5. Форми розвитку психіки.

Форми розвитку психіки:

1. Подразливість – здатність реагувати на вплив середовища переміщенням у просторі. (Черв’як, амеба)

2. Інстинкт – складна вроджена дія тварин, за допомогою якої вони задовольняють свої потреби. (Інстинкт захисту своїх малят, самозбереження, розмноження). Вони основані на безумовних рефлексах.

3. Навички – способи поведінки, набуті в індивідуальному житті і закріплені в результаті вправ.(Дресирування тварин, привчання їсти в одному місці). В їх основі – система умовних рефлексів. Якщо рефлекс не підкріплюється, то навичка згасає.

4. Інтелектуальна поведінки тварин – найпростіша форма мислительної діяльності, основана на встановленні зв’язків між предметами. Характерна для вищих тварин (мавпи, дельфіни, собаки).

5. Свідомість – вища форма розвитку психіки, яка виникла в процесі суспільної діяльності при постійному спілкуванні за допомогою мови. Характерна для людини.

Отже, в процесі індивідуального життя з метою пристосування до навколишнього середовища зменшується роль вроджених і зростає роль набутих форм поведінки.

6. Структура свiдомостi, її суспiльно-iсторичний характер.

Психіка, як відображення дійсності в мозку людини, характеризується різними рівнями. Вищий рівень психіки, властивий людині утворює свідомість.

Свідомість - є вища, інтегруюча форма психіки, результат суспільно-історичних умов формування людини у трудовій діяльності, при постійному спілкуванні (за допомогою мови) з іншими людьми.

Людська свідомість включає в себе сукупність знань про навколишній світ.

Перша його характеристика дана вже у самій його найменуванні: свідомість.

У структуру свідомості входять найважливіші пізнавальні процеси, за допомогою яких людина постійно збагачує свої знання: відчуття і сприйняття, пам'ять, уяву і мислення. Друга характеристика свідомості - закріплене в ньому виразне розрізнення суб'єкта та об'єкта, тобто того, що належить «Я» людини і його «не-Я». Людина виробляє свідому самооцінку своїх вчинків і самого себе в цілому. Відділення «Я» від «не-Я» - шлях, який проходить кожна людина в дитинстві, здійснюється в процесі формування самосвідомості людини. Третя характеристика свідомості - забезпечення цілеспрямованої діяльності людини. Будь-яке порушення, в результаті хвороби або з якихось інших причин, можливості здійснювати цілеспрямовану  діяльність, її координацію і спрямованість розглядається як порушення свідомості. Четверта характеристика свідомості - включає ставлення до навколишнього за допомогою емоцій і почуттів. При деяких душевних захворюваннях порушення свідомості характеризується саме розладом у сфері почуттів і відносин: хворий ненавидить матір, яку до цього гаряче любив, зі злістю говорить про близьких людей і т.д.

7. Поняття iнди вiд, особистiсть, iндивiдуальнiсть.

Властивостi особистостi. Індивід (лат. — неподільне) — окрема людина, особа в групі або суспільстві, окремий представник людської спільноти. Сутність індивіда визначає не тілесна окремість, а сукупність духовно-психологічних рис, які становлять його самобутність. Індивідом людина народжується Індивідуальність — сукупність своєрідних психологічних особливостей і властивостей людини, що характеризує людську неповторність і виявляється у рисах характеру, специфіці інтересів, якостей, здібностей, які відрізняють одну людину від іншої. Індивідуальність формує ті важливі характеристики людини, котрі забезпечують властивий лише їй стиль взаємозв'язків з навколишнім світом. Індивідуальність є неодмінною і найважливішою ознакою особистості.

Особистість — людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільнозначущого та індивідуально неповторного.

Особистість — найголовніше в людині, найважливіша її соціальна ознака. Особистість виражає належність людини до певного суспільства, певної історичної епохи, культури, науки тощо. Людина — це складна система, у якій фізичне і психічне, генетично зумовлене і набуте, природне і соціальне утворюють нерозривну єдність. Саме в громадському житті, в системі суспільних відносин, набуваючи соціальних якостей для самостійної діяльності й активності, для самопізнання і самоствердження в реальній дійсності вона стає особистістю. 8. Структура особистостi.

В психології поняття „особистість” розглядають в сукупності понять: „людина”, „індивід”, „індивідуальність”. І. Людина – представник людського роду „Homosapiens” (хомосапіенс). ІІ. Індивід – це окремий представник людського роду, конкретна самість. ІІІ. Особистість – суспільна людина, якій притаманні погляди на життя, переконання, а значить розвинутий світогляд, яка активно реалізує своє здібності. ІV. Індивідуальність – сукупність неповторних рис в людини. Людина стає особистістю за таких умов: 1 – коли народжується психічно-здоровою (народжена людина ще не є особистістю); 2 – коли формується у суспільства (серед людей).

Структура особистості

1. Спрямованість – виявляється в потребах, інтересах, переконаннях, мотивах діяльності, свідомості.

2. Знання, уміння, навички – здобуваються в процесі життя і пізнавальної діяльності.

3. Індивідуально-типологічні особливості особистості – проявляються в темпераменті, характері, здібностях.

Самосвідомість – це усвідомлене ставлення людини до своїх потреб і здібностей, потягів і мотивів поведінки, переживань і думок.

Особистість:

1) характер;

2) темперамент;

3) здібності;

4) спрямованість;

5) мотивація;

6) емоції;

7) вольові якості;

8) соціальні установки.

Виділяють „Я-ідеальне”, „Я-реальне”, „Я-минуле”, „Я-фантастичне”, „Я-динамічне” і

Перше народження особистості відбувається в 2-3 роки, коли дитина починає виділяти себе з навколишнього світу, усвідомлювати себе.

Друге народження особистості відбувається, коли у людини сформувався світогляд, система цінностей, ставлення до себе і до навколишнього світу – в юнацькому віці.