- •Які особливості підвищення кваліфікації персоналу за кордоном?
- •2. Охарактеризуйте стратегічне планування персоналу.
- •3. Охарактеризуйте теорію мотивації персоналу.
- •4. Назвіть умови виникнення конфліктних ситуацій в трудовому колективі?
- •5. Охарактеризуйте правові аспекти управління персоналом?
- •6. Охарактеризуйте управління плинністю кадрів та трудовою дисципліною.
- •7. Розкрийте склад та структура персоналу.
- •8 Розкрийте як проводиться планування та формування кадрів на підприємстві..
- •9. Розкрийте Сутність поняття кар’єри, види, характеристика
- •10. Поняття кар’єри і ії види.
- •11 Атестація в системі оцінки персоналу, її організація і проведення.
- •12 Поняття вивільнення персоналу, його причини, види, організаційні процедури
- •13 Професіограма: ії функції в визначенні якісної потреби в персоналі, основні розділи
- •14 Сутність трудової адаптації працівників, ії види та організація процесу адаптації.
- •15 Сутність, цілі, задачі та етапи кадрового планування.
- •16 Відрядна і погодинна системи оплати праці: переваги і недоліки з погляду мотивації.
- •17 Державне регулювання заробітної плати
- •18 Кадрова політика: Ії сутність, фактори та види.
- •1 9 Форми і системи заробітної плати в Україні
- •20. Створення сприятливих умов праці
- •21 Американський підхід до управління персоналом
- •22 Поняття плинності кадрів, її причини, мотиви, наслідки та показники плинності кадрів.
- •23 Технології роботи рекрутінгових агентств.
- •24 Поняття персоналу організації, його характеристики.
- •25 Сучасна роль служби управління персоналом в розробці та реалізації кадрової політики, вимоги до співробітників кадрових служб і їхні основні функції.
- •26 Сутність, цілі, задачі та етапи кадрового планування. – Див 15
- •27Державне регулювання процесу звільнення персоналу.
- •28 Компенсаційний пакет та його складові.
- •29 Атестація в системі оцінки персоналу, її організація і проведення ------ див. 11
- •30.Методи групового тиску та засоби його подолання.
29 Атестація в системі оцінки персоналу, її організація і проведення ------ див. 11
30.Методи групового тиску та засоби його подолання.
Груповий тиск може формулюватися різними способами: примусом, вимогою, проханням, і просто існуванням соціуму і її очікуваннями. У члена групи є вибір підкоритися або не підкоритися тиску співтовариства. До того ж, підкоряться можна в різному ступені: від прийняття норм групи, до облуди. Процес групового тиску існує там, де є конфлікт між індивідуумом і думкою оточення. Міра опірності оточенню – це рівень підпорядкування групі, коли думка оточення сприймається людиною у вигляді конфлікту. Розрізняють зовнішнє підпорядкування, коли її думка приймається тільки зовні, а насправді, індивід чинить опір, і внутрішнє, в цьому випадку індивід насправді підтримує думку більшості. Внутрішнє підпорядкування є результатом подолання конфлікту на користь групи.
Індивід може висунути оточенню власні вимоги у відношенні себе. Це є причиною конфліктів між індивідом і групою. Висування власних вимог до оточення служить причиною звільнення від відповідальності за вчинки.
Феномен групового тиску має в соціальній психології також і інша назва – конформізм. На рівні буденного сприйняття груповий тиск було зафіксовано в казці про голого короля.
Причиною підпорядкування такому тиску є відсутність досвіду у прийнятті рішень індивідуально у зв’язку з страхом невідомості, самостійності, відповідальності, життя в якій ніхто не підкаже, як робити.
У дослідженнях надання впливу тиску співтовариства була виявлена ще одна позиція індивіда у відношенні групи – позиція негативізму. При вчиненні тиску на індивіда, виникає опір тиску, що на перший погляд здається незалежною позицією, адже стандарти соціуму заперечуються. Але це тільки на перший погляд, негативізм можна сприйняти як форма крайнього заперечення тиску. В дійсності, негативізм не є справжньою незалежністю, навпаки, це специфічний варіант підпорядкування, але тільки навиворіт. Адже якщо індивід ставить за мету опір групі, то він залежить від неї, так як йому необхідно активно відстоювати антігрупповую позицію, а значить бути прив’язаним до думки спільноти. Тому позицією, яка протистоїть тиску оточення, є самостійність і незалежність. Групове тиску існує тільки там, де існує конфлікт між оточенням і індивідуумом, а подолання конфлікту здійснюється на користь групи.
Звільнення від надлишкового групового тиску і формування вільного партнерства з оточенням, з іншим індивідуумом вимагає зречення від претензій на опіку з боку інших, на життя в захищеному світі, на якісь гарантії на майбутнє. На жаль, такої рішення не всім може бути по силам, може перемогти бажання зберегти дитячі мрії, що змусить продовжувати шукати опору в групі, в релігії і так далі. Разом з ілюзією безпеки вони воліють груповий тиск і страх бути відкинутим за непокору. А індивід, який вибрав відповідальність, вільний від підпорядкування тиску соціуму. Такий індивід отримує можливість застосовувати груповий тиск на благо, використовуючи його в якості мотивації для мобілізації.