищення або підставка для чого-не-

будь.

ПОЕЗІЯ (від грец. тгоігіспе; — творення, творчість) — 1) Мистецтво

слова, що художніми образами впливає на уяву й почуття читача;

літературний жанр. 2) У вузькому значенні — віршована, ритмічно

побудована мова (на відміну від прози). 3) Всі віршовані твори яко-

гось автора, народу, епохи. 4) Переносно — чарівність, привабли-

вість.

ПОЕТ (від грец. тгоіптгіс; — творець, автор) — 1) Письменник, що

працює в жанрі поезії, автор віршованих творів. 2) Переносно —

людина, яка поетично сприймає дійсність.

ПОЕТИКА (від грец. Ігоіттпип — майстерність творення) — 1) Наука

про художню літературу, теорія літератури. 2) Теорія поезії (компо-

зиція, образність мови, ритміка, римування тощо). 3) Система ху-

дожніх принципів того чи іншого літературного напряму або окре-

мого поета.

ПОЗА (франц. pose, від poser — класти, ставити) — 1) Надана тілу

умисно чи мимовільно постава. 2) Частина танцювального руху.

3) Переносно — хизування, нещира поведінка.

ПОЗЕР (франц. poseur) — людина, що піклується лише про зовніш-

ній ефект своєї поведінки, любить бучні фрази, прагне справити

враження.

ПОЗИТИВ (франц. positif, від лат. positivus — умовний) — 1) Фото-

графічне зображення (відбиток з негатива), на якому світлі та темні

447

ПОЗИТИВІЗМ

місця й кольори розподіляються так само, як у дійсності. 2) Фото-

або кіноплівка, фотопластинка з таким зображенням. 3) Переносно

у розмовній мові — що-небудь наділене позитивними якостями.

ПОЗИТИВІЗМ (франц. positivisme, від лат. positivus — умовний,

позитивний) — течія у філософії, представники якої проголошують

єдиним джерелом істинного (позитивного) знання емпіричні дані і

заперечують пізнавальну цінність філософських знань, теоретич-

ного мислення у цілому. Виник у 30-х роках 19 ст. у Франції. Сучас-

ною формою П. є неопозитивізм.

ПОЗИТИВНИЙ (від лат. positivus) — 1) Заснований на досвіді, фа-

ктах, реальний. Протилежне — негативний. 2) матем. Додатний,

більший від нуля. 3) Який стосується позитива (1, 2). 4) Сприятли-

вий, схвальний; ствердний.

ПОЗИТРОН [пози(тивний) і (елек)трон] — елементарна позитивно

заряджена частинка, маса й величина електричного заряду якої такі

самі, як і електрона.

ПОЗИЦІЯ (лат. positio, від ропо — розміщую, ставлю) — 1) Поло-

ження, розташування. 2) Точка зору на те чи інше питання, що ви-

значає характер дій, поведінки. 3) Місце розташування військ і бо-

йових засобів у бою. 4) Положення рук при грі на музичних інстру-

ментах. 5) У фехтуванні — зумовлене положення озброєної руки і

зброї. 6) У балеті — основне положення рук і ніг. 7) Розміщення

фігур у грі в шахи. 8) Окремий вид продукції, обладнання тощо як

частина певної програми.

ПОЗУВАТИ (франц. poser) — 1) Правити за модель художнику або

бути об'єктом пня кіно-, фотознімання, набравши певної пози. 2) Пе-

реносно — поводитись нещиро, хизуватися, дбати про зовнішній

ефект своєї поведінки тощо.

ПОЗУМЕНТ (нім. Posament, з франц. passement, від ісп. pasatnano —

тасьма) — гаптована сріблом або сухозліткою тасьма для оздоблен-

ня., Інша назва — галун.

ПОЙНТЕР (англ. pointer, від point — робити стойку) — порода

гладкошерстих мисливських собак.

ПОКЕР (англ. poker, від poke — гаманець, готівка) — азартна кар-

тярська гра.

ПОЛЕМІКА (від грец. тгоХєдІип — військовий, ворожий) — дискусія

в пресі, на диспуті, на зборах, зіткнення різних поглядів під час об-

говорення будь-яких питань.

ПОЛІ... (від грец. тгоАи; — численний) — у складних словах відпо-

відає поняттям "численний", "багато", напр.: полівітаміни, поліфо-

нія.

ПОЛІАГРЕГАТНИЙ (від полі... і агрегат) — який складається з ре-

човин, що перебувають у різних агрегатних станах.

ПОЛІАМІДИ (від полі... і ...аміди) — високомолекулярні сполуки, в

яких містяться амідні групи (—CONH-). З П. виготовляють волок-

на, плівки, клеї тощо.

448

ПОЛІМЕРИЗАЦІЯ

ПОЛІАРТРИТ (від полі... і артрит) — захворювання суглобів у лю-

дини й тварин; одночасне ураження кількох суглобів або послідов-

не поширення запального процесу з одного суглоба на інші. Причи-

ною можуть бути ревматизм, інфекційні захворювання, порушення

обміну речовин.

ПОЛІВІТАМІНИ (від полі... і вітаміни) — лікарський препарат, що

містить суміш багатьох вітамінів.

ПОЛІГАМІЯ (від полі... і ...гамія) — 1) Багатошлюбність. 2) біол. У

тварин — запліднення самцем кількох самок за період розмножен-

ня. 3) У рослин — наявність у одного й того самого виду одночасно

дво- і одностатевих квіток, що розвиваються на одній або на різних

особигах. Див. також моногамія.

ПОЛІГЇМНІЯ (лат. Polyhymnia, з грец. ПоХицуш — Багата на гім-

ни) — у давньогрецькій міфологи одна з дев'яти муз, покровителька

танців і пантоміми.

ПОЛІГЛОТ (від грец. тгоХиу^тгсх; — багатомовний) — особа, яка

володіє багатьма мовами.

ПОЛІГОН (від грец. TToAUYtovoq — багатокутний) — 1) У математи-

ці — багатокутник. 2) Військовий п. — ділянка місцевості, об-

ладнана для проведення навчальних стрільб, випробування озб-

роєння й техніки, а також для навчальних занять військ. 3) Б у д і-

вельний п. — відкритий майданчик, обладнаний для виготов-

лення збірних будівельних конструкцій, переважно залізобетон-

них. 4) Переносно — місце або спосіб перевірки наукових теорій,

ідей тощо.

ПОЛІГРАФІЯ (від полі... і ...графія) — 1) Галузь техніки, пов'язана з

виготовленням друкованої продукції. 2) Поліграфічна промисло-

вість.

ПОЛІДАКТИЛІЯ (від грец. тгоХибйхтиХсх; — багатопалий) — приро-

джена вада розвитку людини, ссавців і птахів. Полягає в утворенні

додаткових пальців. Інша назва — багатопалість.

ПОЛІЕТИЛЕН (від полі... і етилен) — високомолекулярна сполука,

продукт полімеризації етилену. Використовують як електроізоляцій-

ний матеріал, у виробництві пластмас, плівок, труб тощо.

ПОЛІКАРПІЧНИЙ (від полі... і грец. иартгб? — плід) — багатоплід-

ний; п-ні рослини — багаторічні квіткові рослини, які цвітуть

і плодоносять багато разів у своєму житті (яблуня, груша, дуб, бере-

за тощо).,

ПОЛІМЕРИ (від грец. тгоХицєрп^ — різноманітний) — високомоле-

кулярні сполуки, що мають однаковий з мономерами склад, але від-

різняються різною кількістю атомів (елементарними ланцюгами) у

молекулі.

ПОЛІМЕРИЗАЦІЯ — утворення високомолекулярних сполук (по-

лімерів) з низькомолекулярних сполук (мономерів). Утворений по-

лімер має такий же елементарний склад, як і вихідна речовина (мо-

номер).

449

ПОЛІМЕРІЯ

ПОЛІМЕРІЯ (від грец. тгоХирбрєш — наявність багатьох елементів,

складність) — 1) Багатоскладність, чисельність. 2) Існування двох

або більше речовин однакового процентного складу хімічних еле-

ментів, але різних за молекулярною масою. 3) Явище взаємодії мно-

жинних (полімерних) генів, які впливають на розвиток тієї самої

ознаки в одному напрямі.

ПОЛІМЕТРІЯ (від грец. тгоХІЗцєтрос; — численний) — 1) Застосуван-

ня кількох віршованих розмірів у поетичному творі (переважно ве-

ликому). 2) Одночасне поєднання двох чи кількох різних музичних

тактових розмірів.

ПОЛІМОРФІЗМ (від грец. ІгоХицорфо? — різноманітний) — 1) Існу-

вання в межах одного виду рослин чи тварин двох або більше груп

особин з різко відмінними ознаками. 2) Здатність мінеральних ре-

човин за різних умов кристалізуватися в різних формах, зберігаючи

той самий хімічний склад.

ПОЛІНЕВРИТ (від полі... і неврит) — множинне ураження перифе-

ричних нервів у людини й тварин. Причиною можуть бути інфек-

ційні захворювання, отруєння, діабет, рак тощо.

ПОЛІНОМ (від полі... і ...нам1) — алгебричний вираз, який склада-

ється із скінченного числа одночленів, з'єднаних знаками додаван-

ня або віднімання. Інша назва — багаточлен.

ПОЛІОМІЄЛІТ (від грец. ІгоХІбе — сірий і циєЯ.6<; — спинний мозок) —

гостре інфекційне захворювання, що уражає переважно нервову сис-

тему. Хворіють здебільшого діти. Збудник — фільтрівний вірус.

ПОЛІПИ (від грец. тгоХитгоІх; — багатоногий) — 1) Сидячі форми ки-

шковопорожнинних тварин. Живуть головним чином у морях, де-

які види прісноводні. 2) Патологічні утвори на слизових оболонках

у людини й тварин.

ПОЛІС ' (грец. тгбХц) — місто-держава, що складалася із самого

міста і прилеглої до нього території, особлива форма соціально-

економічної і політичної організації суспільства, типова для Старо-

давньої Греції.

ПбЛІС 2 (франц. police, від італ. polizza — розписка, квитанція) —

документ, що його видає страхувач страхувальникові на підтвер-

дження укладеного між ними договору страхування.

ПОЛІСАХАРИДИ (від полі... і грец. стаихар — цукор) — складні цук-

ри, вуглеводи, молекули яких складаються із залишків моносахаридів

(простих цукрів). До П. належать сахароза, крохмаль, целюлоза тощо.

ПОЛІСЕМІЯ (від палі... і грец. offma — знак) — наявність різних ле-

ксичних значень у одного й того самого слова. Протилежне — моно-

семія.

ПОЛІСМЕН (англ. policeman) — назва поліцейського в англомов-

них країнах.

ПОЛІСПАСТ (від грец. iroXucnraarov — складний блок ') — вантажо-

підйомний механізм, що являє собою систему рухомих і нерухомих

блоків (1), які огинає канат.

450

полоній

ПОЛІСТИРбЛ (від полі... і стирол) — високомолекулярна сполука,

продукт полімеризації стиролу. З П. одержують пластмаси, які за-

стосовують в електротехніці, будівництві, для виготовлення лінз,

лаків, плівок тощо.

ПОЛІТЕЇЗМ (від полі... і грец. дєбі; — бог) — багатобожжя, покло-

ніння багатьом богам. Протилежне — монотеїзм.

ПОЛІТЕХНІКУМ (від полі... і технікум ) — середній технічний на-

вчальний заклад, що готує фахівців з різних галузей технічних

знань.

ПОЛІТЕХНІЧНИЙ (від полі... і техніка) — пов'язаний з вивченням

і застосуванням різних галузей техніки; п-не навчання — сис-

тема шкільного навчання, яка знайомить у теорії й на практиці з

усіма головними галузями виробництва і поєднується з трудовим

вихованням та професійною орієнтацією учнів.

ПОЛІТИКА (від грец. тгоХтиа — державна діяльність) — 1) Діяль-

ність, пов'язана з відношеннями між класами, націями, соціальними

групами, партіями та державами. 2) Участь у справах держави, що

визначає форму, завдання та зміст її.діяльності.

ПОЛІТОНАЛЬНІСТЬ (від полі... і лат. tonus — звук) — муз. одноча-

сне сполучення, поєднання різних тональностей у музиці.

ПОЛІТУРА (нім. Politur, від лат. politura — поліровка) — вид лаку;

розчин смоли в етиловому спирті.

ПОЛІФАГІЯ (від полі... і ...фагія ) — 1) Живлення тварин різнома-

нітними кормами. Найвищий ступінь П. називається всеїдністю

(еврифагією). Інша назва — б а г а т о ї д н і с т ь. 2) Хворобливо по-

силений апетит, ненажерливість.

ПОЛІФОНІЯ (від грец. TroXucpiovioc — багатозвучність) — багатого-

лосся, засноване на одночасному сполученні й розвитку ряду рів-

ноправних мелодій (мелодійних голосів); один з найважливіших ви-

ражальних засобів музичного мистецтва (пор. гомофонія).

ПОЛІХРОМІЯ (від полі... і ...хромія) — 1) Багатобарвність мистець-

ких творів — скульптурних, архітектурних, ужиткових. 2) Друкуван-

ня кількома фарбами.

ПОЛІЦІЯ (від грец. тгоХІтеіа — управління державою) — особливий

адміністративний орган і підлеглі йому загони озброєних людей, що

охороняють суспільний лад і порядок.

ПОЛІЦМЕЙСТЕР (нім. Polizeimeister) — у ряді країн посадова осо-

ба^ яка керує міським управлінням поліції.

ПОЛО (англ. polo, з тибетської) — спортивна гра з м'ячем верхи на

конях; водне п. — те саме, що й ватерполо.

ПОЛОНЕЗ (від франц. polonaise — польський) — 1) Урочистий

бальний танець. Походить від польського народного танцю. 2) Му-

зичний твір у ритмі цього танцю.

ПОЛОНІЙ — радіоактивний хімічний елемент, символ Ро, ат. н. 84;

сріблястий метал, отруйний. Застосовують для виготовлення дже-

рел нейтронів, для вивчення радіаційно-хімічних процесів, що відбу-

451

ПОЛТЕРГЕЙСТ

ваються від діяння альфа-проміння тощо. Від латинської назви По-

льщі — Полонія.

ПОЛТЕРГЕЙСТ (нім. Poltergeist — домовий) — пересування, па-

діння, зникнення предметів та інші явища, що не мають явних

об'єктивних причин і сприймаються як витівки домовика, духів.

ПОЛЬКА (чес. polka) — старовинний чеський парний народний і

бальний танець.

ПОЛЮС (лат. polus, від грец. тг6Ло$, букв. — вісь) — 1) Один з край-

ніх пунктів, протилежних один одному; найвища точка, межа. 2) Точ-

ка перетину осі обертання Землі з її поверхнею (п. географіч-

ний). 3) Точка перетину магнітної осі Землі з її поверхнею (п. гео-

магнітний). 4) Точка перетину осі світу з небесною сферою (п.

світу). 5) Найнедоступніша, малодосліджена область Арктики,

Антарктики (п. відносної недоступності). 6) Пункт на

земній поверхні, де спостерігаються найнижчі температури повітря

(п. х о л о д у). 7) Місця найрізкішого виявлення магнітних власти-

востей (магнітний п.) або електричних властивостей (е л е-

ктричний п.). 8) Точка, з якою пов'язані полярні координати.