5. Соціально-територіальна структура

Одним із аспектів соціальної структури суспільства є соціально-територіальна структура. Осмислення основних понять, що характеризують соціально-територіальну структуру суспільства стає можливим тільки з урахуванням таких понять, як народ, населення, що є відмичкою для уяснення сутності таких явищ, як урбанізація, поселення, жителі міста чи села і т.д.

Народ - це населення країни. Його складовими є соціальні спільноти, прошарки, групи, що зайняті в різноманітних видах діяльності в системі суспільного поділу праці і які складають єдине соціальне ціле, тому що мають спільну історичну долю, суттєві ознаки подібного способу життя, а також чуття причетності до єдиної історичної спільноти. Необхідність виділення народу як специфічної соціальної спільноти та об'єкта дослідження соціології зумовлене його вирішальною роллю в суспільному виробництві. Під народонаселенням розуміється сукупність людей, які здійснюють свою життєдіяльність в межах певних соціальних спільнот (людства в цілому, окремих країн або регіонів, великих поселень). Структуру, динаміку міграції та процеси відтворення населення вивчає демографія. Зв'язок демографічних і соціальних процесів призводить до того, що кожному історично зумовленому способу виробництва властиві свої, історично зумовлені закони народонаселення.

В процесі історичного розвитку люди розселялись і розселяються на планеті, в країнах і регіонах. На їх розселення впливає багато факторів: кліматичні умови, географічне середовище, природні багатства. Завдяки їм людина закріплюється на якійсь території, організовує свою діяльність, вступає у відносини з іншими людьми, тобто формує життєве середовище. Природно, що в результаті цього об'єктивно виникає просторова форма організації суспільства, його територіальна структура. Основні тенденції розвитку розселення в сучасному суспільстві створені законом концентрації і зростаючого різноманіття діяльності людей. Більш досконалі засоби транспортного зв'язку, передача та збереження інформації, компактні зв'язки і відносини створюють можливості для принципово нової територіальної організації їхньої життєдіяльності. Ця обставина знаменує перехід від старих поселень у вигляді окремих міст і населених пунктів до нових, серед яких крупні об'єднання поселень типу міст - міста-агломерації. Дана обставина зумовлена перш за все потребою суспільного виробництва і концентрації працівників (робочої сили) і соціальних спільнот, про­шарків, що забезпечують не тільки виробничу, а й невиробничу сферу діяльності. Такі поселення надають можливість для збільшення доступу до наукової, технічної і культурної інформації, для вибору роботи будь-якої складності і соціальної значимості, для доступу в навчальні, медичні та культурні заклади.

Соціологи екологічної школи (Р.Парк, Е.Берджес та ін.) вбачали в міських поселеннях природну соціальну лабораторію, в якій застосовуючи емпіричні методи можна вивчати людську природу та зміст суспільного життя. Межею вивчення виступала концентрація уваги на двох напрямках: на створенні генеральної теорії суспільства і на проведенні інтенсивних конкретних досліджень, що дають опис в деталях певних соціальних процесів, які відбуваються в місті. Міська спільнота розглядалась як складна система, що складається із різних соціальних верств, кожна з яких претендує на певну територію. Просторова організація міста уявлялась у вигляді концентрованих зон, кожна з яких належала конкретній соціальній спільноті, або прошарку. Зміна у співвідношенні сил між прошарками та соціальними і пільнотами призводила до чергового переділу міської території.

В сучасних умовах просторовий аналіз міста застосовується для вивчення соціальної сегрегації, тобто відокремлення частини насе­лення, а також різних суспільних верств і етнічних груп в містах Західної Європи і США. В рамках чиказької соціологічної школи створюються передумови для виникнення урбаністичної концепції Луїса Вірта. На думку Вірта, чисельність, густота та неоднорідність населення знаходять своє відображення в особливій міській культурі, яка характеризується: переважанням анонімних ділових, короткотермінових контактів в міжособистісному спілкуванні, зниженням значимості територіальних спільностей; затуханням сусідських зв'язків, зменшенням ролі сім'ї, нестійкістю соціального статусу міського жителя, підвищенням його соціальної мобільності.

Типи поселень: місто, селище міського типу, поселення, село відрізняються багатьма ознаками та показниками різнорідної культури, способом життя і т.д. В сучасних умовах місто і село існують як територіальні спільноти людей, що склалися історично. Ці спільноти втілюють велику кількість якісних змін не тільки тих, хто складає їхнє населення, але й самі є результатом тих культурних, виробничих, соціально-виробничих змін, що відбувались і відбуваються під дією і за безпосередньою участю тих, хто в поселеннях проживає, працює і відтворює себе та своє соціальне середовище.

Місто - це історично конкретна, соціально-просторова форма існування суспільства, яка виникла внаслідок відділення ремесла від сільськогосподарського виробництва. Як система розселення людей, місто з моменту свого виникнення протистоїть селу. В МІСТІ сконцентровано населення, яке займається не сільськогосподарським виробництвом. В міру розвитку суспільного виробництва населення міст стає більш різноманітним, різностороннім, що веде до збільшення числа міських жителів.

В кінці 80-х років міське населення України складало біля 65% від загальної кількості, а в середині 90-х років питома вага міських жителів складала вже більше 68%. Місто відіграє ведучу роль у суспільному і соціальному прогресі. У всьому світі зараз спостерігається зростання кількості міського населення. Якщо у 1800 р. в містах проживало 3% населення світу, то на початку 80-х років XX ст. - 41,3%, в середині 90-х років уже більше 56%, а в 2000 р. - більше 60% жителів Землі мешкали в містах. Кількість міст-мільйонерів на початку 90-х років XX ст. складало 270, а до 2000 р. зросла до 400 де проживає 25% мешканців планети.

Міста - це специфічні соціально-територіальні спільноти, вони займають провідне місце в суспільно-політичному житті. Тут сконцентровані наукові і культурні установи, основні центри масової інформації такі, як преса, радіо, телебачення. Крім того, в містах зосереджені значні трудові ресурси, велика кількість засобів виробництва, передові технології. Говорячи про територіально регіональні особливості розташування міст і концентрації міського населення в Україні необхідно зазначити, що переважна більшість із них сконцентрована у Східній та Південній частині країни, в той час як у Західному регіоні великих міст, за винятком Львова немає, і 75% населення там проживає в селах.

Село - це історично конкретна соціально-просторова сфера існування суспільства, що виникла внаслідок суспільного розподілу праці, тобто відокремлення ремесла від сільськогосподарського виробництва. Село - це місце концентрації населення, зайнятого переважно Сільськогосподарською працею. Для сільської місцевості характерною є переважно невелика густота населення та незначна його кількість. На початку 90-х років XX ст. в селах України проживало більше 18 млн. Жителів (майже 35% всього населення України). Селу притаманний невеликий ступінь різноманіття видів трудової діяльності і дозвілля. В селі переважають гомогенні (однорідні) сім'ї, тут відсутня анонімність спілкування, соціальні ролі формалізовані слабо і всі люди є підконтрольними сільській соціальній спільноті. В житті сільських мешканців велику роль відіграють традиції, звичаї, місцеві Керівники. Ритм сільського життя менш напружений, ніж у місті. Людина тут менше піддається психологічному навантаженню. Норми спілкування між мешканцями простіші. Великою перевагою сільських жителів є органічний зв'язок з природою.

Соціологічні проблеми міста і села є предметом дослідження спеціальних теорій - соціологи міста і соціології села.

Соціологія міста досліджує ґенезу, сутність та загальні закономірності розвитку і функціонування міста як цілісної системи. Дана теорія розробляє проблеми, що відносяться до визначення місця міст у суспільстві та системі розподілу, основних причин появи і факторів, які впливають на розвиток міст. Крім цього соціологія міста займається вивченням соціальної структури міського населення, особливостей міського способу життя та міської культури.

Предметом соціології села є проблеми місця села у суспільстві та системах розселення в різних суспільно-економічних формаціях. Поряд з цим, дана соціологічна теорія досліджує основні фактори, що впливають на соціальні процеси, які відбуваються в селі, соціальну і професійну структуру населення, специфічний сільський спосіб життя, особливості сільської культури та роль масової комунікації у розвитку села.