
- •1.Естетика як наука.
- •2.Предмет естетики та його історична еволюція.
- •3.Естетика в системі філософського та гуманітарного знання.
- •4.Основні етапи розвитку світової естетичної думки.
- •5.Основні етапи розвитку української естетичної думки.
- •6.Поняття естетичного.
- •7.Історичні парадигми осягнення прекрасного.
- •8.Сутнісні ознаки прекрасного.
- •9.Естетична категорія потворного.
- •12. Трагічне як естетична категорія.
- •13. Естетична категорія комічного.
- •14. Походження мистецтва.
- •17. Діонісійське й аполлонівське в мистецтві.
- •18. Соціальні функції мистецтва.
- •19. Види мистецтва та принципи їхньої класифікації.
- •20. Проблема актуального виду мистецтва в історії культури.
- •23.Мистецтво архаїчної доби.
- •24. Мистецтво західноєвропейського середньовіччя.
- •25. Естетичні засади ренесансного мистецтва.
- •28. Естетичні принципи романтизму.
- •29.Естетика натуралізму.
- •30.Естетична платформа імпресіонізму.
- •31.Філософсько-естетичні засади мистецтва модернізму.
- •32.Естетична платформа постмодерністського мистецтва.
6.Поняття естетичного.
Основними естетичними категоріями виступають прекрасне і потворне, визвишене і низьке, драматизм, трагічне і комічне, героїчне тощо.
Категорії естетики розкриваються як своєрідний прояв естетичного освоєння світу в кожній з областей суспільного буття, людського життя – у виробничо-трудовій і суспільно-політичній діяльності, у відношенні до природи, в культурі і побуті тощо. У визначенні категорій естетики присутня як об’єктивна, так і суб’єктивна сторона естетичного освоєння. Якщо до об’єктивної можна віднести наукове мислення, що опирається на загальні логічні закони і форми мислення, то суб’єктивна сторона – це естетичні відчуття, смаки, оцінки, переживання, ідеї, ідеали. прекрасне викликає в людині почуття чи задоволення невдоволення, то піднесене викликає в людині ідею об піднесеному Кант пише: "Звідси випливає, що піднесене треба шукати не в речах природи, а винятково в наших ідеях. У яких же ідеях воно укладено - рішення цього питання треба надати дедукції" Розглянемо основні категорії естетики.
Прекрасне – категорія естетики, в якій знаходять відображення і оцінку явища дійсності і творів мистецтва, які дають людині відчуття естетичної насолоди, які втілюють у предметно-чуттєвій формі свободу і повноту творчих і пізнавальних сил і здатностей людини в усіх областях суспільного життя: трудовій, соціально-політичній, духовній та ін.
Возвишене – естетична категорія, яка виражає сутність явищ, подій, процесів, які володіють великої суспільною значущістю, що впливають на життя людини, на долі людства.Возвишене викликає в людини особливі відчуття і переживання, яке піднімає його над усім примітивним, веде людину на боротьбу за високі ідеї. Возвишене тісно пов’язане з прекрасним, також виступаючи втіленням естетичного ідеалу.
7.Історичні парадигми осягнення прекрасного.
Можна з упевненістю сказати, що категорія прекрасного не є відірваним від життя поняттям, а динамічною естетичною оцінкою, яка піддається історично зумовленим змінам. Тому важливої ваги набуває визначення критеріїв прекрасного, факторів, що впливають на їх історичну зміну, а також зв’язок цієї категорії з іншими цінностями і оцінками Історичний екскурс у категоріальні визначення прекрасного, дає нам можливість розмежувати поняття краси і прекрасного. В класичній парадигмі краса як правило відносилась до трансцендентального начала і мала позадосвідне (апріорне) походження, прекрасне ж трактувалось як втілення та виявлення краси в конкретних речах і явищах. Фактично, прекрасне в класичній парадигмі ототожнювалось з естетичним і відбивало складний процес вироблення особливого, опосередкованого почуттями ставлення людини до предметів дійсності, хоча таке ставлення не виключало й розумової активності. В некласичній парадигмі поняття прекрасного, як характеристика суб’єкт-об’єктних відношень, замінюється поняттям естетичного, яке вже не орієнтоване на поняття краси, а передбачає будь-які форми виразу почуттєвого відношення до дійсності як позитивного, так і негативного плану. Краса, як свідчать результати історико-естетичних досліджень, в некласичній культурі та в некласичному мистецтві постає явищем умовним та таким, що не вирішує питання про естетичну оцінку реальності