Особливості формування статутного капіталу для підприємств різних форм власності

Організаційно-правова форма підприємства	Джерела формування та розмір статутного капіталу	Участь в розподілі прибутку	Відповідальність за зобов'язаннями підприємства та участь у розподілі майна при ліквідації товариства
Державне підприємство	Статутний капітал державного підприємства формується за рахунок коштів державного бюджету. Розмір статутного капіталу на законодавчому рівні не обмежений.	Розподіляється Фондом державного майна, згідно із статутом підприємства.	Відповідають всім своїм майном, при ліквідації майно повертається власнику. Якщо майно на 100% є власністю держави, то при ліквідації повертається державі.
Приватне підприємство	Статутний капітал приватного підприємства формується за рахунок внесків приватних осіб. Обсяг початкових внесків не обмежено.	Порядок розподілу прибутку визначається власником приватного підприємства.	Відповідають всім своїм майном. При ліквідації приватного підприємства майно повертається власнику.
Закрите акціонерне товариство (ЗАТ)	Статутний капітал ЗАТ формується за рахунок продажу акцій лише серед засновників та працівників товариства. Статутний капітал ЗАТ не може бути менше, ніж сума, що еквівалентна 1250 мінімальним заробітним платам	Прибуток розподіляється залежно від виду акцій, якими володіє акціонер. Частина чистого прибутку, що залишається та розподіляється серед власників акцій у вигляді дивідендів.	Відповідають всім своїм майном у межах акцій, якими вони володіють. При ліквідації ЗАТ майно розподіляється серед засновників в порядку і на умовах, передбачених законодавством і статутом товариства.

Продовження табл. 4.2.1

Відкрите акціонерне товариство (ВАТ)	Статутний капітал ВАТ формується за рахунок продажу акцій, як серед засновників та працівників товариства, так і шляхом відкритої купівлі на фондовій біржі. Статутний капітал ВАТ може бути менше, ніж сума, що еквівалентна 1250 мінімальним заробітним платам	Прибуток розподіляється залежно від виду акцій, якими володіє і акціонер. Частина чистого прибутку, що залишається, розподіляється серед власників акцій у вигляді дивідендів.	Відповідають всім своїм майном у межах акцій, якими вони володіють. При ліквідації ЗАТ майно розподіляється серед засновників в порядку і на умовах, передбачених законодавством і статутом товариства.
Товариство з обмеженою відповідальністю (TOB)	Статутний капітал TOB формується за рахунок внесків і майна засновників. Статутний капітал TOB не може бути менше, ніж сума, що еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам	Прибуток розподіляється пропорційно внескам засновників.	Всі засновники несуть відповідальність в межах своїх внесків. У разі ліквідації TOB майно розподіляється пропорційно внескам засновників.
Командитне товариство	Статутний капітал командитного товариства формується за рахунок внесків засновників. Початкові внески не обмежені.	Прибуток розподіляється пропорційно внескам засновників.	Всі засновники несуть відповідальність всім своїм майном, яке їм належить. У разі ліквідації командитного товариства майно розподіляється пропорційно внескам засновників.

Амортизація – це поступове перенесення вартості основних засобів на вартість виробленої продукції (товарів, робіт, послуг) протягом строку корисного використання об'єкту основних засобів. Водночас амортизація є елементом системи оподаткування прибутку підприємств. У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначається: «Під терміном амортизація основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань». Це означає, що амортизація приводить до зменшення оподаткованого прибутку і, отже, до зменшення податкових виплат. Таким чином у підприємства залишаються додаткові кошти, які воно може витратити на оновлення виробничого капіталу.

Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», порядок нарахування амортизації диференційовано за групами основних засобів. Загальним для всіх груп є метод нарахування амортизації, а саме – від залишкової вартості основних засобів. Законодавством установлені такі норми амортизації у відсотках до балансової (тобто залишкової) вартості кожної з чотирьох груп основних засобів на початок звітного періоду (в розрахунку на квартал): перша група – 2%, друга група – 10%, третя група – 6%, четверта група – 15%.

Для правильного нарахування податкової амортизації підприємства мають насамперед додержуватися встановленого податковим законодавством порядку визначення балансової вартості групи основних засобів (а для першої групи – кожного інвентарного об'єкта) на початок звітного періоду (кварталу). Вона визначається такою формулою:

Б_В = Б_Г + П_В – В_П – А_П,

де Б_В – балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б_Г – балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;

П_В – сума витрат на придбання основних засобів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій основних засобів протягом періоду, що передував звітному;

В_П – сума виведених з експлуатації основних засобів протягом періоду, що передував звітному;

А_П – сума амортизаційних відрахувань за період, що передував звітному.

Резервний капітал – обсяг резервів, що створюються відповідно до чинного законодавства за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства (5% суми чистого прибутку щорічно аж до досягнення величини резервного капіталу 25% від розміру статутного капіталу).

Додатковий капітал складається з емісійного доходу, одержаного від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість; іншого вкладеного капіталу; безоплатно одержаних необоротних активів тощо.

Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, яка утворюється після вирахування із загальної суми прибутків обов'язкових платежів - податків, зборів, штрафів, пені, неустойок, частини відсотків і інших обов'язкових виплат. Чистий прибуток знаходиться в розпорядженні фірми і розподіляється за рішеннями її керівних органів.

До складу залучених фінансових ресурсів включають кредиторську заборгованість за товари (роботи, послуги), а також всі види поточних зобов'язань підприємства за розрахунками:

- суму заборгованості підприємства з усіх видів платежів до бюджету;

- суму заборгованості за внесками в позабюджетні фонди;

- суму заборгованості підприємства з виплати дивідендів його засновникам;

- суму авансів, отриманих від юридичних і фізичних осіб у рахунок подальшої поставки продукції, виконання робіт та надання послуг тощо.

Залучені позикові фінансові ресурси підприємства найчастіше зустрічаються в формі:

- банківських кредитів і позик;

- коштів від випуску і продажу облігацій фірми;

- позик від інших небанківських суб'єктів ринку.

4.3

Ефективне управління фінансами підприємства передбачає таку організацію роботи фінансових служб, яка дає змогу правильно використовувати власні фінансові ресурси, залучати додаткові фінансові ресурси на най вигідніших умовах, інвестувати їх із найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.

Мобілізуючи тимчасово вільні кошти інших їх власників для покриття необхідних витрат, фінансисти підприємства повинні мати чітке уявлення про мету їх залучення і давати рекомендації керівництву щодо форм такого залучення. Для покриття короткострокової та середньострокової потреби у фінансових ресурсах доцільно використовувати позички банків. Здійснюючи великі капітальні вкладення, можна скористатися додатковою емісією цінних паперів. Однак такі рекомендації можна надати лише тоді, коли фінансисти ґрунтовно дослідили фінансовий ринок, проаналізували попит на різні види цінних паперів.

Управління фінансами підприємств – це управління потоками вхідних і вихідних коштів підприємства для формування, розподілу і використання необхідних фінансових ресурсів, максимізації прибутку підприємства, підвищення рентабельності та платоспроможності.

Перша група функцій фінансової управлінської діяльності на підприємстві передбачає:

1. Розроблення фінансової стратегії діяльності підприємства.

2. Формування ефективних інформаційних систем, які забезпечують чітке відслідковування внутрішньої і зовнішньої фінансової інформації та обґрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень.

3. Проведення комплексного аналізу різних аспектів фінансової діяльності підприємства.

4. Здійснення фінансового планування діяльності підприємства за його основним напрямком.

5. Розроблення системи стимулювання реалізації прийнятих управлінських рішень.

6. Здійснення ефективного контролю за реалізацією прийнятих управлінських рішень.

Друга група функцій фінансової управлінської діяльності на підприємстві передбачає:

1. Управління активами (оборотними, необоротними, оптимізація їх складу).

2. Управління капіталом (власним капіталом, залученим капіталом, оптимізація структури капіталу).

3. Управління інвестиціями (реальними та фінансовими інвестиціями).

4. Управління грошовими потоками (грошові потоки від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності).

5. Управління фінансовими ризиками (управління складом фінансових ризиків, управління профілактикою фінансових ризиків, управління страхуванням фінансових ризиків).

6. Антикризове фінансове управління (управління відновленням фінансової стійкості, управління забезпеченням фінансової рівноваги, управління санацією підприємства).

Фінансова робота на підприємстві організовується фінансовим відділом, що є самостійним структурним підрозділом. Керівник цього відділу безпосередньо підпорядковується керівникові підприємства і разом з ним несе відповідальність за фінансову дисципліну і фінансовий стан підприємства, представляє підприємство у фінансових, кредитних та інших органах. На невеликих підприємствах, де немає самостійного фінансового відділу, зазначену роботу виконує фінансовий сектор, що створюється, у складі бухгалтерії, фінансово-збутового відділу або іншого підрозділу підприємства, керівник якого несе відповідальність за фінансову роботу підприємства.

Фінансова робота на підприємстві дуже різноманітна і багатогранна, але умовно її можна згрупувати за напрямками: фінансове планування, оперативна фінансова робота, контрольно-аналітична робота. На підприємствах зі значним обсягом зовнішньоекономічних зв'язків створюється група валютних розрахунків і валютного регулювання.

До основних завдань фінансової роботи належать:

- мобілізація фінансових ресурсів, необхідних для підтримки нормального виробничого циклу, передбаченого планом;

- пошук шляхів максимізації прибутку, підвищення рентабельності;

- своєчасне виконання зобов'язань перед фінансово-кредитними установами, бюджетом та державними цільовими фондами, перед постачальниками та працівниками підприємства;

- контроль за ефективним, раціональним та цільовим використанням наявних фінансових ресурсів підприємства.

Для виконання своїх функцій щодо управління фінансовими ресурсами і контролю за їх раціональним використанням фінансова служба підприємства виконує необхідні розрахунки і на їх основі вносить обґрунтовані пропозиції керівництву підприємства щодо розподілу наявних фінансових ресурсів між виробничими структурними підрозділами, функціональними службами; розробляє поточні і оперативні фінансові плани та інші планово-фінансові документи; вишукує резерви збільшення прибутку і надходження додаткових фінансових ресурсів з метою забезпечення потреб підприємства у коштах на фінансування виробництва, капітальних вкладень, проведення соціально-культурних заходів; здійснює контроль за виконанням показників фінансового плану підрозділами і підприємством в цілому, а також за цільовим використання фінансових ресурсів. Крім того, фінансова служба, бере активну участь у заходах, спрямованих на запровадження внутрішнього комерційного розрахунку на підприємстві, вивчає стан фінансового ринку регіону і країни для планування та прийняття рішень в інвестиційній сфері.

4.4

Суб'єкт підприємницької діяльності здійснює, як правило, декілька видів виробничо-господарської діяльності, його метою є отримання прибутку. Результативність такої діяльності залежить від співвідношення отримуваних доходів та розміру зроблених витрат. У законодавстві України, яке регулює господарську діяльність суб'єктів підприємництва і порядок організації бухгалтерського обліку та звітності, з одного боку, і систему оподаткування прибутку підприємств, з іншого боку, є розбіжності: принципово різними методами визначаються обсяги доходів, витрат та прибутку, під терміном «прибуток» розуміють два різних економічних явища, – прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємств і прибуток як об'єкт оподаткування. У податковому законодавстві України прибутком вважається сума валових доходів, скоригована прописаним у законодавстві чином, зменшена на суму валових витрат і на вартість зносу основних засобів та нематеріальних активів. Як правило, об'єктом оподаткування стає величина, яка не збігається із сумою прибутку, розрахованою за даними бухгалтерського обліку. Тому на підприємствах окремо ведуть два види обліку: бухгалтерський, для визначення фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування, і податковий для визначення розміру прибутку до оподаткування. Враховуючи це, більш предметно зупинимося на визначенні таких понять, як валові доходи, валові витрати, доходи від основної, фінансової, інвестиційної діяльності, доходи від надзвичайних подій тощо.

Валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Валові витрати – це сума будь-яких витрат платника податку, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду і пов'язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, та охороною праці.

Слід звернути увагу, що датою збільшення валових доходів (витрат) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого першою сталася подія:

- зарахування (списання) коштів на поточний рахунок (списання коштів з банківського рахунку);

- оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного їх отримання.

Доходи – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Доходи підприємства формуються в процесі основної, операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та надзвичайних подій. Всі види діяльності підприємства тісно пов'язані між собою.

Основна діяльність – операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Інвестиційна діяльність – це придбання і продаж довгострокових активів, а також інших інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Фінансова діяльність – це діяльність, яка призводить до змін розміру та складу власного і запозиченого капіталу підприємства.

Надзвичайна подія – подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Зважаючи на особливості наведених вище джерел формування сукупного доходу підприємства, необхідно наголосити на тому, що основним завданням на підприємстві є забезпечення стабільності формування всіх доходів у розмірі, не меншому за розмір його витрат, що дасть змогу забезпечити беззбитковість діяльності підприємства.

Витрати підприємства – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які приводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

В основному формування витрат підприємства припадає на сукупність господарських операцій, що реалізуються в межах його основної діяльності.

Серед інших напрямів формування витрат підприємства необхідно виділити:

- витрати, пов'язані з інвестиційної діяльністю, що визначаються як сума витрат підприємства на реалізацію інвестицій в необоротні активи, що припадають на поточний період (зокрема, основні фонди, нематеріальні активи, прямі і портфельні інвестиції);

- витрати, пов'язані з фінансовою діяльністю, що включають сукупність витрат підприємства на обслуговування залученого капіталу, у тому числі витрати на обслуговування як позичкового, так і власного капіталу (наприклад, процентні платежі, грошові дивіденди тощо).

Враховуючи, що кожен із зазначених вище напрямів формування витрат підприємства включає відмінну сукупність господарських операцій, які, у свою чергу, мають різні фінансові характеристики, доцільно кожен із таких варіантів розглянути окремо.

Формування витрат в межах основної діяльності визначається сукупністю господарських операцій підприємства, спрямованих на забезпечення виробничого процесу із створення продукту, просування продукту на ринок, його реалізації та наступного обслуговування у споживача такого продукту.

Класифікація ознак витрат з основної діяльності: залежно від порядку та способу перенесення витрат на продукцію підприємства розрізняють прямі (витрати, безпосередньо пов'язані із виготовленням продукції, наданням послуг чи виконанням робіт) і непрямі витрати (витрати, що пов'язані із фінансуванням додаткових чи обслуговуючих процесів); залежно від зміни абсолютної величини витрат суб'єкта господарювання при зміні обсягів випуску продукції розрізняють витрати умовно-постійні (не залежать від зміни обсягів виробництва) та умовно-змінні (змінюються зі зміною обсягів виробництва); залежно від характеру зв'язку витрат виробництва розрізняють виробничі (витрати, обумовлені технічними, організаційними та іншими особливостями виробничого процесу) та невиробничі (витрати, що мають другорядний характер); за періодичністю виникнення та часовими характеристиками розрізняють постійні або регулярні витрати (витрати, що періодично виникають у процесі здійснення суб'єктом господарювання фінансово-господарської діяльності) та разові витрати (витрати, що мають нерегулярний характер);

В цілому, слід зазначити, що витрати підприємства поділяються на ті, які формують собівартість продукції та ті, які відносяться на фінансовий результат (адміністративні, витрати на збут, інші операційні витрати). Саме за такою класифікацією витрат побудована звітність вітчизняних підприємств.

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначається виробничою собівартістю продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- загальновиробничі витрати.

До адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати, витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання, витрати на професійні послуги, юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо, витрати на зв'язок, амортизація нематеріальних активів загальногосподарського призначення, податки, збори та інші непередбачувані законодавством платежі, плата за розрахунково-касове обслуговування банків тощо.

До витрат на збут відносять витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів, витрати на ремонт тари, оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних із збутом продукції, витрати на транспортування та страхування продукції, витрати на гарантійне обслуговування та ремонт тощо.

Інші операційні витрати – це витрати на дослідження та розробки, собівартість реалізованої іноземної валюти, втрати від знецінення запасів, нестачі і втрати від псування цінностей, виплата штрафів, пені, неустойок.