4) Міра довжини залізничної колії. 5) Точка місцевості, положення

якої визначається при проведенні геодезичної зйомки. 6) Старо-

винна гра в карти.

ПІКЕТАЖ (франц. piquetage, букв. — встановлення кілків) — вибір

точок на місцевості і позначення їх для встановлення рейок при

нівелюванні.

ПІКІРУВАННЯ див. Піке 2.

ПІККОЛО (італ. piccolo, букв. — маленький) — музичний інстру-

мент, найменший за розмірами і найвищий за звучанням (напр.:

флейта-п., скрипка-п.).

ПІКНІК (англ. picnic) — заміська розважальна прогулянка компа-

нією.

ПІКСЕЛ (англ. pixel) — найменша точка на екрані монітора ком-

п'ютера, якою можна управляти відповідно до програми.

ПІКТОГРАФІЯ (від лат. pictus — розмальований і ...графія) — одна

з найбільш ранніх форм писемності за допомогою малюнків, що

спрощено передавали зображення предметів, подій тощо.

ПІКУЛІ (англ. pickles) — дрібно нарізані овочі, мариновані в міц-

ному оцті з прянощами.

ПІЛІГРИМ (старонім. piligrim, з італ. pellegrino, від лат. peregri-

nus — чужоземець, чужинець) — прочанин; богомолець, який іде

на поклоніння до святих місць; переносно — мандрівник, подорож-

ній.

438

_______________________________шбни

ПІЛОН (відФрец. iruXiov — ворота) — 1) Масивна споруда у формі

зрізаної піраміди перед єгипетськими храмами по боках від порталу.

2) Елемент оформлення в'їзду в місто або на міст.

ПІЛОТАЖ (франц. pilotage) — 1) Маневрування літака в різних

площинах для виконання фігур у повітрі; мистецтво керування

літальним апаратом. 2) Попереднє дослідження із залученням ве-

ликих соціальних груп, що має на меті вивчення особливостей об'єк-

та, апробацію методики тощо.

ПІЛЮЛЯ (від лат. pilula — кулька) — лікувальна форма — кулька

лікувальної речовини в оболонці.

ПІЛЯСТР, ПІЛЯСТРА (франц. pilastre, з італ. pilastro) — плоский,

схожий на колону, виступ на поверхні стіни чи стовпа. П. має базу,

стовбур і капітель, іноді канелюри.

Ш-МЕЗбНИ, ПІОНИ (від пі і мезони) — три різновиди нестабіль-

них елементарних частинок із спіном, що дорівнює нулю, два види

електричко заряджені — пі-плюс-мезон (тг+) і пі-мінус-мезон (тг), а

третій — пі-нуль-мезон (тг°) — електричко нейтральний.

ПІНАКОТЕКА (грец. mva>co8r|xn, ВІД irfva? — картина і &г\щ — схо-

вище) — 1) У Стародавній Греції сховище творів живопису. 2) На-

зва деяких сучасних західноєвропейських картинних галерей.

ПІНГВІНИ (англ. penguins, від лат. pinguis — опасистий, огряд-

ний) — ряд нелітаючих (короткокрилих), але плаваючих птахів. По-

ширені переважно в Антарктиці, Субантарктиці, а також в

Австралії та Новій Зеландії.

ПІНГ-ПОНГ (англ. ping-pong) — неофіційна назва настільного те-

нісу. ,

ПІНЕТКИ (від франц. ріппе — вид молюска) — черевички з м'якою

підошвою для немоЛят.

ПІНТА (англ. pint) — міра об'єму і ємності у Великій Британії,

США (близько 0,5 л), в давнину й у Франції (майже 0,9 л).

ПІНЦЕТ (франц. pincette, від ріпсег — стискати) — пластинчастий

пружний інструмент у вигляді щипчиків для захоплення дрібних

предметів, стерильних інструментів тощо.

ПІНЧЕРИ (англ. pinchers, від pinch — защемляти, стискати) — гру-

па порід свійських собак службового й декоративного призначення.

ПІОДЕРМІЯ, ПІОДЕРМІТ (від грец. тгбоу - гній і 6?рца - шкіра) -

гноячкові захворювання шкіри у людини й тварин. Спричинюється

стрептококами і стафілококами.

ПІОНЕР (від франц. pionnier — дослідник) — 1) Людина, яка од-

нією з перших проникає в новий, недосліджений край, освоює йо-

го; переносно — людина, що поклала початок новому в будь-якій

галузі. 2) Член масової дитячої організації комуністичного спряму-

вання в СРСР та деяких інших країнах.

ПІОНЕФРбЗ (від грец. тпЗоу — гній і уєсррбе — нирка) — гнійне за-

палення нирки, при якому її порожнина заповнюється гноєм.

ПІОНИ див. Пі-мезони.

439

ПІРАМІДА

ПІРАМІДА [грец. Ігорсфід (тгирацібод), з єгип.] — 1) Б»атогранник,

одна грань якого (основа) є довільним багатокутником, решта гра-

ней (бічних) — трикутники зі спільною вершиною. 2) Величезна

кам'яна споруда з чотирикутною основою і боковими гранями у

формі трикутників із спільною вершиною, що була гробницею єги-

петських царів (фараонів); споруджували П. також стародавні мек-

сиканці. 3) Гра на більярді. 4) Купа складених предметів, що звужу-

ється доверху. 5) Акробатична чи гімнастична фігура (4), яку утво-

рюють спортсмени, що стають один одному на плечі у кілька яру-

сів. 6) Пристрій для зберігання гвинтівок та рушниць.

ПІРАНЬЯ (порт, piranja, з мови американських індіанців) — хижа

ненажерлива риба з надзвичайно гострими зубами, що живе в річ-

ках Південної та Центральної Америки.

ПІРАТ (від грец. тгеїратчс — грабіжник, з теїрйш — намагаюся захо-

пити) — морський розбійник. Див. також Капер.

ПІРАТСТВО (від пірат) — 1) Незаконне захоплення, пограбуван-

ня, потоплення суден у відкритому морі; морський розбій. 2) Пере-

носно — форма порушення авторського права щодо літературних

творів, аудіо- та відеопродукції, комп'ютерних програм.

ШРЕТРУМ (лат. pyrethrum, з грец. тгирєЗроу) — 1) Рід багаторічних

трав'янистих або напівкущових рослин родини складноцвітих. По-

ширені в помірній зоні. Деякі види містять інсектицидну (див. Інсе-

ктициди) речовину; кілька видів культивують як декоративні. Інша

назва — м а р у н а. 2) Порошок із цієї рослини, який використову-

ють для боротьби зі шкідливими комахами.

ПІРО... [від грец. тгїїр (тгорос) — вогонь] — у складних словах відпо-

відає поняттям "вогонь", "висока температура", "термічний про-

цес", напр.: піроманія, піроскоп. •

ПІРОГА (франц. pirogue, від ісп. piragua, з карибського piragva) —

вузький і довгий човен в індіанців.

ШРОГЕНИ (від піро... і ...ген) — речовини, що підвищують темпе-

ратуру тіла і спричинюють гарячку.

ПІРОКСИЛІН (від піро... і грец. 6?ие — гострий, кислий) — вибухо-

ва речовина; складний ефір целюлози й азотної кислоти; застосову-

ють для _вибухових робіт і виготовлення бездимного пороху.

ПІРОЛАТРЇЯ (від піро... і ...латрія) — вогнепоклонство.

ПІРОМАНІЯ (від піро... і ...манія) — хвороблива пристрасть до під-

палювання.

ПІРОПЛАЗМОЗ (від піро... і плазма) — хвороба свійських тварин,

спричинювана найпростішими одноклітинними організмами піро-

плазмами. Переносники П. — пасовищні кліщі.

ПІРОТЕРАПІЯ (від піро... і терапія) — лікування штучним підви-

щенням, температури тіла.

ПІРОТЕХНІКА (від піро... і техніка) — галузь техніки, пов'язана з

виготовленням освітлювальних, сигнальних, трасуючих, запалю-

вальних, димових та інших спеціальних сумішей, ракет, снарядів,

440

ПІФАГОРЕЇЗМ

що їх наповнюють цими сумішами, а також влаштуванням феєрвер-

ків.

ПІРОФОБІЯ (від піро... і ...фобія) — психічне захворювання, пато-

логічна боязнь вогню.

ПЇРРОВА перемога — сумнівна перемога, яка не виправдовує

величезних жертв і виснаження сил переможця. Від імені епірсько-

го царя Пірра, який в 3 ст. до н. е. здобув перемогу над римлянами

ціною надмірних втрат і згодом сам був розбитий ними.

ПІРС (англ. piers, множ, від pier — стовп, причал) — причальна

споруда у вигляді дамби, що виступає в море, до якої судна можуть

швартуватися (див. Швартов) з обох боків.

ПІРУЕТ (франц. pirouette, букв. — дзиґа) — 1) У балеті — один або

кілька повних обертів танцюриста на носку. 2) У фігурному катанні

на ковзанах, стрибках у воду, гімнастиці — обертання спортсмена

навколо вертикальної осі. 3) У верховій їзді — поворот коня на зад-

ніх ногах. 4) Переносно — різкий поворот, несподіваний стрибок (у

поведінці, в ході думки тощо).

ПІСТОЛЕТ (франц. pistolet, з італ. pistola) — ручна вогнепальна

зброя з коротким дулом.

ПІСТОЛЬ (франц. pistole, італ. pistola) — назва подвійного іспансь-

кого ескудо, що його почали карбувати в 16 ст. Цю назву дістали в

17—18 ст. майже всі золоті монети, що дорівнювали вазі іспансько-

го П., а також сума грошей, що дорівнювала 10 ліврам.

ПІСТОН (франц. piston, з італ. pistone — поршень, від лат. pisto —

товчу) — 1) Металевий ковпачок з вибуховою речовиною, що запа-

лює пороховий заряд у рушничних, пістолетних патронах 2. 2) Па-

перова облатка з малою кількістю вибухової речовини для іграшко-

вих пістолетів і рушниць. 3) Деталь вентиля в духових мідних музи-

чних інструментах.

ПІСУАР (від франц. pissoir) — раковина із стоком для сечі в чоло-

вічій убиральні.

...ПІТЕК (від грец. тгі9г|ио<; — мавпа) — у складних словах означає

"викопна мавпа", напр.: гігантопітек, дріопітек.

ПІТЕКАНТРОП (від грец. тп^цнос, — мавпа і ...антроп) — рід викоп-

них людей, який відзначався багатьма перехідними рисами від

мавп — безпосередніх предків людини — до людей вищого, ніж у

П., розвитку.

ПІТОН (грец. nu9iov) — 1) Міфічний змій-чудовисько, якого вбив

Аполлон. 2) Рід неотруйних змій родини удавових. Поширені пере-

важно в тропіках Східної півкулі.

ПІФАГОРЕЇЗМ — об'єк/пивно-ідеалістичний напрям у давньо-

грецькій філософії, що його заснував у 6 ст. до н. е. філософ і ма-

тематик Піфагор. Прихильники П. вбачали сутність речей у кіль-

кісних відношеннях, розвивали містику чисел, яку поєднували з

містичним вченням про людину (зокрема вірою в переселення

душ).

441

ПІФІЯ

ПЇФІЯ (грец. Пи9іа) — 1) У Стародавній Греції жриця в храмі Апол-

лона в Дельфах, що передрікала майбутнє. 2) Переносно — особа,

що робить нечіткі, двозначні висновки, безпідставні пророцтва.

ПЇФОС (від. грец. тгіфск; — глиняний глек) — велика гостродонна

глиняна посудина. У Стародавній Греції у П. зберігали господарські

запаси. Відома також у народів Кавказу та Середньої Азії.

ПІЦА (від італ. pizza) — італійська страва у вигляді коржа із запече-

ними на ньому під соусом шматочками м'яса, риби, сиру, овочів,

грибів.

ПІЦИКАТО (італ. pizzicato, від pizzicare — шипати) — 1) Спосіб гри

на струнному музичному інструменті, коли звук виникає внаслідок

щипання струн пальцями. 2) Невеликі інструментальні п'єси, що

виконуються таким способом. 3) У балеті — сольна жіноча варіація,

що викрнується на пальцях у гострому, філігранному ритмі.

ПЛАГІАТ (від лат. plagio — викрадаю) — привласнення тексту з

чужого літературного чи іншого твору без дозволу автора і без за-

значення джерела.

ПЛАЗМА (від грец. тгХа0ца — виліплене, створене) — 1) Рідка час-

тина крові. 2) Ненаукова назва протоплазми. 3) Газове середовище,

де концентрації позитивних і негативних іонів практично однакові, а

хаотичний рух частинок переважає над упорядкованим рухом їх на-

віть в електричному полі.

ПЛАЗМОТРОН [від плазма і (елек)трон] — пристрій для утворення

стаціонарної струмини плазми (температурило 20 000° С). Застосо-

вують у плазмовій металургії, плазмохімії, при зварюванні металів.

...ПЛАН (від лат. planum — площина) — у складних словах відпо-

відає поняттям "крило", "літальний апарат", напр.: моноплан, ра-

кетоплан.

ПЛАНЕР (франц. planeur, від planer — ширяти, літати) — важчий за

повітря^ безмоторний літальний апарат.

ПЛАНЕТА (від грец. тгЛауртпІ; — який блукає) — кулясте несамо-

світне небесне тіло, що обертається навколо Сонця, зорі по еліпти-

чній орбіті.

ПЛАНЕТАРІЙ (від планета) —. 1) Проекційний апарат для демонс-

трації картини зоряного неба, а також небесних явищ. 2) Культур-

но-освітній заклад, в якому з використанням такого апарата читаю-

ться лекції з астрономії та інших природничих наук.

ПЛАНЕТАРНИЙ — 1) Який нагадує планети або їхній рух навколо

Сонця; п-на туманність — газова туманність дископодібної

форми; п. механізм — механізм із зубчастими колесами, що

обертаються навколо своєї осі і водночас — осі іншого колеса; п-на

передача — механізм передачі обертання зубчастими колесами,

серед яких є колеса-сателіти. 2) Який охоплює всю земну кулю,

весь світ, усе людство; всеосяжний (напр. п. план).

ПЛАНІМЕТРІЯ (від лат. planum — площина і ...метрія) — розділ

геометрії, в якому вивчають властивості плоских фігур.

442

ПЛАТИНА

ПЛАНКТОН (від грец. тгХауитбу — блукаючий) — сукупність орга-

нізмів, що населяють товщу водойм і пасивно переносяться течіями

води. Див. також Нектон.

ПЛАНТАЦІЯ (від лат. plantatio — насадження рослин) — 1) Велике

господарство, що спеціалізується на вирощуванні певних технічних

або продовольчих культур, переважно тропічних і субтропічних

(спочатку в Америці та колоніальних країнах із застосуванням пра-

ці рабів). 2) Великі земельні ділянки, зайняті під такі сільськогоспо-

дарські культури, як чай, тютюн тощо.

ПЛАНШЕТ (франц. planchette, букв, —дощечка) — 1) Чотирикутна

дошка, на яку наклеєно креслярський папір; застосовують при кар-

тографуванні. 2) Плоска сумка з прозорим верхом для географічних

і топографічних карт. 3) Дощечка або папка, де укріплюються роз-

графлений папір і компас при окомірній зйомці. 4) Підлога сцени в

театрі з окремих зйомних щитів, що дає змогу змінювати рельєф

сцени. _

ПЛАСИРУВАТИ (від англ. place — класти, розміщувати) —спрямо-

вувати м'яч під час гри в теніс або пінг-понг у бажане місце майдан-

чика (стола) суперника.

...ПЛАСТ (від грец. тгХаатоІ; — утворений, виліплений) — у склад-

них словах означає "утворений з чого-небудь", напр.: протопласт,

хромопласти.

ПЛАСТИКА (від грец. тгХосоттІ'І — скульптура) — 1) Мистецтво ліп-

лення, створення скульптурних зображень. 2) Естетична вираз-

ність, гармонійність рухів тіла і поз. 3) Пластична хірургічна опера-

ція.

ПЛАСТИЛІН (італ. plastilina, від грец. ІгХбестстш — ліплю) — пластич-

на різноколірна маса з глини й деяких домішок для ліплення скульп-

турних ескізів, невеликих моделей, зокрема для занять дітей.

ПЛАСТИЧНІСТЬ — 1) Властивість твердих тіл під впливом зов-

нішніх сил змінювати, не руйнуючись, свою форму й розміри і збе-

рігати залишкову деформацію після усунення дії навантажень. 2) Га-

рмонійна узгодженість руху і поз у танці. 3) Художня виразність

об'ємних форм у скульптурі чи зображенні на площині.

ПЛАСТРбН (франц. plastron, від італ. piastrone — нагрудник) — ту-

го накрохмалена погрудна частина верхньої чоловічої сорочки (під

відкритим жилетом при фраці чи смокінгу).

ПЛАТА (від франц. plat — плоский) — виготовлена з електроізоля-

ційного матеріалу пластина, на якій встановлюють електро- та ра-

діоелементи.

ПЛАТАН (грец. TrXUTovoi;, від ІгХа-пЗ^ — широкий) — рід рослин ро-

дини платанових. Широколисті дерева. Поширені у Північній Аме-

риці, Південно-Східній Європі й Малій Азії. Деревина платана йде

на виготовлення меблів.

ПЛАТИНА (ісп. platina, від plata — срібло) — хімічний елемент, си-

мвол Pt, ат. н. 78; блискучий сірувато-білий пластичний метал. Тра-

443

ПЛАТО

пляється у самородному вигляді. Застосовують для виготовлення

хімічного посуду, в електротехніці, ювелірній справі, як каталізатор.

ПЛАТО (франц. plateau, від plat — плоский) — підвищена рівнина з

плескатою або слабохвилястою поверхнею, відмежована від навко-

лишніх просторів уступами.

ПЛАТОНІЗМ— 1) Вчення давньогрецького філософа 5—4 ст. до н. е.

Платона (звідси й назва), засновника об'єктивного ідеалізму. Пла-

тон розвинув теорію про наявність нетілесних вічних форм речей

(він називав їх "образами" або "ідеями"), що разом з "матерією"

породжують почуттєвий світ. 2) Ідеалістичний напрям античної

філософії, що грунтувався на вченні Платона. 3) Переносно — чисто

духовний потяг до кого-небудь без будь-якої чуттєвості.

ПЛАТОНІЧНИЙ — 1) Який стосується платонізму. 2) Переносно —

ідеальний, духовний, заснований на суто духовному потягові (напр.

п-не кохання). 3) Переносно — позбавлений практичних цілей, абс-

трактний.

ПЛАФОН (від франц. plafond — стеля) — 1) Твір монументально-де-

коративного мистецтва, що прикрашає перекриття приміщення.

2) Абажур, переважно з матового скла, для електричної лампи в лю-

стрі, бра тощо.

ПЛАЦ (нім. Platz, з франц. place, від грец. ІгХатєІа — вулиця) —

майдан для військових стройових занять, оглядів, парадів.

ПЛАЦДАРМ (франц. place d'armes, букв. — місце для війська) —

1) Територія, що використовується будь-якою державою при підго-

товці нападу на іншу державу як база для розгортання воєнних дій.

2) Район, де готується і розгортається військова операція. 3) Пере-

носно — відправний пункт для яких-небудь дій, міркувань.

ПЛАЦЕБО (нім. Placebo) — препарат чи процедура, що не має пря-

мої дії, але прописується пацієнту для його заспокоєння.

ПЛАЦЕБО-ЕФЕКТ (від плацебо і ефект) — зміни в стані хворого,

шо виникають під впливом плацебо.

ПЛАЦЕНТА (від лат. placenta — пиріг) — 1) Орган зв'язку зародка з

організмом матері. Властивий вищим ссавцям і людині, а також де-

яким безхребетним (окремим членистоногим), деяким рибам, окре-

мим сумчастим. Інша назва — дитяче місце. 2) У рослин — ви-

рости тканини, на яких прикріплюються насінні зачатки в зав'язі

квіткових рослин.

ПЛАЦКАРТА (нім. Platzkarte, від Platz — місце і Karte - квиток) -

додаток до проїзного документа, шо дає право пасажирові зайняти

певне місце у вагоні, каюті тощо.

ПЛЕБЕЇ (лат. plebejus — простонародний, від plebs — чернь, на-

товп) — 1) Вільне населення в Стародавньому Римі, що належало

до плебсу; з 3—2 ст. до н. е. — повноправні громадяни незнатного

походження. 2) За середньовіччя й пізніше — широкі верстви місь-

кої бідноти. 3) Переносно — в аристократичному середовищі про

тих, хто походить з нижчих верств суспільства.

444

ПЛІМУТРОК

ПЛЕБІСЦИТ (лат. plebiscitum, букв. — рішення народу) — 1) У

Стародавньому Римі рішення плебейських народних зборів. 2) Опит

населення, всенародне голосування з найважливіших питань дер-

жавного життя, референдум.

ПЛЕБС (від лат. plebs — чернь, натовп) — у Стародавньому Римі

частина населення, яка не була в рабстві, але не користувалася по-

літичними правами нарівні з патріціями.

ПЛЕВРА (від грец. ІгХєирй — ребро, бік) — вкрита одношаровим

плоским епітелієм сполучнотканинна оболонка, що у людини і сса-

вців укриває легені та внутрішню поверхню грудної клітки.

ПЛЕВРИТ — запалення плеври у людини й тварин. Виникає внас-

лідок захворювань легень, гострого ревматизму тощо.

ПЛЕЄР (від англ. player — гравець) — магнітофон для відтворення

магнітного запису.

ПЛЕЗІАНТРОП (від грец. ІгХаг|то<; — близький і ...антрогі) — вико-

пна людиноподібна мавпа, близька до австралопітека; рештки П.

знайдено в Південній Африці.

ПЛЕЙБОЙ (англ. playboy, від play — гра і boy — хлопець) — багатий

молодик, що займається лише собою, розважається і залицяється

до жінок.

ПЛЕЙ-ОФ (від англ. play — грати і off— припинення, усунення) —