5. Охарактеризуйте правові аспекти управління персоналом?

Конституція України, ст. 43 зазначає, що кожний громадянин має право на працю, може вільно обирати її та погоджуватися на певні її види. Держава створює умови для повного здійснення права на працю, гарантує громадянам рівні можливості у виборі професії чи окремого виду діяльності; реалізує програми навчання, підготовки та перепідготовки кадрів у відповідності з потребами держави.

Основними формами укладання трудових відносин є:

1) колективний договір, який укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин та узгодження інтересів працюючих, власників чи уповноважених ними органів (ст. 10 КЗпП). Колективний договір укладається у всіх організаціях незалежно від форми власності та господарювання, в яких використовується наймана праця та які є юридичними особами (ст. 11 КЗпП).

Він розробляється в організаціях спільно адміністрацією та профспілковою організацією, обговорюється та приймається на зборах колективу працюючих чи його уповноважених. Його підписують: з одного боку – власник чи уповноважений ним орган, з другого боку – один або декілька профспілкових чи інших уповноважених осіб на представництво трудовим колективом.

В колективному договорі зазначаються взаємні зобов'язання сторін:

- по організації виробництва та праці;

- нормуванню та оплаті праці;

- по встановленню соціальних гарантій та пільг;

- про рівень участі трудового колективу у формуванні, розподілі та використанні прибутку;

- режиму праці;

- по забезпеченню умов та охорони праці, житлово-побутових умов;

- умов регулювання оплати праці.

2) Трудовий договір: укладається між окремим працівником та власником чи уповноваженим органом, відповідно до якого працівник зобов'язується виконувати роботу та підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства чи фізична особа зобов'язується виплачувати заробітну плату та забезпечувати відповідні умови праці.

При цьому трудовий договір виділяє умови необхідні (обов'язкові) та додаткові (факультативні). Якщо по переліку обов'язкових умов сторони не домовилися, то трудовий договір вважається не укладеним.

Трудовий договір укладається на різні строки:

1) на невизначений термін;

2) на визначений термін (на 1-3 роки);

3) на час виконання роботи.

Укладання трудового договору оформляється наказом або розпорядженням власника про зарахування працівника на роботу. Ознайомлення працівника з наказом здійснюється під розписку.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому сторони зазначають термін дії, права та обов'язки сторін, організацію праці та матеріальне стимулювання, а також умови розторгнення трудового договору. Сфера застосування контракту визначається чинним законодавством.

Необхідно зазначити, що при укладанні трудового договору може встановлюватися випробувальний термін з метою перевірки відповідності працівника займаній посаді чи виконуваній роботі. Умови про випробовування повинні бути обов'язково оговорені у наказі про прийняття на роботу. Однак чинне законодавство забороняє застосовувати випробовування для:

- осіб до 18 років;

- молодих спеціалістів;

- осіб, звільнених у запас із військової служби;

- інвалідів;

- при прийнятті на роботу у другій місцевості;

- осіб, які переводяться на роботу в інші підприємства.

Необхідно знати, що випробувальний термін для спеціалістів, інженерно-технічного персоналу не може перевищувати 3-х місяців, в окремих випадках (при узгодженні з профспілками) – 6 місяців. Для робітників випробовування не повинно перевищувати 1-го місяця.