1) П'ятикутник. 2) п'ятикутна споруда поблизу м. Вашингтона, в

якій розміщуються керівні військові установи США. 3) Переносно —

військове відомство США.

ПЕНТАГРАМА (грец. тгсутйураммоу, від ТІІУТЄ — п'ять і vp<W1 — ри-

ска, лінія) — 1) матем. Фігура, що являє собою правильний п'яти-

кутник, на сторонах якого побудовано однакові рівнобедрені або

рівносторонні трикутники. 2) У середні віки магічний знак на аму-

летах.

ПЕНТАЕДР (від пента... і ...едр) — п'ятигранник. П. є, напр., піра-

міда, в основі якої лежить чотирикутник.

ПЕНТАСТЙЛЬ (від пента... і грец. отіїХос; — стовп, колона) — дав-

ньогрецький храм з п'ятьма колонами на фасаді.

ПЕНТАТЛОН (грец. TiivraSXov, від ТГ?УТЄ — п'ять і &9Xov — змаган-

ня, боротьба) — п'ятиборство, спортивне змагання з верхової їзди з

подоланням перешкод, фехтування на шпагах, стрільби з пістоле-

та, плавання, кросу.

ПЕНТАТбНІКА (від пента... і тоніка) — звукова система, що має 5

звуків різної висоти в межах октави.

ПЕНТОД [від пента... і (електр)од] — електронна лампа з п'ятьма

електродами (катод, анод і 3 сітки). Застосовують у схемах генеру-

вання й підсилення електричних коливань.

430

ПЕРГАМІН

ПЕНЧИНГБОЛ, ПАНЧИНГБОЛ (англ. punching-ball, від punch -

бити кулаком і ball — м'яч) — надувний шкіряний м'яч грушоподіб-

ної форми, підвішений до платформи; служить боксерам для трену-

вання.

ПЕНЬЮАР (франц. peignoir, від peigner — зачісувати) — 1) Легкий

жіночий домашній одяг. 2) У перукарнях — накидка, якою накри-

вають^ плечі під час підстригання або зачісування.

ПЕНЯ (лат. роепа — покарання) — різновид неустойки, санкція у

вигляді грошового штрафу за несвоєчасне виконання, прострочен-

ня грошових зобов'язань.

ПЕОН (від ісп. peon — наймит, поденник) — у багатьох країнах, го-

ловним чином Латинської Америки, — наймит, селянин, сільсько-

господарський робітник.

ПЕПІНЬЄРКА (від франц. реріпіеге — розсадник) — у царській

Росії дівчина, яку після закінчення середнього закритого нав-

чального закладу залишено при ньому для педагогічного стажу-

вання.

ПЕПЛУМ (лат. peplum, peplus, з грец. яітгХод — покривало, верхній

одяг) — у Стародавній Греції і Стародавньому Римі жіночий верх-

ній одяг з легкої тканини, який одягався на туніку.

ПЕПСИН (від грец. ліфід — травлення) — 1) Травний фермент

шлункового соку людини й хребетних тварин. Під впливом П. від-

бувається первинне розщеплення білків. 2) Лікарський препарат,

що його одержують із шлунка свиней, овець тощо. Застосовують

при гастритах та диспепсії.

ПЕПСІ-КОЛА (від англ. pepsi-cola) — прохолоджувальний тонізую-

чий напій з екстрактом плодів коли.

ПЕПТИДИ (від грец. тгетгтбд — перетравлений) — речовини, до

складу яких входять дві й більше амінокислот, з'єднаних між собою

пептидними зв'язками (—CO—NH—). Проміжні продукти розпаду

білків. Містяться в організмах людини, тварин і рослин.

ПЕР (англ. peer, франц. pair, від лат. par — рівний) — довічне або

спадкове звання представників вищого дворянства в ряді країн, зо-

крема в Англії.

ПЕРВЕРСІЯ (лат. perversio, від perverto — перегортаю) — патоло-

гічне порушення інстинктивних потреб людини (інстинкту само-

збереження, статевого, харчового та ін.), що супроводжується не-

природними формами його задоволення.

ПЕРГАМЕНТ — 1) Спеціально оброблена шкіра молодих тварин.

Застосовують при виготовленні барабанів тощо; до винайдення па-

перу — матеріал для письма. Від назви стародавнього м. Пергам у

Малій Азії. 2) Документ, написаний на такому матеріалі. 3) Обгорт-

ковий жиро- і вологонепроникний папір.

ПЕРГАМІН — 1) Тонкий міцний папір, схожий на пергаментний, з

якого виготовляють паперову кальку або пакувальний матеріал для

масложирових продуктів. Від назви стародавнього м. Пергам у Ма-

431

ПЕРГІДРОЛЬ

лій Азії. 2) Ізоляційний і покрівельно-підкладочний рулонний кар-

тон.

ПЕРГІДРОЛЬ (від лат. per — через і грец. їібшр — вода) — водний

розчин (ЗО %) пероксиду водню. Застосовують для вибілювання

тканин, вовни, для консервації, дезінфекції тощо.

ПЕРИ..., ПЕРІ... (грец. тгєрі...) — префікс, що означає "навколо",

"кругом", "зверх", "через", напр.: перидерма, перицентр, періос-

тит.

ПЕРИГЕЙ (від пери... і ...гей) — найближча до Землі точка орбіти

Місяця або якого-небудь штучного супутника Землі. Протилежне —

апогей.

ПЕРИКАРД (від грец. тершарбюе — навколосерцевий) — замкне-

ний мішкоподібний утвір, що оточує серце. Інша назва — навко-

лосерцева сумка.

ПЕРИКАРДИТ — запалення перикарда людини й тварин, виникає

як ускладнення ревматизму, туберкульозу тощо.

ПЕРИКАРПІЙ (від грец. тгершартпоу — оболонка плода) — стінка

плода у рослин, що оточує насіння, насінину.

ПЕРИНАТАЛЬНИЙ (нім. perinatal, від пері... і лат. natalis — який

стосується народження) — мед. який стосується періоду безпосеред-

ньо перед пологами і першого тижня після них.

ПЕРИМЕТР (від. грец. теріцЕтроу — круг, коло) — 1) Межа замкну-

того контура, геометричної фігури. 2) Сума довжин всіх сторін бага-

токутника, приміщення, ділянки тощо.

ПЕРИПЕТІЯ (від грец. Ігсрпгстєш — несподівана подія) — неспо-

діваний поворот у розгортанні сюжету літературного твору; рапто-

ва зміна, ускладнення в якійсь події або в чиємусь житті.

ПЕРИСКОП (від грец. тгеріаиоігеш — дивлюсь навкруги) — оптич-

ний прилад (труба із дзеркалами, призмами) для оглядання місцево-

сті з укриттів, бойових машин, підводних човнів, а також для спо-

стереження за процесами у високотемпературних, іонізаційних ка-

мерах тощо.

ПЕРИСТАЛЬТИКА (від грец. тгєрютаХтІхбд — який охоплює, стис-

кає) — хвилясті ритмічні скорочення стінок стравоходу, шлунка й

кишечнику в людини й тварин.

ПЕРИСТИЛЬ (від грец. тарісттІАос — оточений колонами) — в ан-

тичній архітектурі колонада, портик, галерея навколо майдану, са-

ду, двору тощо.

ПЕРИТОНІТ (від грец. irepiTovcuov — очеревина) — запалення оче-

ревини у людини й тварин. Здебільшого виникає як ускладнення

запальних захворювань органів черевної порожнини (апендициту,

виразкової хвороби тощо), а також при пораненнях живота.

ПЕРИФЕРИЧНИЙ — який стосується периферії (1), зовнішній, не

центральний; п-на нервова система — сукупність нервів,

які відходять^від головного і спинного мозку.

ПЕРИФЕРІЙНИЙ — який міститься, перебуває у периферії (2).

432

ПЕРКУСІЯ

ПЕРИФЕРІЯ (від. грец. тгерісрбрєіа — коло, дуга, поверхня) — 1) Ок-

раїнна, зовнішня частина чого-небудь, на відміну від центральної.

2) Частина країни, області, віддалена від її центру, окраїна, провін-

ція-

ПЕРИФРАЗ, ПЕРИФРАЗА (грец. тгєрісрраотд — описовий вираз) —

описовий зворот мови, в поезії — стилістичний прийом, коли влас-

не ім'я, предмет чи явище називають не прямо, а через їхні характер-

ні риси та ознаки (напр., "чорне золото" замість "кам'яне вугілля").

ПЕРИЦЕНТР (від пери... і центр) — точка орбіти небесного тіла,

найближча до тіла, навколо якого відбувається рух. Залежно від на-

зви центрального тіла П. називають періастром, перигеєм тощо.

ПЕРІ — у перській міфології добра фея, що охороняла людей від

"злих духів".

ПЕРІ... див. Пери...

ПЕРІАСТР (від пері... і грец. uorpov — зоря) — найближча до зорі

точка орбіти іншої зорі, що у подвійних зорях рухається навколо

першої як центрального тіла.

ПЕРІОД (від грец. тгєріобої; — кружний шлях, обертання, чергуван-

ня) — 1) Проміжок часу, протягом якого відбувається якийсь про-

цес; п. піврозпаду — час, протягом якого розпадається полови-

на радіоактивної речовини. 2) Етап суспільного розвитку, що має

свої особливості. 3) геол. Частина ери. 4) Одна з частин гри в хокей.