33. Поняття про уяву, її значення в життi людини

та в професiйнiй дiяльностi вчителя. Уява – вищий пізнавальний психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду.

Для дослідження пізнавальної ролі уяви необхідно з'ясувати його особливості і виявити його справжню природу. Так само як і мислення, уява виникає в проблемній ситуації, тобто в тих випадках, коли необхідно відшукати нові рішення, також як і мислення, воно мотивується потребами особистості. Розглядаючи подібність і відмінність мислення та уяви необхідно зауважити, що проблемна ситуація може характеризуватися більшою чи меншою невизначеністю. Одна з рис, характерних для уяви, полягає в тому, що воно пов'язане не тільки з мисленням, але і чуттєвими даними. Уяви немає без мислення, але воно не зводиться і до логіки, тому що в ньому завжди передбачається перетворення чуттєвого матеріалу. Таким чином, очевидно, що уява є і створення нових образів, і перетворення минулого досвіду, і те, що таке перетворення відбувається при органічній єдності чуттєвого і раціонального.

Значення уяви.

1. Дає можливість передбачити кінцевий і проміжний результат діяльності, спланувати діяльність.

2. Забезпечує прогрес в науці, техніці, мистецтві.

3. Є необхідною умовою навчальної діяльності учнів.

4. Розширює межі безпосереднього сприймання.

5. Сприяє передбаченню майбутнього.

6. Повертає цілісність підзабутому минулому.

Для педагога.

1. Вчитель проектує педагогічну діяльність з допомогою уяви.

2. Вчитель проектує (прогнозує) особистість учня і підбирає відповідні методи взаємодії.

3. Уява сприяє розвитку творчості.

34. Види уяви

Види уяви:

1. За характером мети

мимовільна довільна

2. За характером діяльності

відтворююча (репродуктивна) творча

3. За ступенем активності

активна пасивна

4. З а змістом діяльності

Художня наукова технічна педагогічна і т.д.

В уяві виявляються всі види і рівні спрямованості особистості; вони породжують і різні рівні уяви. Різниця цих рівнів визначається, перш за все, тим, наскільки свідомо і активно ставлення людини до цього процесу.

Людина може викликати пасивну уяву навмисно: такого роду образи, не пов'язані з волею, спрямованої на втілення їх у життя, називаються мріями. Якщо у процесах уяви у людини переважають мрії, то це дефект розвитку особистості, він свідчить про її пасивності. Активна уява включає в себе артистичне, творче, критичне, відтворює і антиципірующу. Близько до цих видів уяви знаходиться емпатія - здатність розуміти іншу людину, перейматися його думками і почуттями, співчувати, радіти, співпереживати. Відтворює уяву - один з видів активного уяви, при якому відбувається створення нових образів, уявлень в людей відповідно до сприйнятої ззовні стимуляцією у вигляді словесних повідомлень, схем, умовних зображень, знаків і т.д. Творча уява - це такий вид уяви, в ході якого людина самостійно створює нові образи та ідеї. Творча уява є необхідним компонентом і основою всіх видів творчої діяльності людини.

Відтворює уяву - один з видів активного уяви, при якому відбувається створення нових образів, уявлень в людей відповідно до сприйнятої ззовні стимуляцією у вигляді словесних повідомлень, схем, умовних зображень, знаків і т.д. Багато школярів мають манеру пропускати або побіжно переглядати в книгах опис природи, характеристику інтер'єру чи міського пейзажу, словесний портрет персонажа. Головним чином відтворює уяву - це процес, в ході якого відбувається рекомбінація, реконструкція колишніх сприйнять в новій їх комбінації. Дисоціація - негативна і підготовча операція, в ході якої раздробляється чуттєво даний досвід. У результаті такої попередньої обробки досвіду елементи його здатні входити в нове поєднання. Без попередньої дисоціації творчу уяву немислимо. Дисоціація - перший етап творчої уяви, етап підготовки матеріалу. Неможливість дисоціації - суттєва перешкода для творчої уяви. Асоціація - створення цілісного образу з елементів окремих одиниць образів. Асоціація дає початок новим сполученням, нових образів. Крім того, існують і інші інтелектуальні операції, наприклад, здатність мислити по аналогії з приватним і чисто падковим схожістю. 35. Засоби створення образiв уяви.

Виникнення образів уяви - це результат діяльності мозку людини, а саме кори великих півкуль. Уява є функцією кори великих півкуль.

У структурі уяви поєднуються постійні та змінні складові, що може відбуватися з різноманітних причин і набувати різноманітних форм: суб'єктивне, об'єктивно-наукове та інше об'єднання образів. Завершує роботу уяви комбінування, зведення в систему образів, побудо­ва складної картини. На цьому діяльність творчої уяви не завершується, її образи втіляться в реальність, викристалізуються в зовнішніх образах (картина, музи­ка, скульптура, роман тощо). Ці реальні продукти є результатом внутрішніх конструювальних процесів створення продукту.

Синтез уявлень у процесах уяви здійснюється таки­ми способами:

- аглютинація (лат. - склеювання) - об'єднання у створюваному образі властивостей та еле­ментів образів інших предметів (казкові образи русал­ки - напівжінки-напівриби; тролейбус - поєднання ознак трамвая та автомобіля тощо).

- гіперболізація (грец. - перебільшення) - збільшення або зменшення в образі реального об'єкта або його частин. У фольклорі такими постають образи богатирів, дракона із сімома головами, багаторуких богинь в індійській міфології, Гулівера, ліліпутів.

- загострення - уявне наголошення на властиво­стях реального об'єкта, унаслідок чого його образ набу­ває особливої виразності. Широко застосовують цей спосіб творення в літературній творчості, де одні харак­теристики персонажа витісняють інші і простежуються в усіх можливих ситуаціях. Так створюють шаржі й карикатури.

- аналогія (грец. - відповідність, подіб­ність) - побудова образу, подібного на реальний об'єкт, у якому проектується принципово нова модель явища чи факту. Воло­діння нею - одна з найважливіших складових здатно­сті до конструювання, інженерної справи та винахід­ництва;

- схематизація (грец. - зовнішній вид, форма) - згладжування відмінностей між порівнюва­ними об'єктами. Завдяки їй вдається позбутися зайвих і другорядних деталей, що перешкоджають створенню нового образу.

- типізація (грец. - відбиток, форма, зразок) - уявне виокремлення суттєвого в однорідних явищах і вті­лення його в новому образі, який завдяки цьому поєднує ознаки різних об'єктів. Поширений такий прийом у різ­них видах творчості, вимагає тривалої творчої роботи;

- наголошування (акцентування). Полягає в нав­мисному підсиленні певних ознак об'єкта, які стають домінувальними на тлі інших. Малюючи дружній шарж або карикатуру, художник відшукує в характері чи зовнішності людини неповторне, притаманне тільки їй.

Процес уяви містить і механізм оцінювання, що виконує протилежні функції:

Знецінювання розширює поле пошуку, забезпечує формування нових образів на осно­ві заперечення створеного раніше.

Переоцінювання наділяє нові варіанти винятковими властивостями. Обидві функції регулюють процес створення нового образу.

Отже, створюючи майбутнє, уява виконує пізна­вальну, інструментальну, регулятивну функції, забез­печує втілення образу в дійсність.

36. Поняття про емоцi i почуття,ї х особливостi. Емоції – це психічний процес реакції людини і тварин на дії внутрішніх і зовнішніх подразників, що мають яскраво виражену суб’єктивну забарвленість.

Почуття – відображення в свідомості людини її ставлення до дійсності, яке виникає при задоволенні чи незадоволенні вищих потреб.

Вони пов’язані із задоволенням чи незадоволенням біологічно значимих потреб. Мають зовнішнє вираження: рухи, міміка, жести.

Емоція - це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності. Розрізняють прості та складні емоції. Переживання задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю - це прості емоції. Вони властиві і людям, і тваринам. Емоціям властива полярність. Вона виявляється в тому, що кожна емоція, кожне почуття за різних обставин можуть виявлятися протилежно: "радість - горе ", "любов- ненависть", "симпатія - антипатія", "задоволення - незадоволення". Розрізняють стенічні емоції і почуття - ті, що посилюють активність, спонукають до діяльності, та астенічні - ті, що пригнічують людину, послаблюють її активність, демобілізують. Характерною особливістю емоцій є те, що вони захоплюють особистість загалом. Охоплюючи всі різновиди переживань людини - від глибоко травмуючих страждань до високих форм радості та соціального відчуття життя, - емоції стають як позитивним чинником у життєдіяльності, підносячи активність організму, так і негативним, пригнічуючи всі його функції. Природа емоцій і почуттів органічно пов‘язана з потребами. Характер їх переживання зумовлюється ставленням особистості до потреб, обставин, які сприяють або не сприяють їх задоволенню. Потреби людини і тварин відрізняються за своїм змістом, інтенсивністю та способом їх задоволення, а це зумовлює відмінність в емоціях людей і тварин, навіть у таких, які є спільними для людей та тварин - гнів, страх, радість, сум тощо. Людські емоції докорінно змінилися в процесі історичного розвитку людини, вони олюднилися, набули своєрідних особливостей.

37. Види вищих почуттiв. Вищі почуття. Вони являють собою відображення переживання людиною свого ставлення до явищ соціальної дійсності.

Захоплення- менша сила та тривалість почуття.

П ристрасть - більша сила та тривалість почуття

Вищі почуття є не лише особистим переживанням, а й засобом виховного впливу на оточуючих.

Моральні почуття - це почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, людей, самої себе; їх джерелом є спільне життя людей, їхні взаємини, боротьба за досягнення суспільно важливої мети. Моральні почуття людини сформувались у суспільно-історичному житті людей, в процесі їх спілкування і стали важливим засобом оцінки вчинків і поведінки, регулювання взаємин особистості.

Естетичні почуття - це почуття краси явищ природи, праці, гармонії барв, звуків, рухів і форм. Гармонійне поєднання предметів, цілого та частин, ритм, консонанс, симетрія викликають почуття приємного, насолоду, які глибоко переживаються та є натхненням для душі, що в свою чергу надихає людей на створення творів мистецтва.

Інтелектуальні почуття являють собою емоційний відгук, ставлення особистості до пізнавальної діяльності в широкому її розумінні. Ці почуття виявляються в допитливості, чутті нового, здивуванні, впевненості або сумніві.

Рівні розвитку інтелектуальних почуттів: цікавість, допитливість, цілеспрямованість, стійкий інтерес до певної галузі знань, захоплення пізнавальною діяльністю

Механізмом пізнавальних почуттів є природжений орієнтувальний рефлекс, але його зміст цілком залежить від навчання, виховання, навколишньої дійсності та умов життя особистості.

Праксичні почуття - це переживання людиною свого ставлення до діяльності

Людина реагує на різні види діяльності - трудову, навчальну, спортивну. Це виявляється в захопленні, задоволенні діяльністю, у творчому підході, в радості від успіхів або незадоволенні, в байдужому ставленні до неї. Праксичні почуття стають багатшими, якщо поєднуються з моральними почуттями.