2) Вчинок, дія. 3) Частина драматичного твору, яка відповідає дії

або є її підрозділом. 4) Урочисті збори в наукових установах,

навчальних закладах. 5) мист. Зображення оголеного тіла людини.

Інша назва — ню.

АКТИВ (від лат. activus — діяльний, дійовий) — 1) Найдіяльніші

члени якоїсь організації. 2) Частина бухгалтерського балансу, що

відображає на певну дату всі наявні на даному підприємстві чи в

Установ^ лш/пе/на/гьн/ цінності та кошти.

АКТИВАЦІЯ (від лат. activus — діяльний) — 1) Збудження молекул,

атомів; перехід молекули з неактивного стану в стан з енергією, до-

статньою для здійснення хімічної реакції. 2) Опромінення якої-не-

будь речовини ядерними частинками для одержання її радіоактив-

21

АКТИВНИЙ

них ізотопів. 3) Обробка деревного вугілля та інших пористих тіл

для збільшення їхньої здатності вбирати гази, рідини тощо.

АКТИВНИЙ (лат. activus) — 1) Діяльний, енергійний; який розви-

вається. 2) Здатний вступати в хімічну реакцію, взаємодіяти з чим-

небудь. 3) мовозн. Який показує дію, що переходить на об'єкт (про

зворот, стан). 4)А-не виборче право — право громадян

брати участь у виборах до представницьких органів державної вла-

ди. 5) А. торговельний баланс — перевищення вивезення

товарів з країни над ввезенням їх до неї.

АКТИВНІСТЬ (від лат. activus) — посилена діяльність, діяльний

стан.

АКТИВОВАНЕ вугілля (від лат. activus) — дрібнопориста поро-

шкувата або зерниста речовина чорного кольору, адсорбент. Засто-

совують для поділу суміші газів, очищення розчинів від органічних

домішок.

АКТИН [здогадко від грец. акти; (cwrivoc;) — промінь, спиця] —

білок м'язової тканини, бере участь у м'язовому скороченні разом з

міозином.

АКТИНІДИ див. Актиноїди.

АКТИНІЙ [від грец. йиті'с (comvoe) — промінь] — радіоактивний

хімічний елемент, символ Ас, ат. н. 89. Сріблясто-білий метал. Зу-

стрічається в уранових рудах.

АКТИНО... [від грец. акті'? (аитпюс) — промінь] — у складних словах

означає відношення до променистої енергії, випромінювання, напр.

актинометр.

АКТИНОЇДИ, АКТИНІДИ [від актин(ій) та ...оїд] — хімічні елемен-

ти, які в періодичній системі елементів розміщені після актинію

(ат. н. 90—103). Всі А. радіоактивні. До А. належать торій, нептуній

та ін. Більшість А. одержані штучно.

АКТИНОМІЦЕТИ (від актино... і ...міцети) — група мікроорганіз-

мів, для яких характерні риси будови бактерій і найпростіших гри-

бів. Серед А. є патогенні форми, шо спричинюють туберкульоз, диф-

терію та ін. З багатьох А. виробляють антибіотики, вітаміни тощо.

Інша назва — променисті гриби.

АКТОВИЙ — 1) Який стосується акту; а. з а л — зал для урочистих

зборів, переважно у навчальних або наукових закладах. 2) А - в і

к н й г н — книги, в які нотаріуси записують акти й угоди.

АКТОГРАФІЯ (лат. actus — дія, рух і ...граф/я) — метод реєстрації

рухової активності людини або тварин.

АКТУАЛЬНИЙ (від лат. actualis — справжній, теперішній, сучас-

ний) — 1) Важливий у дати момент, злободенний, назрілий. 2) Який

реально існує, виявляється. Протилежне — потенційний. 3) мо-

возн. Який має реальне значення і функцію в даному висловлюванні

(а-не розчленування речення).

АКТУАРІЙ (лат. actuarius) — спеціаліст з техніки розрахунків стра-

хування.

22

АКЦЕПТАНТ

АКУМУЛЮВАННЯ, АКУМУЛЯЦІЯ (від лат. accumulatio — на-

громадження) — 1) Нагромадження, збирання, напр. а. енергії.

2) геол. Процеси нагромадження на суходолі і на дні водойм міне-

ральних речовин та органічних решток. Протилежне — денудація.

3) А. капіталу— нагромадження капіталу, залучення його до

банків.

АКУМУЛЯТОР (лат. accumulator — збирач, від accumulo — нагро-

маджую) — пристрій (електричний, гідравлічний, тепловий) для на-

громадження енергії з метою її наступного використання.

АКУМУЛЯЦІЯ див. Акумулювання.

АКУПУНКТУРА (від лат. acus — голка і punctura — укол) — метод

лікування голкоуколюванням. Походить з Китаю. Інша назва — го-

лкотерапія.

АКУСМА (від грец. йиоисгма — почуте) — слухове уявлення про

звук.

АКУСТИКА (від грец. ахоиатіиос; — слуховий) — 1) Розділ фізики,

який вивчає звукові явища. 2) Звукові умови певного приміщення,

простому тощо.

АКУШЕРСТВО (від франц. accoucher — приймати пологи) — наука

про вагітність, пологи і післяпологовий період, їх фізіологію і пато-

логію, а також раціональну допомогу вагітній та породіллі.

АКЦЕНТ (лат. accentus — наголос) — 1) Виділення фонетичними

засобами (посиленням голосу, підвищенням тону) складу в слові

або словосполученні і знак, яким його позначають. 2) Сукупність

особливостей вимови, характерних для певної мови або діалекту.

3) Своєрідне вимовляння іншомовних звуків, зумовлене артикуля-

ційною базою рідної мови. 4) муз. Підкреслення звука або акорду,

переважно його підсиленням. 5) Переносно — особлива увага до

чого-небудь, підкреслення чогось.

АКЦЕНТУАЦІЯ (лат. accentuatio) — 1) Система наголошення

певної мови. 2) Позначення наголосів на письмі, при друкуванні.

3) Підвищення голосу при вимові.

АКЦЕНТУВАТИ (від лат. accentuo — наголошую) — 1) Виразно ви-

мовляти, з наголосом, підкресленням. 2) Виділяти підсиленням

окремий звук або акорд. 3) Переносно — звертати, зосереджувати

увагу.

АКЦЕПТ (від лат. acceptus — прийнятий) — 1) Згода на оплату гро-

шових і товарних документів, оформлена відповідним написом на

них; одна з форм безготівкових розрахунків між організаціями.

2) Згода з пропозицією (офертою) іншої сторони укласти угоду на

умовах, зазначених у пропозиції. А. вексельний оформлюється

у вигляді підпису акцептанта на векселі.

АКЦЕПТАНТ [від лат. acceptans (acceptantis) — той, хто приймає] —

особа, яка зобов'язалася сплатити за пред'явленим рахунком, вексе-

лем.

23

АКЦЕПТУВАТИ

АКЦЕПТУВАТИ (від лат. accepto — приймаю) — 1) Давати згоду на

оплату рахунка постачальника. 2) Переносно — схвалювати.

АКЦЕСІЙНИЙ договір (від лат. accessio — приєднання) — до-

говір, підписуючи який держава приєднується до договору, укладе-

ного раніше між іншими державами.

АКЦЕСІЯ (від лат. accessio — приєднання) — 1) Прирощення влас-

ності, переважно нерухомого майна. 2) Приєднання до договору

або угоди.

АКЦИДЕНТНИЙ [лат. accidens (accidentis) — випадковий] — ви-

падковий, побічний, неістотний; а-ні роботи— дрібні набірні

друкарські роботи: бланки, рахунки, анкети, атестати, запрошен-

ня, об'яви, афіші тощо.

АКЦИЗ (франц. accise, від лат. accido — обрізаю) — непрямий пода-

ток, здебільшого на предмети широкого вжитку, комунальні та

транспортні послуги. Включається в ціну відповідного товару або

плату за послуги.

АКЦИЗНИЙ (від акциз) — який стосується акцизу.

АКЦІОНЕР (франц. actionnaire) — власник акцій.

АКЦІОНЕРНИЙ — заснований на акціях; а-не товариство —

основна організаційна форма підприємств, капітал яких утворю-

ється з внесків пайовиків (акціонерів) шляхом продажу акцій.

АКЦІЯ (від лат. actio — дія, дозвіл) — 1) Цінний папір, що свідчить

про внесення акціонером певного паю в підприємство і дає йому

право на дивіденд. 2) Дія, вчинена з будь-якою політичною, еконо-

мічною або іншою метою.

АЛАЛІЯ (від грец. йХаХоІ; — німий) — відсутність або обмеження

мови у дітей з нормальним слухом внаслідок недорозвинення або

ушкодження мовних ділянок кори великих півкуль головного мозку.

АЛАРМІСТ (франц. alarmiste — панікер, від alarme — тривога, не-

спокій) — схильна до паніки людина, яка поширює неперевірені,

необгрунтовані чутки, що спричиняють тривожні настрої.

АЛГЕБРА (від араб, аль-джабр, аль-габр) — розділ математики, в

якому вивчають дії над величинами незалежно від їхніх числових

значень. Основний зміст А. — методи розв'язування алгебричних

рівнянь.

АЛГЕБРИЧНИЙ — який стосується алгебри; а-на сума — сума

додатних і від'ємних чисел; а-на функція — функція, пов'яза-

на з незалежною змінною алгебричним рівнянням; а-не рів-

няння— рівняння, кожна частина якого є багаточленом відносно

невідомих чисел.

АЛГОЛ [від англ. algo(rithmic) l(anguage) — алгоритмічна мова] —

назва кількох мов програмування для цифрових обчислювальних ма-

шин.

АЛГОМЕТР (від грец. йХуос — біль і ...метр) — прилад для вимірю-

вання больової чутливості людини.

24

АЛІГАТОР

АЛГОРИТМ, АЛГОРИФМ (лат. algorithmic) — сукупність дій (пра-

вил) для розв'язування даної задачі. Від імені середньовічного узбе-

цького математика Мухамеда-ібн-Суса (арабізоване аль-Хорезмі).

АЛЕАТОРНІ ОПЕРАЦІЇ (від лат. aleator — гравець у кості, профе-

сійний гравець і операція) — ризиковані операції, угоди (парі, лоте-

рея, деякі біржові операції).

АЛЕБАРДА (франц. hallebarde, з італ. alabarda) — старовинна холо-

дна зброя, довгий спис із сокирою на кінці.

АЛЕБАСТР (грец. аХараатро?) — 1) Мінерал, щільна тонкозерниста

відміна гіпсу. Використовують для художніх виробів. 2) Будівельний

гіпс.

АЛЕВРИТ (від грец. uXeupov — борошно) — дрібнозерниста пухка

осадова гірська порода, за розмірами уламків (0,1—0,01 мм) про-

міжна між глинами та піском (мул, лес).

АЛЕГбРІЯ (грец. (ЇХХпуорїа, від аХХо<; — інший і ayopeuw — гово-

рю) — 1) Іносказання. 2) Втілення в конкретному художньому об-

разі абстрактного поняття.

АЛЕГРО (італ. allegro, букв. — веселий) — 1) Швидкий музичний

темп; п'єса або частина її, що виконується в цьому темпі. 2) У кла-

сичному танці — швидка частина па-де-де, па-де-труа або масовий

заключний танець. 3) Частина уроку класичного танцю, що вико-

нується у швидкому темпі.

АЛЕКСІЯ (від а... і грец. Хєуш — читаю) — порушення навичок чи-

тання внаслідок втрати розуміння написаних слів чи впізнавання

окремих літер. Спричинюється ураженням кори головного мозку.

АЛЕЛІ (від грец. uXXrjXtov — взаємно) — спадкові одиниці, які містя-

ться в однакових ділянках гомологічних (парних) хромосом і визна-

чають напрям розвитку однієї й тієї самої ознаки.

АЛЕЛОПАТІЯ (від грец. аХХІЇХшу — один одного, взаємно і ...па-

тія) — вплив одних рослин на інші внаслідок виділення ними різ-

них речовин.

АЛЕРГЕН [від алер(гія) і ...ген] — чужорідна речовина, що спричи-

нює алергію. А. можуть бути білки, бактерії, лікарські препарати

тощо.

АЛЕРГІЯ (від грец. aXXoq — інший і epyov — дія) — підвищена чут-

ливість організму тварин і людини до впливів на нього алергенів. Ви-

являється у вигляді анафілаксії, ідіосинкразії, сироваткової хвороби

тощо.

АЛЕЯ (франц. аііее, від аііег — іти) — дорога, переважно у парку, а

також обабіч обсаджена деревами.

АЛІБІ (від лат. alibi — в іншому місці) — доказ невинності особи в

злочині, оскільки вона в момент вчинення його перебувала в іншо-

му місці.

АЛІГАТОР (англ. alligator, від ісп. el lagarto — ящірка) — родина

крокодилів; живуть у Південній Америці, південно-східній частині

25

АЛІЄНАЦІЯ

США та в Китаї. А. розводять заради цінної шкіри на спеціальних

фермах.

АЛІЄНАЦІЯ (від англ. alien — відчужувати) — передача доходу або

прав власності іншій особі або організації.

АЛІЛУЯ (давньоєвр. галлелуйа — славте Бога) — 1) Вигук славлен-

ня Бога в іудаїзмі, запозичений християнством. 2) Переносно — спі-

вати алілую — надмірно вихваляти.

АЛІМЕНТИ (від лат. alimentum — годування, утримання) — утри-

мання, яке в передбачених законом випадках зобов'язані надавати

одні члени сім'ї іншим членам сім'ї (неповнолітнім, непрацездат-

ним тощо), що потребують матеріальної допомоги.

АЛІТЕРАЦІЯ (від лат. ad — до, при і littera — літера) — повторення

однорідних приголосних звуків як художній прийом, переважно у

поезії.

АЛІТУВАННЯ (від нім. alitieren — вкривати алюмінієм) — нанесен-

ня на металеві вироби алюмінієвого покриття, щоб підвищити їхню

жаростійкість і запобігти корозії.

АЛКАЛОЇДИ (від араб, аль-калі — луг і ...оїд) — органічні азотовміс-

ні речовини, переважно рослинного походження, що мають лужні

властивості. Більшість А. застосовують як лікарські речовини.

АЛКОГОЛІЗМ (від алкоголь) — захворювання, що розвивається

внаслідок зловживання спиртними напоями. Призводить до фізич-

них і психічних розладів.

АЛКОГОЛЬ (від араб, аль-кухль — тонкий порошок) — 1) Органіч-

на сполука, що містить у молекулі гідроксильну групу (ОН). Див. та-

кож Спирти. 2) розм. Винний спирт, горілка, спиртні напої.

АЛЛАХ, АЛЛА (від араб, аль-ілах — божество) — Бог в ісламі.

АЛЛЕМАНІСТИ — представники опортуністичного, анархо-син-

дикалістського угруповання у французькому робітничому русі кін-

ця 19 — початку 20 ст. Від прізвища їхнього лідера Ж. Аллемана

(1843^1935).

АЛМАЗ (тур. elmas, з араб., від грец. аЬа^ас, — адамант) — мінерал

класу самородних неметалів, чистий кристалічний вуглець. Прозо-

рий, переважно безбарвний, має найвищу серед відомих мінералів

твердість. Використовують для виготовлення абразивних та рі-

зальних інструментів, при бурінні, в ювелірній справі (див. Діа-

мант).

АЛО... (від грец. йЛАоІ; — інший) — у складних словах означає

"інший", "сторонній", "чужорідний", напр. алопластика.

АЛОГАМІЯ (від ало... і ...гамія) — запилення однієї квітки пилком

іншої. Інша назва — чужозапилення.

АЛОГІЗМ (від а... і ...логізм) — 1) Непослідовність у міркуваннях,

викликана порушенням законів логічного мислення. 2) філософ.

Вчення, яке твердить, що знання досягають через віру, одкровення,

інтуїцію.

26

АЛЬБЕДО

АЛОГІЧНИЙ (від а... і логічний) — який суперечить логіці, безглуз-

дий.

АЛЙГРАФ (від ало... і ...граф) — 1) Підроблений підпис. 2) Підроб-

лений рукопис.

АЛЙЕ (грец. аЛогІ) — рід багаторічних трав'янистих рослин родини

лілійних. Поширені в Африці. У помірній зоні культивують а. дере-

вовидне (столітник). Деякі види використовують у медицині.

АЛОМЕТРІЯ (від ало... і ...метрія) — нерівномірний ріст частин

тіла; зміна темпу розвитку різних органів.

АЛОНЖ (франи. allonge, букв. — надставка) — 1) Пряма або зігнута

скляна трубка, якою рідина з холодильної частини пристроїв, де

відбувається дистиляція, стікає в приймач. 2) Прилад для влов-

лювання несконденсованої пари цинку в процесі добування його.