9. Які три групи показників використовують для характеристики багатокомпонентного хімічного складу грунтів?

Для характеристики багатокомпонентного хімічноо складу грунтів використовують великий набір показників, які поділено на три групи:

• показники елементного складу;

• показники фазового (речовинного) складу;

показники грунтового і фракційного складу сполук хімічних елементів у грунтах.

10. Назвіть карбонати лужноземельних металів та методи їхнього визначення.

Солі карбонової кислоти – карбонати і бікарбонати прсутні у багатьох грунтах у формі новоутворень і включень різного генезису та ступеня розчинності. Значну частину карбонатів у твердій фазі грунту становлять карбонати кальцію, передусім кальцид ( CaCO3).Інші мінерали аналогічного хімічного складу –аргоніт і люблініт –відзначаються обмеженим поширенням. Карбонати кальцію і магнію (доломіт CaCO3*MgCO3, магнезійний кальцит) та магнію ( магнезит,несквегоніт MgCO3*3H2O) усі вони важкорозчинні Легкорозчинні карбонати лужних металів-сода, трона,нахколіт. Від вмісту карбонатів залежать хімічні і фізичні властивості грунтів,їхня родючість та меліоративні особливості. Методи визначення карбонатів базуються на вимірюванні маси,об’єму або кількості речовини діоксину карбону. У сучасній аналітичній хімії грунтів використовують: гравіметричні,титриметричні (ацидиметричні та алкаліметричні), газоволюмометричні й манометричні методи. Гравіметричні методи ґрунтуються на розкладанні карбонатів та відгонці діоксину карбону. Ацидиметричний метод ґрунтується на одноразовому обробітку наважки грунту титрованим розчином HCl. Алкаліметричні методи базуються на руйнуванні CaCO3 кислотою.Діоксид карбону , який виділяється унаслідок розкладу CaCO3 вбирається титрованим розчином лугу і при цьому СО2 трансформується у карбонат –іон .В Україні для визначення СО2 карбонатів грунту найчастіше застосовують титриметричні та газоволюметричні методи.Останні ґрунтуються на оцінці об’єму діоксиду карбону ,який виділяється унаслідок руйнування карбонатів кислотою.

11. Назвіть легкорозчинні солі та показники засоленості грунтів.

У хімії легкорозчинними вважають солі,розчинність яких перевищує 10 г на 100г води при кімнатній температурі..У звичайних умовах (тиск і температура ) властивості легкорозчинних солей проявляють карбонати і гідрокарбонати лугів,хлориди і сульфати лугів,хлориди кальцію і магнію,борати тощо.Шкідливість водорозчинних солей полягає у тому ,що вони підвищують осмотичний потенціал грунтового розчину,чим погіршують постачання рослин водою через недостатню всмоктувальну силу кореневих систем. Деякі солі Na2CO3 погіршують властивості грунту: він набухає,знижується здатність колоїдів до коагуляції, збільшується його рухомість,унаслідок чого руйнується структура,зростають показники щільності будови і і загалом погіршуються фізичні,водно-фізичні та фізико-механічні властивості грунту..До найшкідливіших зачислено такі солі, як Na2CO3. NaHCO3, до шкідливих MgCl2, Na2SO4.

12. Назвіть основні типи засолення грунтів.

Засоленими називають ґрунти, які мають у своєму профілі легкорозчинні солі в кількості, токсичній для сільськогосподарських рослин. До них належать солончаки і солонці.Вирізняють такі основні типи засолення- це сдове,хлорид не й сульфатне.Усі інші типи засолення це комбінації зазначених вище основних типів засолення.Найшкідливіше для рослин содове засолення грунтів, найменш шкідливе – сульфатне. В Україні найбільші їх площі зустрічаються в сухому Степу, в зонах Степу та Лісостепу, незначні — на Поліссі. У зв'язку з таким поширенням засолені ґрунти називають інтразональними, тобто такими, що не мають власної зони.Формування засолених ґрунтів пов'язане з нагромадженням солей у ґрунтових водах і породах та умовами, що сприяють їхній подальшій акумуляції в профілі ґрунтів Морфологічно наявність солей у профілі ґрунту можна визначити лише тоді, коли ґрунт сухий, на його поверхні може бути сольова кірка, на стінці розрізу спостерігаються вицвіти солей Якщо ґрунт вологий, то в польових умовах наявність у ньому солей можна визначити за допомогою аналізу водної витяжки з ґрунту. Більшість культурних рослин при наявності в ґрунті легкорозчинних солей розвиватись не можуть або дають дуже низькі врожаї. Проте не всі сільськогосподарські рослини однаково витримують засолення ґрунту. Так, цукрові буряки, капуста, бавовник, просо, люцерна витримують відносно високу концентрацію солей — до 0,6%, кукурудза, озима пшениця, ячмінь, люцерна меншу — 0,3-0,4%,

соняшник, льон, конюшина — тільки до 0,2-0,3%.

Розділ 4.