6. Соціально-демографічна структура

Дуже важливе місце у соціальній структурі суспільства відводиться соціально-демографічним «зрізам», до яких відносяться такі структури населення: статеву, вікову, сімейну та генетичну. Ці структури визначають умови і результати процесу відтворення населення і його формування в окремих регіонах, соціально-демографічні структури виступають статистичними параметрами таких явищ, як народжуваність, смертність, вступ до шлюбу, розрив шлюбних зв'язків, міграційний обмін населення між міською і сільською місцевостями, а також між різними територіями. Кожна із вказаних структур характеризує склад населення за такими ознаками: стать, вік, сімейний стан, місце народження і місце проживання.

Статевовікова структура населення являє собою комбінацію двох «зрізів». Перший - це співвідношення між чоловіками і жінками в населенні якоїсь території (країни, регіону) або в складі колективу, а другий - співвідношення між особами різних вікових категорій. Ці структури іноді трактуються як біологічні. Дійсно, відмінності між чоловіком і жінкою, дитиною чи людиною похилого віку, як окремими індивідами, мають біологічну основу.

Однак, розподіл сукупностей людей за статтю і віком є наслідком вже соціального розвитку. Біологія не здатна пояснити, чому, не дивлячись на те, що хлопчиків народжується більше, ніж дівчаток, в населенні більшості країн світу в кінцевому результаті, переважають жінки. Те ж саме можна сказати і про вікові відмінності.

Ще в більшій мірі сказане відноситься до співвідношення між чоловіками і жінками в різних колективах. Вікова і статева структури колективів визначаються в першу чергу соціально-економічними умовами, такими як, виробнича спеціалізація, регіональна специфіка, особливості демографічної ситуації, правові норми. Так, у народному господарстві існують галузі з виключним застосування як жіночої, так і чоловічої праці.

Статевовікова структура населення може аналізуватись як за однією (стать або вік), так за двома ознаками. В першому випадку особливий інтерес становить розподіл населення на три групи: А - 0-15 років (діти); В - 16-49 років (особи молодого і середнього віку); С - 50 років (особи старшого та похилого віку). Співвідношення між цими віковими категоріями характеризує тип вікової структури населення. Якщо кількість осіб віком 15-49 років дорівнює кількості дітей і людей похилого віку, то така структура буде прогресивною. В А+С (прогресивна структура). Під прогресивною структурою розуміється також така, де частка осіб молодше 16 років переважає частку осіб 50 років і старше. А>С (прогресивна структура). Незважаючи на велику народжуваність в країнах Азії, Африки та Латинської Америки, в цілому у світі можна прослідити процес старіння населення. Наприклад, якщо у 1900 р. середній вік жителів планети Земля становив 15 років, то в 1995 р. - 25. За прогнозами спеціалістів в 2025р. він становитиме 31 рік, а в 2200 р. - 43 роки. Особливо процес старіння населення характерний для країн Європи і Північної Америки. Так, в 1850 р. людей старше 65 років у Великобританії було менше 5%. Зараз ця цифра складає 18%, а за наступні 40 років збільшиться до 23%. Зменшення чисельності населення і його стрімке старіння є характерним явищем і для деяких країн, що колись були союзниками республіками в складі СРСР. Це, насамперед відноситься до Росії, України, Білорусії, Молдови та Казахстану. Тільки в 1999 р. кількість жителів України скоротилась на 400 тис. В цьому ж році, за даними Держкомітету смертність перевищила народжуваність майже вдвоє; народилось 389,2 тис. чоловік, померло -739,2 тис. Крім цього, 44,8 тис. громадян України емігрували з країни. В результаті цього, питома вага людей старше 65 років становить на сьогоднішній день 14%, в Білорусії (для порівняння) - 3%, а в Росії -12%.

Вивчення структури населення за ознакою статі не менш важливе з практичної точки зору, між віку, тому що в такій же мірі ця ознака впливає на розташування продуктивних сил, з одного боку, і на відтворення і територіальне формування населення - з іншого. У післявоєнний період структура населення, деформована внаслідок значної втрати чоловіків в роки Великої Вітчизняної війни, суттєво покращилась. Якщо в 1951.році частка жінок у населенні складала 56%, то зараз вона досягла рівня 52,9%. Перевага кількості жінок починається з 30-літнього віку, в той час як суттєвий розрив зберігся тільки в групі пенсійного віку.

Аналіз статевовікової структури населення за двома ознаками дає можливість визначити співвідношення одночасно між різними віковими групами і між чоловіками і жінками в кожній віковій групі. Інструментом для структурних співставлень тут є статевовікові піраміди: аналогові, коли порівнюються дві або більше спільнот, або динамічні, коли співставляються структури однієї і тієї ж сукупності в часі. Статевовікові піраміди являють собою двосторонню направлену діаграму, на якій число людей кожного віку і статі, або частка їх в спільноті, що досліджується, зображені горизонтальною полосою певного масштабу. Полоси розміщуються одна над другою у порядку збільшення значень вікових показників, як правило від 0 до 100 років, зліва - для чоловіків, справа - для жінок (див. мал. 1).

Мал. 1.