Національно-етнічна структура суспільства

Однією з характерних рис сучасної структури суспільства є її національно-етнічна спільність. В історії людства перші соціальні спільності людей — кровнородинні об'єднання — рід, плем'я та ін. Перші соціальні спільності прийняли на себе «удари долі», тоб­то вплив багатьох об'єктивних факторів, що постійно супрово­джували людей, повністю залежних від природи, нездатних здобу­ти багато чого з навколишнього світу і в самих собі. Головна мета і найважливіша турбота пращурів зводилась до задоволення найва­жливіших потреб— в їжі, одязі, місці проживання, захисті від стихійних сил природи і від «братів менших» тощо, щоб жити. Первісна людина тісно пов'язана з певною територією, з географі­чним середовищем і поза ними не могла існувати. Людина посту­пово обживала природу, що істотно вплинуло на специфічність характеристик людини, на консолідацію її в різні спільності. Осво­єні людиною регіони багато віків і тисячоліть закладали в людську сутність її генетичну програму, сприяли утворенню спільностей. На відміну від раси, яка є продуктом біологічного розвитку, соціа­льна спільність — рід, плем'я — об'єднувала людей як із спільни­ми біологічними рисами (колір шкіри, волосся, риси обличчя, ха­рактер постаті та ін.), так і з продуктом соціальної взаємодії. У процесі повсякденного спілкування формувались спільні уяв­лення, вірування, звичаї, ритуали, що об'єднували, згуртовували людей. Віра в спільного предка, поклоніння певним силам приро­ди відіграли велику роль в житті первісних спільностей. Віра в спільного предка не лише об'єднувала, а й згуртовувала, надавала стійкості і міцності роду, племенам та ставала основою формуван­ня колективної свідомості. Основними факторами стійкості, міц­ності ставали спільність історико-географічного походження, змі­шування родів, племен, спільність природного середовища, звичаїв, традицій тощо. В певному середовищі проживання люди формували свої специфічні риси: методи і способи життєдіяльнос­ті, особливі, що ставали традиціями, способи господарсько - економічної діяльності, обрядові, релігійні норми, правила, звич­ки, риси характеру, культури, мови та ін.

На відміну від раси етнічність, яка сформувалась у процесі взаємодії родів, кланів, племен, могла змінюватись, маючи певні звичаї, вірування, звички, норми, цінності, спільну мову для спі­лкування. Племена уже чіткіше і міцніше пов'язані з певною те­риторією, захищали її, мали внутрішнє формальне об'єднання — спільність. Змішування племен привело до появи нової соціаль­ної спільності — народності, що становила уже вищий ступінь розвитку. Отже, етнічна спільність — історична стійкість лю­дей {родів, кланів, племен), об'єднаних спільністю території і мови. В етнічних спільностях формуються на певних етапах роз­витку і релігія,, матеріальна і духовна культура, побут, звичаї, традиції та ін. Формується і спільна самосвідомість. Етнічна спі­льність, яка склалась у процесі історичного розвитку економіч­них, соціальних, духовних взаємозв'язків людей, виступає як со­ціальний організм, що самовідтворюється переважно шляхом етнічно-однорідних шлюбів, передачі поколінням мови, культу­ри, традицій, етнічної орієнтації та ін. Етнічність не зникає, а ві­дображає культурну спадщину, і кожний ступінь розвитку етніч­них спільностей — це вищий ступінь розвитку культури, яка охоплює велику кількість людей, сприяє їх об'єднанню і стійкос­ті суспільства.

У процесі консолідації народностей на базі розвитку економі­чних, соціальних, політичних та інших зв'язків між ними фор­муються нації, які об'єднують великі маси людей і становлять новий етап у розвитку культури. Нація створює більш високу, власну культуру з чіткими цінностями, системами норм, правил поведінки тощо, створює самостійну державу. Сучасні етнічні спільності, нації відрізняються одна від одної рівнем розвитку, соціальними характеристиками, оцінками, становищем у системі національно-етнічних утворень. Досі в світі ще існує поділ на пе­редові, багаті нації і відсталі етнічні спільності, панівні і пригно­блені та ін. Ще існує каста «недоторканних» в Індії, расова дис­кримінація, апартеїд в Африці, ще відбувається насильне знищення народів — геноцид (режим Пол Пота в Кампучії, зни­щення євреїв у період Другої світової війни та ін.). В сучасних розвинутих країнах проголошуються рівні права всіх націй, на­родностей. Багато уваги приділяється розвитку слаборозвинутих етнічних груп, але приховано ще існує дискримінація, в США, наприклад, це сегрегація, тобто фізичний і соціальний поділ лю­дей за расовим принципом та ін.