2.Класифікація фінансових інвестицій.
В податковому кодексі інвестиції поділяють на :прямі і портфельні
Прямі інвестиції-це господарська операція,яка передбачає внесення підприємством коштів або майна безпосередньо до статутного фонду юр.особи в обмін на корпоративні права.
Портфельні інвестиції-це господарська операція,яка передбачає придбання підприємством ЦП,деривативів,інших активів за кошти на фондовому ринку.
У фінансовій звітності розрізняють:
1)довготермінові фін.інвестиції-це інвестиції отримуванні підприємством на період більше 1 року,а також інші інвестиції,які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент
2)поточні фін.інвестиції-це інвестиції отримуванні підприємством на термін,який не перевищує 1 рік і інвестиції,які можуть бути вільно реалізовані в будь який момент.
Довготермінові фін.інвестиції поділяються на:
1)інвестиції пов’язаним сторонам(особи,які мають певні господарські взаємини)
2)інші інвестиції пов’язаним сторонам
3)інвестиції непов’язаним сторонам
Поточні фін.інвестиції-це короткотермінові високоліквідні фінансові інвестиції,які вільно конвертують в певні суми коштів і які мають незначний ризик зміни вартості.
Здійснення фін.інвестицій має такі особливості:
1)фін.інвестиції є основним засобом здійснення зовнішнього інвестування
2)у системі інвестиційних потреб підприємства реального сектора економіки розглядають можливість здійснення фінансових інвестиції після задоволення потреб реального інвестування
3)стратегічні фін.інвестиції дають змогу реалізувати стратегічні цілі підприємства швидше і дешевше
4)портфельні фін.інвестиції використовують підприємства реального сектора економіки головним чимом для отримання додаткового інв.. доходу в процесі використання вільних грошових активів і з метою захисту від інфляції
5)висока мінливість конюктури фін.ринку порівняно з товарним визначає необхідність активнішого моніторингу в процесі фін.інвестування.
3.Поняття і види портфеля ЦП і принципи його формування.
Портфель ЦП-це сукупність різних видів ЦП,які придбані інвесторами для отримання доходів,що відповідають певним вимогам щодо допустимих рівнів ризику і доходів.
Головні характеристики портфеля:
-очікувана дохідність
-ризиковість
Залежно від цілей портфель ЦП поділяють на:
1)портфелі зростання(вони орієнтовані на акції,які швидко зростають в курсовій вартості;мета-збільшення капіталу інвесторів,тому власникам портфелів дивіденди виплачують в незначному обсязі або взагалі не виплачують)
2)портфелі доходу(орієнтовані на одержанні високих поточних доходів;в цьому випадку курсова вартість зростає повільніше,але має суттєве значення величина виплачуваного%)
3)портфель ризикованого капіталу(складається з ЦП «молодих компаній» або підприємств агресивного типу,які обрали стратегію швидкого розширення)
4)збалансовані(складаються з ЦП,які швидко зростають в курсовій вартості і з високоприбуткових;основна ціль-збільшення капіталу і отримання високого доходу і збалансування ризиків)
5)спеціалізовані(об’єднані не за загальним цільовим,а за локальним критерієм;наприклад:портфелі стаб.капіталу і доходу,регіональні галузеві портфелі і портфелі іноземних ЦП)
Дохідність портфеля ЦП пов’язана з ризиковою вартістю портфеля і виплатами за ними,які здійснюються впродовж певного періоду часу:
V0,V1-ринкова вартість портфеля на початок і кінець періоду
D-виплати за ним упродовж періоду
Усі активи, які формують портфель ЦП поділяють на 2 частини:
ризикова(спекулятивна)
консервативна
Ризикова передбачає включення високо ризикових і високо прибуткових активів. Консервативна передбачає наявність облігацій, векселів, депоз.сертифікатів ,які менш дохідні, але менш ризикові.
Під час оцінювання прибутковості виходять зі ступеня прибутковості і ризиковості активів, які утворюють ринкову і консервативну частину, темпу інфляції і часу перебування активів у портфелі.
Диверсифікація- це процес збільшення кількості видів ЦП у портфелі результатом якого є зменшення ризиків без зменшення очікуваної дохідності
Несистематичний ризик- це інвестиційний ризик, який може бути практично зменшений до 0 завдяки включення ЦП до диверсифікативного портфеля.
Систематичний- ризик, який не може бути ліквідований шляхом диверсифікації.
Систематичний- це мінімальний рівень ризику за портфелем, якого можна досягти диверсифікацією за допомогою великої кількості випадково підібраних ЦП, тобто це мінімальний рівень ризику, який властивий всім фінансовим активам.
Величина систематичного ризику пов'язаний із видом фінансових активів, які в обігу на конкретному ринку.
Для того щоб сформувати портфель інвестору необхідно:
1)вив. перелік ЦП,які перебувають в обігу на фондовому ринку держави, оцінити їхні переваги та недоліки за ознаками безпеки, прибутковості і зростання
2)необхідно мати інформацію щодо емітентів і стану фондового ринку
3)визначитися з вибором типу портфеля і кількісним складом активів,які входять до нього
Управління портфелем ЦП потрібно починати із:
1)оцінки динаміки цін купівлі і продажу наявних активів
2)розрахунку прибутковості ЦП
3)визначення необхідного рівня прибутковості
4)розрахунок дійсної вартості ЦП, що дає змогу з’ясувати доцільність їхньої купівлі
5)визначення терміну окупності інвестицій
Основними видами ЦП, які включають у портфель повинні бути: акції, високоприбуткові депозити,ф’ючерси,консервативні депозити, грошові резерви.
Загальна схема формування портфеля ЦП може мати таку послідовність:
1)на вільні кошти купують акції
2) для того щоб стабілізувати консервативну частину купують векселі, частину коштів бажано вкладати у валюту, а потім сформувати грошовий резерв
3)для збалансування портфеля інвесторам необхідну частину коштів тримати в консервативних активах(облігаціях)
Популярний спосіб збереження коштів- це їхнє розміщення на депозитах, що може мати 2 напрямки: у банках та фінансові компанії.
У ході формування і управління ними, необхідно виходити з таких умов:
1)нові інвестиції не повинні підвищувати ліквідність портфеля
2)потрібно мене постійно зміцнювати консервативну його частину
3)частина інвестицій має бути над короткотерміновою