Тема 3 Фінансова система

Програмні питання:

3.1 Функції фінансової системи

3.2 Структура фінансової системи

3.3 Найважливіші державні фінансові інститути з регулювання та управління фінансовою системою (с.в.)

3.1

Широко під системою розуміють організовану сукупність, утворену із скінченого числа взаємопов'язаних елементів, які, внаслідок взаємодії, дають більший ефект впливу, ніж сума впливів кожного з окремих елементів. Прикладом системи є будь-яке успішне виробниче підприємство, між елементами якого (цехами, управлінськими підрозділами і т.д.) виникає взаємодія, а сумарний результат виробничої діяльності підприємства с більшим за суму окремих результатів діяльності окремих підрозділів.

Фінансова система – організована сукупність взаємодіючих між собою у визначеному правовому полі складових: державних і недержавних фінансових інститутів, фінансового ринку, фінансових інструментів і технологій, які сукупно забезпечують реалізацію всіх фінансових функцій, необхідних для діяльності держави та ринкової економіки.

Коли мова йде про розуміння суті фінансової системи, недоцільно проводити паралелі щодо подібності структурних одиниць, які її формують, хоча вони можуть мати схожу назву. Більш виправданим є підхід, який називають функціональним. Це зумовлено тим, що функції фінансової системи будь-якої з країн є відносно стабільними і схожими.

Узагальнення завдань, покладених на фінансову систему, дає можливість виділити такі її основні функції:

1. Забезпечення переміщення економічних ресурсів у часі і просторі.

2. Забезпечення управління ризиками економічної діяльності.

3. Забезпечення оптимальних способів здійснення розрахунків, які стимулюють обмін товарами, послугами, активами.

4. Забезпечення можливості об'єднання фінансових ресурсів для створення великомасштабних підприємств та забезпечення подрібнення капіталу будь-якого підприємства серед значної кількості власників.

5. Забезпечення широкого фінансового інформування для можливості прийняття оптимальних рішень суб'єктами економіки.

6. Забезпечення можливості кредитування економічно ефективних проектів.

7. Забезпечення ліквідності фінансових активів.

8. Забезпечення можливості накопичення багатства та формування заощаджень.

9. Забезпечення можливості здійснення фінансового макрорегулювання національної економіки.

Перша функція фінансової системи нами вже згадувалась у попередніх розділах. Головне завдання фінансів загалом – забезпечення контрольованого здійснення всіх економічних процесів, важливих для підтримання життєдіяльності і розвитку суспільства. Це пов'язано з тим, що всі економічні ресурси обмежені, і тому фінансова система має сприяти їх раціональному використанню. На сьогодні існує дуже широкий спектр фінансових інструментів для забезпечення руху матеріальних ресурсів у часі і просторі, якщо це необхідно.

Друга функція фінансової системи покликана забезпечити ризиковану, але потрібну суспільству економічну діяльність. Прикладом може бути морська торгівля.

Третя функція фінансової системи – це платіжна функція. Повинні бути наявні зручні способи здійснення розрахунків, які стимулюють обмін товарами, послугами, активами.

Четверта функція фінансової системи зумовлена необхідністю забезпечувати мобілізацію коштів для виконання суспільно важливих, економічно вигідних проектів. Це здійснюється, наприклад, через випуск цінних паперів, зокрема шляхом випуску і продажу акцій. Власникам коштів пропонуються зазначені цінні папери і внаслідок здійснення ними купівлі акцій, вони стають співвласниками створюваного за їхні кошти підприємства і отримуватимуть дивіденди за умови успішної діяльності останнього. Власники акцій також можуть їх згодом продати і отримати додатковий дохід від свого вкладення коштів.

П'ята функція фінансової системи – забезпечення широкого фінансового інформування для можливості прийняття оптимальних рішень різними суб'єктами економіки – дозволяє багатьом громадянам, підприємцям, підприємствам приймати більш виважені рішення у своїй щоденній діяльності і спрямовує кошти до економічно ефективніших проектів. Це здійснюється через законодавчо встановлене обов'язкове оприлюднення визначеної банківської інформації, щоденне повідомлення фондових індексів, які є інтегральними показниками здоров'я економіки, опублікування фінансових показників підприємств, які емітують цінні папери тощо.

Шоста функція фінансової системи пов'язана із забезпеченням можливості кредитування економічно доцільних проектів. Тобто у випадку, коли позичальник може внаслідок виконання проекту повернути сам кредит, відсотки за користування кредитом, отримати прибуток, фінансова система повинна забезпечити можливість фінансування такого проекту за рахунок позичених коштів. Ціна за користування кредитом має бути адекватною і встановлюватись ринковим способом.

Сьома функція фінансової системи пов'язана із забезпеченням ліквідності фінансових активів. Ліквідність (англійське «liquid» еквівалентне «рідкий, текучий») означає можливість легкої зміни форми фінансового активу залежно від виниклої потреби, наприклад, перетворення цінних паперів у готівку, валюти однієї країни в валюту іншої країни і т.д. У цьому разі суб'єкти господарської діяльності мають широкий вибір форм зберігання і застосування своїх фінансових активів, що зменшує час і спрощує проведення господарських операцій, підвищує їх ефективність.

Восьма функція фінансової системи пов'язана із необхідністю забезпечення можливості накопичення багатства та формування заощаджень тим суб'єктам господарської діяльності, які ефективно працюють. Тобто фінансова система повинна мати протидію інфляційним процесам, забезпечувати стабільність національної грошової одиниці, її конвертованість в інші валюти тощо. Тільки в цьому разі можливе фінансове планування, накопичення необхідної суми коштів для інвестування в економічно привабливі проекти, поступальний економічний розвиток як окремих суб'єктів господарської діяльності, так і економіки держави в цілому.

Дев'ята функція фінансової системи пов'язана із забезпеченням можливості макрорегулювання національної економіки з використанням фінансових важелів. Це необхідно у випадку несприятливих зовнішніх збурень (світові фінансові кризи, різке зростання цін на енергоносії і т.д.) або внутрішніх економічних процесів, які виникли з тих чи інших обставин. В цьому разі фінансова система повинна надавати набір інструментів для урядового втручання з метою коригування монетарної, бюджетної, податкової, боргової, митної політики.

3.2

Діяльність фінансової системи з функціональними властивостями забезпечується фінансовими інститутами, що забезпечують адекватне економічним умовам використання фінансових інструментів, правильну організацію роботи фінансового ринку, і функціонують у визначеному правовому полі. У різних країнах структура фінансової системи відрізняється, по-різному розвинуті ті, чи інші її складові, оскільки це пов'язано із рівнем розвитку і особливостями національної економіки.

Фінансові інститути

Фінансові інститути можна умовно поділити на установи, організації, на які покладено роль фінансових посередників при виконанні певних функцій фінансової системи і ті, на які покладено роль регуляторів. Серед перших: страхові компанії (основна діяльність – управління ризиками, формування заощаджень, інвестування), комерційні банки (кредитування, здійснення розрахунків, формування заощаджень), недержавні пенсійні фонди (формування заощаджень, інвестування), фондові біржі (забезпечення подрібнення капіталу підприємств серед значної кількості власників, фінансове інформування, об'єднання фінансових ресурсів через торгівлю цінними паперами) тощо. Всі зазначені інститути покликані забезпечувати ліквідність фінансових активів, з якими вони працюють, а також функцію можливості накопичення багатства.

До фінансових інститутів-регуляторів можна віднести державні фінансові установи. В Україні це, по-перше, Міністерство фінансів України разом з підпорядкованими установами такими, як Державна податкова Адміністрація України, Державне казначейство України, Головне контрольно-ревізійне Управління України, Митна служба України, вони здійснюють бюджетно-податкове, митне регулювання та фінансовий бюджетний контроль. По-друге, Національний банк України, який здійснює монетарне, валютне регулювання, а також контроль за діяльністю банківської системи. По-третє, Рахункова палата як представник законодавчого органу - Верховної ради України. По-четверте, інші інститути-регулятори,такі, як Державний комітет з регулювання цінних паперів та фінансових ринків (ДКЦПФР), Держфінпослуг, НАКСУ, Державний пенсійний фонд тощо, які здійснюють регулювання окремих секторів фінансової системи. Фінансові інститути-регулятори забезпечують виконання функції фінансової системи із здійснення фінансового макрорегулювання національної економіки.

Фінансовий ринок

Фінансовий ринок є неодмінним атрибутом фінансової системи. Через взаємодію на фінансовому ринку фінансові інститути виконують ті функції, які на них покладені. Фінансовий ринок покликаний забезпечити просторову (місце, реальне чи віртуальне, яке створене телекомунікаційною мережею, де зустрічаються продавці, покупці), часову, функціональну взаємодію учасників ринку з приводу купівлі-продажу фінансових ресурсів (грошей, валюти, капіталу, цінних паперів, боргових зобов'язань тощо) і фінансових послуг.

Завдяки взаємодії попиту-пропозиції на певний фінансовий ресурс, а також додаткових впливів регулюючих фінансових інститутів, встановлюється рівноважна ринкова ціна. Фінансовий ринок в кожній країні має свою структуру, яку формують інші ринки-складники фінансового ринку. Серед найбільш важливих слід назвати ринок грошей (короткотермінові позики), ринок капіталів (довготермінові позики), ринок похідних фінансових інструментів (деривативів), ринок цінних паперів тощо. Фінансовий ринок кожної країни, зокрема України, так чи інакше взаємодіє із світовим фінансовим ринком, враховує тенденції його розвитку.

Фінансові інструменти

Фінансові інструменти є засобами розв'язання потреби фінансування конкретних господарських процесів. Один із фінансових інструментів – лізинг. Він дуже часто використовується у випадках, коли суб'єктам господарювання потрібно придбати, наприклад, виробничу техніку без наявності на даний момент вільних коштів. Кошти з’являться пізніше, коли ця техніка стане працювати і забезпечувати виробництво. Ситуація є типовою для сільськогосподарського виробництва, коли врожай і виручка за нього буде отримана восени, а діяльність повинна проводитися вже весною.

Загалом у міжнародній практиці фінансовим інструментом називається певний спосіб фінансування, який реалізується як контракт, в якому зазначені юридичні вимоги, захищені законом, з боку одного учасника і зобов'язання з боку іншого учасника. В результаті такого договору з’являється певна стаття в активах першого і стаття в пасивах другого укладачів контракту. В розвинених ринкових економіках широко використовуються фінансові інструменти грошового ринку (казначейські векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти, комерційні векселі, зворотні вимоги про викуп цінних паперів і т.д.) та фінансові інструменти капіталу (акції, державні облігації, іпотечні цінні папери, промислові облігації і т.д.). В Україні фінансові інструменти, що зарекомендували себе у міжнародній практиці, використовуються все ширше. Мотивацією для цього є все більше урізноманітнення господарських процесів.