13.2.1. Поняття кред ту, пр ч н в н кнення

кред тн х віднос н

Кредит – це форма позичкового капіталу (у грошовій та това-

рній формах), що надається на умовах повернення та обумовлює

виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим,

хто його отримує.

Поряд з об’єктивним підґрунтям існують специфічні причини

виникнення і функціонування кредитних відносин, що пов’язані з

потребою забезпечення безперервності процесу відтворення:

1) сезонний характер окремих виробництв;

2) розбіжності між нагромадженням коштів та їх витрачанням

в організації;

3) відхилення фактичного використання оборотних коштів

від їх нормативу в процесі індивідуального кругообігу оборотних

фондів організації.

13.2.2. В д кред тів

Розрізняють такі види кредитів:

1) За кредиторами:

- банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (ба-

нківський, лізинговий кредити);

- підприємства (комерційний кредит);

- держава (державний кредит, який надається через уповно-

важені банки);

- міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кре-

дитних ліній через уповноважені банки);

2) за формами та видами:

- грошова – державний, банківський;

- товарна – лізинговий, комерційний;

3) За метою використання:

- фінансування оборотних коштів;

- фінансування основних засобів;

4) За терміном надання:

- короткострокові (до 1 року);

- середньострокові (до 3 років);

- довгострокові (понад 3 роки);

5) За забезпеченням:

- забезпечені;

- бланкові.

Забезпечені кредити гарантуються певними видами активів, а

саме: нерухомістю, цінними паперами, товарно-матеріальними

цінностями, дебіторською заборгованістю.

Бланкові кредити отримують тільки фінансово стійкі підпри-

ємства на короткий термін (1-10 днів) без забезпечення;

6) за порядком надання:

- прямі – безпосереднє кредитування підприємства одним

кредитором;

- консорціумні – кредитування кількома кредиторами, котрі

об’єднуються, і кожен з них надає частину загального кредиту.

Позички участі – банки передають частини позички іншим

кредиторам, можуть передаватися без відома підприємства пози-

чальника.

22. Оподаткування

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільс-

тві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з по-

явою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподат-

кування здійснюється в основному в грошовій формі.

Податки – це обов’язкові платежі, які встановлює держава

для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізо-

ваних фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування дер-

жавних витрат.

Обов’язкові платежі перераховуються до бюджету держави, а

також до інших цільових державних фондів. Вони можуть здійс-

нюватися в кількох формах: од тк , л т з ресурс , ц льов

в др хув ння.

Суспільне призначення податків виявляється в таких функці-

ях:

1) фіскальна функ ія податків полягає в мобілізації коштів

у розпорядження держави та формуванні централізованих фінан-

сових ресурсів для забезпечення виконання функцій держави.

Вона реалізується через розподіл частини валового національного

продукту;

2) регулювальна функ ія податків реалізується через вплив

податків на різні напрямки, показники діяльності суб’єктів гос-

подарювання.

На даному етапі об’єктам оподаткування є валов дохід,

пр буток, вартість ма на, заробітна плата, вартість това-

рної продук ії, обсяг реаліза ії.

Ставки податків можуть бут ун верс льн м і д ференц -

йов н м .