3.Естетика в системі філософського та гуманітарного знання.

 Етика та естетика належать до дисциплін гуманітарного профілю, який традиційно пов´язується із заглибленням у духовні процеси та явища. Найперші ж підходи до етики та естетики засвідчують їх органічний зв´язок із найважливішими особливостями людського буття, із тим, що вони за змістом та спрямованістю постають сферами проявів внутрішнього людського відношення до дійсності, а значить – сферами свободи, вибору та самоутвердження. Саме ці характеристики постають спільними для етики та естетики, проте між ними існують і відмінності, які як раз і дозволяють їм у людській культурі поставати через єдність та взаємодоповнюваність.

Поступово поняття естетика твердо укоренилась у філософській термінології.

Зокрема: розуміти логіко — філософську структуру естетичного знання як галузі знань загальногуманітарного циклу та естетичне значення суто професійних факторів; уміти пояснити явища естетичних цінностей та їх роль у людській діяльності  Естетику вже з XVIII ст. почали вважати наукою, що вивчає філософію прекрасного, або філософію мистецтва. Естетика — галузь філософських знань, народилася в надрах філософії, вийшла з неї і зберегла міцні зв'язки з нею. Якщо філософія розкриває найзагальніші закони природи, суспільного розвитку та мислення, то естетика вивчає найзагальніші закони розвитку мистецтва та різноманіття естетичного ставлення людини до світу.

4.Основні етапи розвитку світової естетичної думки.

Первісне суспільство охоплює значний період в історії людства, що датується зі 100 тис. років до н. е. по IV - IIІ ст. до н. е. Духовна діяльність ще не стала самостійною сферою відокремленою від виробництва. Естетичні погляди стають частиною світобачення. Первісні люди вбачали в космосі найвищу світоглядну цінність, розглядаючи себе, як частину навколишнього світу. Ранній етап суспільної свідомості носить міфологічний характер.

Естетичний ідеал: прекрасне для елліна - це передусім, завершене, оформлене, практичне, конкретне, симетричне. Зразком такого типу прекрасного - людське тіло, відтворене скульпторами класичної епохи.

Античні мислителі пишуть про триєдність істини, добра та краси, розглядаючи етичні та естетичні проблеми в нерозривному поєднанні.

На противагу Платону, Арістотель (384-322 рр. до н. д.) вважав, що всі речі становлять в собі єдність матерії та форми (ідеї). Тому краса існує не в світі ідей, а є ознакою реальних предметів. "Основні форми прекрасного - це порядок (у просторі), співмірність і визначеність".

5.Основні етапи розвитку української естетичної думки.

У перші десятиліття естетичні проблеми в основному розвиваються в межах риторики і поетики, літературознавства і фолькльористики. Естетичні ідеї в XIX ст. розглядалися представниками класицизму, а потім і романтизму. В центрі їх уваги знаходилися такі проблеми як природа витонченого, походження і суть мистецтва, естетичний смак та ідеал, виховне значення мистецтва, і нарешті предмет естетики. Першим, хто виділив естетику в самостійну філософську науку був професор Харківського університету І. Кронберг (1788-1838 рр.). Він трактує естетику як філософську науку, що пояснює "всі явища витонченого у всьому світі"І. Котляревський (1769-1838 pp.) в поемі "Енеїда" утверджує, передовсім, особливі можливості української мови та, на відміну від вимог класичної естетики, спирається на народну традицію. Гулак-Артемовський виступав як письменник та теоретик поезії. Т. Шевченка (1814-1861 pp.), як відомо немає спеціальних праць з естетики, але його висловлювання природньо складаються в струнку систему естетичних уявлень. В його розумінні мистецтво - це творче відтворення природи, завдяки якій художник осягає її цінність для людини, порівнюючи її з ідеалом прекрасного. Психологічний підхід до розуміння мистецтва проповідує перш за все харківська школа потебніанців (У. Харциєв, Б. Лезін, Д. Овсянико-Куликовський та ін.). Визнання головною властивістю художнього твору відносної нерухомості образу при постійній мінливості його значення, засноване на розумінні твору як діяльності і висхідне до робіт Потебні, знаходиться в центрі уваги його учнів і послідовників на початку XX ст.