28. Естетичні принципи романтизму.

Романтизм — художній напрям, який з'явився наприкінці XVIII ст. і був зумовлений великими соціально-економічними і політичними подіями того часу, наприклад передреволюційними і дореволюційними подіями у Франції останньої чверті XVIII ст. В основі романтизму лежить концепція безсмертя зла і вічної бо­ротьби з ним. Романтики створили образ ідеального героя, який бореться з несправедливістю, злом. Вони звернулися до спадщини середньовічного мистецтва, до християнських ідей, акцентуючи увагу на внутрішньому світі людини. Особистість для романтиків — це увесь Всесвіт зі своїми світлими та темними сторонами. Вони по­родили культ індивідуальності, протиставляючи її високі пориван­ня існуючій дійсності. Мистецтво романтизму метафоричне, асо­ціативне, багатобарвне, воно тісно пов'язане з філософією, релігією. Тому романтизм і використовував такі форми комічного, як іронія, гротеск для зображення реальних процесів життя.

29.Естетика натуралізму.

У середині XIX ст. теоретично оформився натуралізм. Натуралізм проголошує предметом мистецтва процес спостереження над «усією людиною», про яку слід сказати «всю правду». Проте це завдання мистецтва інтерпретувалося досить обмежено - лише через наголос на сфері фізіології людини, на властивій їй біологічній боротьбі за Існування, на фатальній залежності людини від спадкових факторів. Наслідком такого розуміння мистецтва стало руйнування напрацьованої віками понятійно-категоріальної системи його осмислення. Так, натуралісти відмовилися від мистецтвознавчих понять «умовність», «типізація», а аналіз й оцінку зображуваного підміняли фотографічною точністю відтворення життєвих фактів.

30.Естетична платформа імпресіонізму.

Імпресіонізм (фр. imdivssionisme, від imdivssion - враження) - художній стиль у мистецтві останньої третини XIX - початку XX ст., Що зробив величезний вплив на все наступне мистецтво. Представники його прагнули передати безпосереднє враження від навколишнього світу, мінливі стани природи живописними засобами. Імпресіонізм зародився в 1860-х роках у Франції, коли Е. Мане, О. Ренуар, Е. Дега внесли в живопис різноманіття і складність міського побуту, свіжість і безпосередність сприйняття світу. Для їх творів характерне зображення випадкових ситуацій, сміливість композиційних рішень, що здається неврівноваженість, фрагментарність композиції, несподівані точки зору, ракурси, зрізи фігур рамою.  Найбільш типовою для імпресіоністів темою є пейзаж, проте вони в своїй творчості зачіпали і багато інших тем. Клоду Моне особливо вдавалися міські пейзажі, Дега, наприклад, зображував скачки, балерин і прачок, а Ренуар - чарівних жінок і дітей. У імпресіоністичних пейзажах, створюваних на відкритому повітрі, простий, буденний мотив часто перетворюється усепроникаючим рухомим світлом, що вносить у картину відчуття святковості. Імпресіоністи вперше створили багатогранну картину повсякденного життя сучасного міста, відобразили своєрідність його пейзажу і зовнішність населяють його людей, їх побуту, праці і розваг.