Сцена 4. Феміністичний дискурс

На сцені стіл вкритий скатертиною, на якій стоять філіжанки із кавою. Довкола столу сидять Ольга, Софія та Наталія.

Ольга: Мені не дає спокою питання, чому жіночий рух з’явився саме в нашому столітті?

Софія: Це не так. Він набрав ходу в наш вік найбільше, але елементи емансипації розкидані, як квітки, по всій історії людства.

Наталія: Жіночий рух, справді, є міжнародним і ґрунтується на цивільно-правовій нерівності жінки з чоловіком. На мою думку, найкраще зробила французька жінка, коли фактично пануючи над мужчиною, полишила йому ілюзію, що він панує над нею.

Софія: Чи настане колись час, як і в нас жінка посяде належне їй місце?

Софія встає та співає. Після чого вона та Наталія виходять.

Входить Євген.

Євген: Добрий день пані!

Ольга: І справді добрий, коли маю можливість вас бачити.

Євген: Ви знаєте, мені раптом закортіло дізнатися, чи любите ви музику?

Ольга: Так.

Євген (несмішливо): О, я так і знав: адже жінки вразливіші і багатші почуттями, ніж чоловіки.

Ольга: Таке глибоке знання жіночої натури?

Євген: Не таке глибоке, але деяке маю.

Ольга: Вважаєте цього досить?

Євген: Так. Саме жінки все беруть поверхово. Часом ризикують долею, а коли не перемагають, починають нарікати на світ, на людей…

Ольга: Ви вчитесь на юридичному?

Євген (спантеличено): Чому на юридичному?

Ольга: Щоб мати право судити.

Євген (невпевнено): Ви відмовляєте мені в цьому праві?

Ольга: Так.

Німа сцена. Євген та Ольга трохи відсуваються один від одного.

Євген (так само невпевнено): Знаєте… Я вчусь на лікарському.

Євген: Я буду лікувати тільки жінок…

Ольга (відвертається, тихіше): Лікарю, вилікуйся сам!

З-поза сцени гучно говорить Софія.

Софія: Прошу шляхетне паньство на ка-ву!

Євген та Ольга виходять.

Ольга (поза сценою): Не знаю, як Ви там мене за очі називаєте, але, якщо Вам моя емансипація здається забавкою, Ви помиляєтеся. Це поважне питання мого життя, я прагну здобути собі якесь суспільне становище власними силами. Хочу бути ціллю для себе самої. Можливо, я помиляюсь, можливо, жіноча самостійність і не є такою привабливою, як мені видиться… Але в мене стільки охоти, запалу, так хочеться помірятися силами зі світом, змахнути крильми, погордувати чоловічою ласкою… Буде добрим цей шлях чи ні – нема різниці, я мушу ним іти…

Відбивка.

Сцена 5. Шарітка з Рунгу

Диктор: У двадцять років Ольга була гнучка, енергійна дівчина з тонесенькою талією і величезними чорними очима в густих віях. Деякі невідповідності її обличчя не були помітні, коли вона стиха говорила чи співчутливо дивилася на співбесідника. Однак інтелігентна зовнішність, аристократизм у поведінці кудись дівалися, коли вона заглиблювалася в те, що роїлося в душі. У цьому була вся Ольга Кобилянська…

Диктор: Добратися до вершини Рунгу, зупинившись над проваллям між ним і Магурою. Ольга заглянула в безодню… Але страху не відчула.

За старим гуцульським повір’ям, хто знайде шарітку-едельвейс у горах буде все життя щасливий. Свою квітку побіля Кімпулунга знайшла й Кобилянська…

Євген: Мені сказали, що Ви по цілих днях снуєтеся десь по горах. Без товариства, без зброї.

Ольга: Нащо мені зброя? Я знаю тут усе так, як у власній кімнаті.

Євген: Давайте домовимось, якщо я Вас діждуся, Ви обіцяєте мені мандрівку до Рунгу за едельвейсами.

Ольга: Gut, пане Озаркевиче…

Євген виходить.

Василь: Що панна тут шукає?

Ольга: Хочу зайти едельвейс.

Василь: О, він росте тільки на скалах. Кажуть, хто його знайде і збереже, тому він принесе щастя. Але щоб знайти цю квітку, потрібно мужності і відваги. Не кожний відважиться пнутися на скали.

Ольга (показує квітку, мрійливо): То я вже його маю…

Василь сміється.

Ольга: Чого ти смієшся?

Василь: Що зустрів Вас, панно.

Ольга: А ти цього бажав?

Василь: Бажав… Давно… Давно…

Ольга: Чому ти не сказав?

Василь: Е! Воно так не йде… (після паузи) Вам, панно, я хочу підкорятися. Бо Ви молода і файна, бо Ви – Царівна!

Василь підходить ближче до Ольги, стає на коліна та намагається обійняти Кобилянську. Та у ступорі.

Василь (закохано): Ти така файна, така файна…

Ольга (відсохнувшись): Чого ти хочеш?

Василь (сумно): Нічого.

Ольга: То пусти мене.

Василь виходить. Ольга співає пісню.