7. Соціальна мобільність та маргінальність

Соціальна структура суспільства, її види та структурні елементи перебувають у постійному русі і розвитку. Справа в тім, що соціальне відтворення, тобто процес еволюційного розвитку системи, Є не можливим без широких переміщень великих мас людей, окремих осіб у суспільстві, тобто без соціальної мобільності.

Соціальна мобільність - це перехід людей із одних суспільних верств, груп до інших (соціальне переміщення), а також їх рух до позицій більш престижних.(соціальний рух), або ж рух в напрямку низьких ієрархічних позицій (соціальна деградація). Термін соціальна мобільність вперше був введений у соціологію професором Гарвардського університету П.Сорокіним і став широко застосовуваним у сучасній соціологічній науці. Поняття соціальна мобільність застосовують в характеристиці ступеню відкритості чи закритості соціальних верств, груп або ж суспільства в цілому.

Соціальна мобільність, яка проявляє себе в різноманітних видах суспільних переміщень не зумовлюється об'єктивними процесами, що набувають характеру тенденцій. В даному процесі важливе місце займає суб'єктивний фактор (бажання індивіда). Суб'єктивними показниками соціальної мобільності можуть слугувати дані про внутрішньогрупову структуру суспільства, в якій спостерігається суб'єктивне прагнення молоді до оволодіння новими професіями до переміщень за межі того населеного пункту, в якому народився чи виріс і т.д.

Виділяють вертикальну і горизонтальну соціальну мобільність. Горизонтальна мобільність - це переміщення на одному рівні соціальної структури (наприклад, токар І, II, III, IV, V, VI розрядів). Вертикальна мобільність - це різні переміщення «вверх» - «вниз» у соціальній структурі (наприклад, робітник-інженер-директор заводу-міністр). Якщо людина втрачає роботу, починає жити на допомогу по безробіттю, то вона в соціальній структурі переміщується «вниз».

На рівень соціальної мобільності впливають різні фактори. По-перше, система освіти яка забезпечує реалізацію трьох найважливі­ших функцій.

Перша - це загальне і професійне навчання молоді, забезпечення й соціалізації. Особливе значення тут має система вищої і середньої спеціальної освіти.

Друга соціальна функція системи освіти - відтворення та розвиток соціальної структури суспільства. Система освіти служить засобом, що забезпечує переміщення людей із одних соціальних спільнот до інших (наприклад, з групи працівників фізичної праці до групи людей, зайнятих розумовою працею).

Третя соціальна функція системи освіти - це вплив на соціалізацію індивідів, на духовне життя суспільства в цілому.

Коли людина переміщується із однієї соціальної групи в іншу, виникають періоди під час яких вона знаходиться як би «поміж » цих соціальних груп. Наприклад, людина переїжджає із сільської місцевості в місто. Спочатку вона відчуває дискомфорт: спосіб жит­тя в місті для сільського жителя сприймається як чужий, він немає в місті друзів і т.д. Подібне явище називається маргінальністю. Отже, маргінальність - це втрата особистістю об'єктивної приналежності до даної соціальної групи без наступного входження до іншої, а також втрата особистістю норм та цінностей відповідної субкультури. Маргінальність пов'язана з розхитуванням і ламанням нормативних ціннісних систем під впливом соціальних і економічних зрушень. При цьому маргінали сприймаються не лише як аутсайдери й парії (пригноблена людина), що перебувають на «дні» суспільства. Маргінальність означає стійку соціально обумовлену відмінність між соціально-культурним походженням і нинішнім суспільним становищем. Маргі­нальність має позитивне і негативне значення. Позитивне значення маргінальності полягає в тому, що люди, які перейшли з однієї соціальної групи до іншої, розширюють свій кругозір, знайомляться із звичаями та традиціями представників інших соціальних верств. Негативний вплив маргінальності проявляється в тому, що людина може втратити моральні орієнтири, в неї може з'явитися синдром психічної неурівноваженості і т.ін.