Реферат Особливості спілкування підлітка з дорослими і однолітками

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………3

Глава 1 Особливості спілкування підлітка з дорослими…5

1.1. Спілкування підлітка з дорослими………………………………………...5

1.2. Стилі батьківського спілкування, і виховання…………………………...10

Глава 2 Особливості спілкування підлітка з однолітками………………………………………………………………...15

2.1. Загальна характеристика спілкування підлітка з однолітками…………..15

2.2. Спілкування з однолітками протилежної статі……………………………19

ВИСНОВОК……………………………………………………………………...24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРЕТУРИ …………………………………..26

ВСТУП

Під спілкуванням слід розуміти форму соціальної взаємодії людей в якій здійснюється обмін думками і почуттями, мотивами та своїми діями у вигляді знакових (мовних) засобів у цілях порозуміння і технічні узгодження спільної прикладної діяльності. Суб'єктами спілкування є живі істоти, люди. У принципі так, спілкування притаманно будь-яким живим істотам, але на рівні людини процес спілкування стає усвідомленим, пов'язаним вербальними іневербальними актами.

У результаті спілкування забезпечуються різноманітні форми обміну людськими думками, почуттями і непрофесіональними діями, забезпечується взаємне узгодження діянь та розуміння навколишнього нас світу. Проблема спілкування актуальна для дослідження, оскільки проблема ефективного обміну інформацією між людьми, можливості досягнення порозуміння в контактах з-поміж них є дуже важливою для психології. Спілкування разом із діяльністю, є одним із основних форм перетворюючої активності людей.

Актуальність теми у тому, що вивчення специфіки і особливості спілкування підлітків дуже важливий в вікової психології та психології спілкування.

Спілкування в такому віці зазнає значний перелом, впорівнянні зі спілкуванням молодших школярів. Значущості набуває спілкування з однолітками. Спілкуючись з давніми друзями, молодші підлітки активно освоюють норми, мети соціальної поведінки, виробляють критерії оцінки себе та інших, активно, самостійно займаються самовихованням.

З допомогою конкретних знань можна вирішити складні проблеми освіти й конфлікти, які виникають із дітьми підліткового віку. Поглиблене вивчення цієї теми потрібно, щоб одержувати нові знання і набути досвід знаходити нетрадиційні шляхи вирішення конфліктних ситуацій між підлітками і дорослими, і навіть між підлітками і однолітками.

Ступінь розробленість теми у вітчизняній психологічної науці можна простежити в працях Д.Б.Эльконина, Т.В.Драгуновой, Л.И.Уманского, і навіть А.И.Захарова.

Глава I Особливості спілкування підлітка з дорослими

2.1. Спілкування підлітка з дорослими

У підлітковому віці спілкування з батьками, вчителями й іншими дорослими починає складатися під впливом виникнення суб’ективного відчуття дорослості. Радянські психологи підтримують погляди Л.С. Виготського і одностайно вважають найважливішим психологічним новоутворенням підліткового віку специфічне відчуття дорослості, що штовхає його на постійне твердження своєї самостійності. Ця дорослість для підлітка спочатку вимальовується в негативному плані, як вимога свободи і в той же час матеріальна залежності. Звідси бурхлива, а іноді і драматична «переоцінка цінностей» і перебудова стосунків із батьками [10,С.14].

Підлітки починають опиратися стосовно вимог дорослих, які раніше виконували без проблем, активніше відстоювати своїх права на самостійність, ототожнювану у розумінні з дорослістю. Вони болісно реагують на реальні чи вигаданні утиски своїх прав, намагаються обмежити претензії дорослих стосовно себе.

Попри увагу протидії яка виявляється стосовно дорослих, підліток потребує підтримки. Особливо сприятливою є ситуація, коли дорослий виступає як друг. І тут дорослий може значно полегшити підлітку пошук його у системі новизни, створення взаємодій, кращого пізнання себе. Спільна діяльність, загальне проведення часу допомагають підлітку по-новому дізнатися, що дорослий стоїть на його стороні.

У зв'язку з легкою ранимостю підлітка для дорослого дуже важливо знайти форми налагодження та підтримування цих контактів. Підліток відчуває потребу поділитися переживаннями, розповісти про події свого життя, але самому важко розпочати настільки близьке спілкування.

Важливе значення у данному період мають єдині вимоги до підлітка. Сам він більше схильний до визначених правил, ніж до прагнення приймати обов'язки. Якщо підліток відчує, що від нього багато чого очікують, може намагатися ухилитися від того щоб продовжувати виконувати обов'язки під прикриттям найбільш «доброго» дорослого. Тож освоєння нової підліткової системи відносин, важлива аргументація вимог, залежать від дорослого. Просте нав'язування вимог, зазвичай, відхиляється.

У деяких випадках, коли дорослі ставляться до підлітків, як до маленьких дітей, вони висловлюють протести у різних формах, виявляють непокору з метою змінити сформовані раніше відносини. І дорослі поступово під впливом домагань підлітків змушені переходити від реальної взаємодії з ними до видуманої. Цей процес проходить безболісно, бо в сприйнятті дорослими підлітків як підлеглих і які залежать від них впливає чимало чинників. У тому числі необхідно виділити економічний чинник (підліток матеріально залежить від своїх батьків) і соціальний (підліток зберігає соціальне становище учня). Через війну між підлітками і дорослими можуть бути конфлікти.

Спілкування підлітка багато в чому обумовлюється мінливістю його настрої. Протягом невеликого проміжку часу він може змінюватися на протилежний. Мерехтливість настроїв веде до неадекватності реакцій підлітка. Наприклад, реакція емансипації, що виявляється з метою визволиться з-під опіки старших, може приймати під впливом моменту крайні форми висловлювання, як втеча з дому.

Нестійкість підлітка, невміння чинити опір тискові з боку дорослих найчастіше ведуть до «відходу» із ситуації. Поведінка підлітка певною мірою характеризується дитячими реакціями. При надмірних очікуваннях від підлітка, ще й з непосильними йому навантаженнями, або при зменшенні уваги з боку близьких може з’явитися реакція опозиції, що характеризується тим, що підліток у різний спосіб намагається повернути увагу. Характерним для підліткового віку є імітація чужої поведінки. Частіше імітується поведінка значимого дорослого, який досяг певного успіху, причому у першу чергу звертає уваги на зовнішній бік. При недостатній критичності і несамостійності в судженнях такий зразок для наслідування може надати негативний вплив на поведінку підлітка. Порівняно рідко проявляється в підлітків негативна імітація, коли певна людина вибирається як негативного зразка. Найчастіше буває хтось із батьків, які заподіяли багато горя й образ підлітку.

Слабкість і неудачливость у будь-якій області підліток прагне компенсувати успіхами на в іншій сфері. Причому порівняно часто зустрічаються форми гіперкомпенсації, коли для самореалізації вибирається область діяльності, що становить найбільші труднощі. Нерідко позиції дорослих стосовно підлітка несприятливі щодо його розвитку. Наприклад, авторитарна позиція щодо відношення до підлітка може бути умовою, що викривляє його психічне здоров’я.

Руслан (13 років) виховується авторитарною матір'ю. Вітчим спілкується доброзичливо і лояльно. У відносинах з сином мати жорстко домінує в усьому, аби не дати ніякої ініціативи Руслану. Мати займається і бізнесом і може забезпечити синові престижний ліцей, навчання мовам, музиці. Та заодно жорстко спілкується і контролює сина. Руслан виявляє соціальний інфантилізм і потенційну готовність до жорсткої авторитарності. Авторитарний стиль ставлення до сина матір’ю призводить до того, що підліток, щоб захистити себе від агресії, користується брехнею в поясненні своїх і мотивів [13,С.364].

З цього прикладу можна дійти невтішного висновку, що тяготи авторитарного стилю – це проблема відносин дітей і батьків. Потім з цього формується стиль відносин підлітка до інших людей. Де, як йому здається, його неможливо покарати, підліток з авторитарної сім'ї зазвичай жорстко спілкується з однолітками, висловлює неповагу до дорослих, явно демонструє свою свободу, порушуючи норми поведінки у громадських місцях. З сторонніми людьми такий підліток безпорадно сором'язливий (каже тихим голосом, опускає очі). У той самий час у сім'ї з благополучними відносинами підліток вже не здатен відповідати громадським очікуванням у сфері спілкування, і відповідати прогнозам.

Недолік уваги, турботи і правильного підходу керівництва, формалізм дорослих болісно сприймаються підлітком. Він почувається зайвим, або джерелом клопоту.

Надмірна опіка контроль, необхідний, на думку батьків, також нерідко приносять негативні наслідки: підліток виявляється позбавленим можливості бути самостійним, навчитися користуватися свободою. І тут в нього активізується прагнення самостійності. Дорослі нерідко реагують на це пожорсткішанням контролю. Як наслідок протистояння підлітка і батьків лише зростає.

Надмірне заступництво, прагнення звільнити підлітка від труднощів і неприємних обов'язків призводять до дезорієнтації, нездатності до об'єктивної рефлексії. Дитина, яка звикла до загальної уваги, рано чи пізно потрапляє у кризової ситуації. Неадекватно високий рівень домагань і бажання уваги не поєднуються малим досвідом подолання складних ситуацій.

Разом про те багато підлітки намагаються уникати конфліктів, намагаючись сховати недозволені вчинки. Прагнення явного конфлікту з батьками проявляється порівняно рідко. Швидше використовуються зовнішні форми відстоювання своєї відносної незалежності, такі, наприклад як зухвалість. У підлітка ореол зухвалості вважається символом його особистої свободи. Проте підліток насправді сензитивний до культурних очікувань, у ставленні до батьків.

У кожній культури є домінуючий образ батьків, які у своє чергу, контролює позиції матері та батька ставлення до дитині. Наприклад, американська ментальність виділяє образ «неньки», який Э.Эриксон розпізнає за низкою ознак як історично сформований феномен.

Ознаки «неньки» поЭ.Эриксону:

1)«Мамочка» - явний авторитет у питаннях традицій і моральності у своєму домі і у своїй громаді;

2) У ситуації, де це розбіжність входить у зіткнення з повагою, яку вона жадає від своїх дітей, вона звинувачує дітей, але будь-коли звинувачує себе;

3) Вона демонструє непохитну ворожість до будь-якого вільного вираження най наївніших форм почуттєвого і сексуального задоволення з боку своїх дітей і чітко дає зрозуміти, що й батько, з його сексуальними претензіями, смертельно їй набриднув;

4) Вона стоїть стіною за вищі цінності традиції, хоча сама требує ставати «бабусею».

Цих ознак досить, щоб показати: «мамочко» - це образ жінки, в життєвому циклі якої залишки інфантильності поєднано з аналітичними рано приходу старістю, витісняючи середній діапазон жіночої зрілості, у результаті вона стаєегоцентричной ікосной. Фактично як як і мати вона довіряє своїм почуттям [13,С.368].

Німецька ментальність виділяє образ «німецького батька», що виступає у ролі глави уряду та тирана, відданого державі людини.Отчужденность та строгість «німецького батька» традиційно відроджуються з історії культури.

Російська ментальність полягає у неоднозначності образів батьків – Росія безмежно розпростерта у різних паралелях і меридіани Сходу та Заходу північних і південних широт, у різних перебігу етнічних та релігійних втіленнях.