- •Питання до екзамену з психології
- •Загальне поняття про психіку.
- •Наукове розуміння психіки як відображення навколишньої дійсності.
- •3.Поняття про наукові методи вивчення психіки, їх характеристика.
- •Нервовi процеси в корi великих пiвкуль мозку, їх динамiка.
- •5. Форми розвитку психіки.
- •6. Структура свiдомостi, її суспiльно-iсторичний характер.
- •7. Поняття iнди вiд, особистiсть, iндивiдуальнiсть.
- •9. Поняття про групи, їх види. Група – спільність людей, об’єднаних за певною ознакою ( місце проживання, навчання, інтереси і т. Д.)
- •10. Поняття дiяльностi. Структура дiяльностi.
- •11 .Поняття про умiння, навички, звички. Процес утворення умiнь, навичок, звичок.
- •12. Характеристика видiв дiяльностi людини
- •13. Поняття про увагу, її фiзiологiчнi основи. Значення уваги в життi людини.
- •16. Поняття про вiдчуття, їх значения в життi людини.
- •17. Види вiдчуттiв, їх характеристика.
- •Дистантні відчуття
- •Контактні відчуття
- •Глибинні відчуття
- •20. Види I властивостi сприймань.
- •21. Поняття про пам’ять, її фiзiологiчнi основи.
- •23. Процеси пам’ятi.
- •26. Поняття про мислення.
- •27. Види мислення, х взасмозв’язок.
- •28. Операцiї мислення.
- •29. Форми мислення.
- •30. Проблемнi ситуацi, розв’язання мислительних задач.
- •33. Поняття про уяву, її значення в життi людини
- •34. Види уяви
- •38. Форми переживання почуттiв.
- •39. Поняття про волю, її значення в життi людини.
- •42. Психологiчна характеристика типiв темпераменту.
- •43. Поняття про характер.
- •44. Структура характеру
- •45. Поняття про здiбностi, їх зв’язок
- •48. Предмет та завдання вiкової психологiї.
- •49. Поняття вiку.
- •50. Особливостi психiчного розвитку дитини
- •51. Особливостi психiчного розвитку
- •52. Криза першого року життя.
- •53. Особливостi розвитку пiзнавальнї
- •56. Поняття готовностi дитини до шкiльного нанчання,
- •57. Анатомо-фiзiологiчнi особливостi молодшого школяра.
- •59. Анатомо-фiзiологiчна перебудова органiзму пiдлiтка
- •60. Особливостi взаємин пiдлiтка
- •61. Анатомо-фiзiологiчнi особливостi розвитку
- •62. Особливостi особистостi старшого школяра.
20. Види I властивостi сприймань.
Види сприймань можуть бути визначені згідно з різними засадами.
В залежності від переважної ролі того або іншого аналізатора в структурі образу розрізняють наступні вигляди сприймання:
За провідним аналізатором:
кінестетичні,
зорові,
слухові,
дотикові,
нюхові,
смакові.
В залежності від провідних аспектів об'єкта, що сприймаються, виділяють також такі класи сприймань:
• сприймання простору - включає сприймання відстаней, на які предмети розміщені від нас і один від одного, напрямків, в яких вони знаходяться, розмірів предметів, форм предметів. Головну роль в сприйманні простору грають кінестетичний і зоровий аналізатори.
• сприймання часу - пов'язується в психології з тривалістю, швидкістю, послідовністю, одночасністю протікання тих або інших процесів. Тут головну роль грають слуховий, кінестетичний і тактильний аналізатори, причому слуховий аналізатор переважає в точності, в оцінці тривалості зовнішніх впливів всі інші аналізатори.
• сприймання руху - відображення зміни положення об'єктів у просторі, що дає змогу орієнтуватися у відносних змінах, у взаємному розташуванні та взаємовідношенні предметів навколишньої дійсності.
За активністю сприймання:
Довільне (навмисне)
Мимовільне (ненавмисне)
Властивості сприймання.
Предметність – усвідомленість людиною предмету, уміння назвати його словом. Предметний світ відкривається для людини впродовж життя.
Цілісність та структурність – сприймання об’єкта у сукупності його властивостей та як такого, що має свою структуру. (не три риски, а трикутник, не сукупність звуків, а мелодію, зображення предмету штрихами не заважає сприймати предмет в цілому).
Константність – відносна постійність образів предмету при зміні умов сприймання. Якби сприймання не було б константним, то при кожному новому русі, повороті, освітленості ми б мали справу з новими предметами, тобто їх не узнавали. Константність має свої кордони і може порушуватися.
Ілюзія – неадекватне сприймання, яке неправильно, викривлено відображає об’єкти, що діють на аналізатори.
Осмисленість – усвідомленість людиною предмета з його властивостями та призначенням, який вона сприймає.
Вибірковість – що сприймають органи чуття як об’єкт, а що як фон сприймання в залежності від нахилів, інтересів, потреб людини. Вчитель допомагає дітям зосереджувати увагу на істотних властивостях предметів і явищ, ставлячи перед ними завдання, забезпечуючи цілеспрямованість сприймання.
Аперцепція – залежність сприймання від особливостей людини (як вона сприймає предмет чи явище).
Сприймання може перейти у спостереження.
Спостереження – цілеспрямоване планомірне сприймання об’єктів, в пізнанні яких зацікавлена особистість.
Якщо людина постійно вправляється у спостереженні, то у неї формується властивість особистості – спостережливість – вміння вирізняти характерні, але ледь помітні особливості предметів і явищ.
Особливості сприймання у дітей.
Діти звертають увагу на другорядні деталі, тому вчитель допомагає сконцентруватись на основному.
Не сформована цілісність сприймання, тому спостереження треба проводити по частинах.
Необхідно підтримувати зацікавленість сприйманням, бо позитивний емоційний фон сприяє ефективнішому сприйманню.
Дівчата сприймають предмет в цілому і звертають увагу на зовнішній вигляд, хлопці сприймають предмет по частинах і кожну з них намагаються використати.