Тема 9 Спеціальні цільові фонди держави

Програмні питання:

9.1 Економічна сутність та види державних цільових фондів

9.2 Загальнодержавні фонди цільового призначення, їх роль і класифікація

9.3 Джерела формування і напрями використання Пенсійного фонду України (с.в.)

9.4 Фонд державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Страхування від нещасних випадків на виробництві

9.5 Фонд соціального страхування на випадок безробіття

9.1

Державні фінанси – це регульовані у визначеному правовому полі потоки коштів, які циркулюють у національній економіці через створювану на макрорівні систему централізованих грошових фондів. До сфери державних фінансів відносять зокрема державні цільові фонди. їх головною особливістю є те, що вони мають чітко виражені джерела формування і чітко виражені напрями використання. Ці фонди формуються для соціальної підтримки малозабезпечених верств населення, для забезпечення необхідного рівня життя у випадку тимчасової втрати працездатності, випадку настання безробіття, для розв'язання пріоритетних завдань, які потребують особливої уваги з боку держави і стосуються забезпечення фінансовими ресурсами заходів щодо прискорення науково-технічного прогресу, впровадження інноваційних технологій, виробництва нових видів продукції тощо.

Необхідність функціонування цільових державних фондів обумовлюється такими причинами:

1. Бюджет передбачає дефіцитне фінансування і, отже, не всі статті видатків за несприятливих фінансових умов можуть виконуватись у повному обсязі. Недофінансування в певних випадках є недопустимим, тому існують захищені статті бюджету. Прикладом є статті, які забезпечують виплату заробітної плати бюджетним працівникам. Подібна роль відводиться і цільовим державним фондам, які мають чітко виражені джерела формування та використання коштів.

2. За наявності дефіциту бюджету, в окремих випадках кошти державних цільових фондів можуть використовуватись на покриття дефіциту.

3. Державні цільові фонди формуються виконавчими органами влади і є більш прийнятними для виконання покладених на них завдань.

Джерелами формування доходної частини державних цільових фондів є:

- обов'язкові відрахування юридичних і фізичних осіб;

- доходи від інвестування власних коштів;

- добровільні внески, спонсорська допомога;

- бюджетне фінансування.

В Україні державні цільові фонди діляться на дві групи: загальнодержавні і місцеві. Загальнодержавні цільові фонди створюються на загальнодержавному рівні з метою фінансування державних програм. Місцеві фонди формуються місцевими органами самоврядування для забезпечення регіональних програм.

Загальнодержавні цільові фонди поділяються на дві групи: постійні і тимчасові. Створення постійних фондів пов'язане з виділенням окремих функцій держави. Зокрема, в реалізації соціальної функції особлива увага приділяється соціальному страхуванню. До постійних загальнодержавних цільових фондів відносять: пенсійний фонд, фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань. Тимчасові фонди формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем і припиняють своє функціонування після виконання поставлених завдань. До тимчасових фондів відносять: фонд охорони навколишнього природного середовища, фонд охорони праці.

Отже, джерела формування коштів державних цільових фондів можуть мати як стабільний, так і тимчасовий характер.

За критерієм відносин із державним бюджетом державні цільові фонди поділяються на бюджетні й позабюджетні. Бюджетні – це фонди, які входять до складу державного бюджету, фінансування видатків яких здійснюється за рахунок коштів, як загального, так і спеціального фондів державного бюджету. До бюджетних фондів України відносяться: інноваційний фонд, фонд охорони навколишнього природного середовища, фонд сприяння молодіжному житловому будівництву, спеціальний фонд безпеки авіації, фонд соціального захисту інвалідів, державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях, фонд розвитку виноградарства, садівництва і хмелярства тощо. Формування цільових фондів у структурі Державного бюджету України закріплено Бюджетним кодексом України. Передбачено, що Кабінет Міністрів України разом із проектом державного бюджету на наступний рік подає проекти кошторисів усіх державних цільових фондів, які утворюються за рахунок обов'язкових платежів (податків та зборів) виходячи з потреб конкретних галузей економіки та соціальної сфери.

Позабюджетні цільові фонди: пенсійний фонд, фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонд гарантування вкладів фізичних осіб, державний позабюджетний фонд приватизації тощо.

9.2

Україна розпочала перебудову загальнодержавних фондів цільового призначення починаючи з 2000 року, оскільки зазначені фонди відіграють важливу роль у наданні соціальних послуг та матеріального забезпечення громадян у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, безробіття з незалежних від громадянина обставин, старості, інших причин, передбачених законодавством. Кошти фондів формуються за рахунок сплати страхових внесків працедавцями, найманими працівниками, а також з інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до чинного законодавства у системі державного соціального страхування роль страховика виконує держава, вона бере на себе зобов'язання щодо створення колективних страхових фондів і виплати страхового відшкодування. Страхувальниками є підприємства й організації, громадяни, держава, а застрахованими - працівники підприємств і організацій, а з деяких виплат і непрацюючі громадяни.

Головним джерелом фінансових витрат цих фондів є платежі роботодавців та найманих працівників – застрахованих осіб. Ці платежі здійснюються одночасно обома сторонами, крім випадків, куди відрахування здійснюють лише роботодавці.

Аналіз джерел фінансових заходів соціальної спрямованості показує, що основна частина витрат припадає на роботодавців – 92% і значно менше на працівників – 8%. В більшості країн світу внески роботодавців і найманих працівників в загальнодержавні фонди цільового призначення об'єднують в єдиний соціальний податок. Але таке об'єднання, за думкою більшості економістів в умовах українських реалій є передчасним, оскільки соціальний податок для найманих працівників є одним з прямих податків на їх заробітну плату, натомість внески роботодавців являються непрямими податками, оскільки їх дозволено відносити на валові витрати підприємства.

Співвідношення між ставками податків на роботодавців і найманих працівників в розвинених країнах наступне: у Франції – податок на роботодавців перевищує податок з найманих працівників в 3 рази, в Іспанії – в 5 разів, в Італії – в 4 рази, в Швеції соціальний податок з робітників обчислюється лише з осіб вільних професій (наймані працівники звільнені від цього податку). Протилежна ситуація спостерігається в Австралії та Данії, де соціальний податок на роботодавців не існує, його сплачують лише наймані працівники.

В Україні сумарний страховий тариф для роботодавців і найманих працівників з усіх видів страхування становить близько 40% фонду оплати праці. Це означає, що з кожної гривні фонду оплати праці роботодавець сплачує понад 40 копійок соціального податку. Таке податкове навантаження змушує роботодавців частину заробітної плати платити у «конвертах», з так званої «чорної каси» та не створює стимулів до збільшення заробітної плати.

На сьогодні в Україні систему загальнообов'язкового державного соціального страхування представляють Пенсійний фонд, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Фонди створювались і діють як незалежні, самоврядні організації і функціонують відокремленого один від одного. Така відокремленість певним чином перешкоджає формуванню та реалізації цілісної політики, адже кожний фонд намагається відстояти власні інтереси як щодо встановлення розміру внесків, так і щодо кола платників та соціальних послуг.

Крім того, ізольоване існування фондів призводить до дублювання однакових функцій: нині фонди самостійно ведуть реєстрацію та облік платників внесків і застрахованих осіб, збирають внески, контролюють своєчасність та повноту їхньої сплати, призначення та виплату страхової соціальної допомоги чи надання послуг. Звіти подаються лише на паперових носіях, а не в електронному вигляді. Усе це призводить до неефективного витрачання страхових коштів і додаткового організаційно-адміністративного навантаження на платників внесків.

Основними напрямами реформування у спрощенні системи формування фондів загальнообов'язкового соціального страхування мають бути:

- передача функцій збирання всіх соціальних внесків до єдиного уповноваженого органу;

- перехід до електронної системи подання звітів;

- об'єднання всіх соціальних внесків у єдиний соціальний податок;

- поступовий перерозподіл обсягів соціальних внесків від роботодавців до працівників;

- перегляд величини ефективної ставки з метою її зниження і з урахуванням економічної, демографічної ситуації та пріоритетів подальшого соціально-економічного розвитку.

9.4

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснює управління загальнодержавним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Джерелами доходів бюджету Фонду соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності є:

1. страхові внески роботодавців – 1,5% від фактичних витрат на оплату праці найманих працівників;

2. страхові платежі найманих працівників – 0,5% від сукупного оподатковуваного доходу податком на доходи фізичних осіб доходу, якщо його розмір менше одного прожиткового мінімуму доходів громадян для працездатної особи, 1% – якщо сукупний оподатковуваний дохід перевищує зазначений розмір прожиткового мінімуму;

3. страхові платежі осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності);

4. донараховані страхові внески, пеня і штрафи;

5. благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

6. асигнування з Державного бюджету України;

7. інші надходження.

Кошти фонду соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, спрямовуються на:

• виплату застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю і пологами, у разі народження дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на поховання;

• фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей;

• забезпечення поточної діяльності та утримання органів Фонду, розвиток його матеріально-технічної бази.

Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від трудового стажу в таких розмірах:

• 60% середньої заробітної плати особам, які мають страховий стаж до 5 років;

• 80% середньої заробітної плати особам, які мають страховий стаж від 5 до 8 років;

• 100% середньої заробітної плати особам, які мають страховий стаж понад 8 років;

Близький за сутністю до вищерозглянутого фонду є Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві, за допомогою якого здійснюється соціальний захист з охорони життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві створений з метою проведення профілактичних заходів з охорони праці, відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві внаслідок нещасних випадків, відшкодування їм завданої матеріальної та моральної шкоди. Страхування від нещасного випадку може бути обов'язковим і добровільним.

Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:

- внесків роботодавців (для підприємства – з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій – з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення);

- прибутку від розміщення тимчасово-вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

- штрафних санкцій за порушення законодавства з безпеки праці;

- добровільних внесків та інших пожертвувань.

Страхові тарифи диференційовані по групах галузей економіки (видах робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва і їх розмір встановлюється законом. Наймані працівники не здійснюють відрахувань у фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві.

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються:

- для роботодавців – у відсотках до сум фактичних виплат на оплату праці найманих працівників від 0,2 до 13,8%;

- для добровільно застрахованих осіб – у відсотках до мінімальної заробітної плати.

Використовуються кошти Фонду на такі цілі:

- виплату пенсій по інвалідності;

- виплати пенсій у зв'язку з втратою годувальника; виплати втраченого заробітку;

- виплату одноразової допомоги потерпілому і членам сім'ї потерпілого;

- фінансування витрат на медичну і соціальну допомогу потерпілому.

9.5

Фонд соціального страхування на випадок безробіття є самостійною фінансовою установою, яка має сприяти забезпеченню ефективної зайнятості, створенню нових робочих місць, надавати матеріальну допомогу та соціальні послуги на випадок безробіття.

Джерелами формування коштів Фонду є:

1. страхові внески роботодавців – 1,3% від фактичних витрат на оплату праці найманих працівників;

2. страхові платежі найманих працівників – 0,5% від сукупного оподатковуваного доходу податком на доходи фізичних осіб доходу;

3. донараховані страхові внески, пеня і штрафи;

4. благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

5. асигнування з Державного бюджету України;

6. кошти служби зайнятості за надані послуги підприємницьким структурам;

7. інші надходження.

Напрями використання коштів Фонду наступні:

- виплати допомоги у зв'язку з безробіттям, у тому числі одноразової для організації підприємницької діяльності безробітним;

- витрати на перекваліфікацію робітників;

- витрати на працевлаштування безробітних;

- одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

- допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебуває на його утриманні;

- пошук підходящої роботи;

- інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані із працевлаштуванням.