3. Основні характеристики вимірювання: стандартизованість, надійність, валідність

Стандартізованість:

По-перше, однаковість вимог до всіх розумів тестування й інструкцій з його проведення та обробці результатів. Забезпечується урівнюванням ситуативних факторів. Нікому не дається персональних пояснень індивідуальних коментарів тощо.

По-другу, стандартизованістю називають переведення первинних («сирих») тестових балів, що відображають кількість виконаних завдань, в більш узагальнену шкалу, що характеризує ступінь індивідуальної виразності даної психічної властивості або функції.

Надійність – характеристика точності вимірювання. Дозволяє виносити судження про тих, з якою точністю можна довіряти даним тестування.

Заподій недостатньої надійності тестів:

• зміна ситуаційних розумів дослідження (манера поведінки дослідника, наявність сторонніх завад, непередбачена присутність інших людей, варіативність освітлення, температури повітря тощо);

• недосконалість розробленого тесту (нечіткість інструкцій, неузгодженість завдань, допущення елементів суб’єктивізму при інтерпретації результатів);

• зміна внутрішніх станів досліджуваних (втома, роздратування, апатія, нервозність), а також їх відношення до тестування.

Типи надійності:

1. Ретестова надійність – визначається при повторному дослідженні тестом одних і тих же осіб. Дозволяє встановити ступінь незалежності результатів тестування від впливу людського чиннику, а також від можливих змін ситуації дослідження. Необхідно, що коефіцієнт був не нижчий 0,80.

2. Гомогенна надійність – характеризує ступінь однорідності частин тесту. Свідчить, що тест відображає актуальний стан тільки одного психічного феномену, а всі його завдання взаємно узгоджені, непротиречиві та різноспрямовані. Найчастіше для встановлення ділять завдання на парні і непарні. Коєфіцієнт повинний бути не нижчим 0,75.

Надійність тесту характеризує ступінь точності виміру, не повідомляючи про тих, що ж саме виміряється. Вона є передумовою наявності іншої важливої якості - валідності.

Валідність (від англ. «дійсний», «придатний», «тій, що має силу») - комплексна характеристика тесту, що вказує на обгрунтованість і ефективність його застосування.

Типи валідності:

1.Змістовна валідність характеризує міру представленості в тестових завданнях всього обсягу вимірюваної області психічних властивостей. Її коефіцієнт визначається шляхом експертного оцінювання.

Така валідність має особливе значення в критеріально-оріентованных тестах (КОРТ) і тестах досягнень.

2. Конструктна валідність відображає ступінь співвіднесення результатів тесту з базовими для нього теоретичними поняттями (конструктами). Визначається, коли предмет виміру існує у неявниму, комплексному вигляді, вимагає спеціального аналізу.

Наприклад, якщо тест розробляється для встановлення ступеня розуміння мови, ті необхідно, як мінімум, представляти, які компоненти утворять цей конструкт. Виберіть із запропонованого тут переліку тільки ті пункти, що відносяться до «розуміння мови»:

• дитина може відповісти на питання;

• він дуже уважний при слуханні;

• він може переказати почуте своїми словами;

• він може дослівно запам'ятати текст із першого разу;

• він може скласти план тексту;

• він задає експериментаторові багато питань по почутому...

3. Крітеріальна валідність показує, як результати тестування співвідносяться з тими оцінками вимірюваної якості або властивості, що отримані іншими (нетестовими) способами, а саме: з думаннями фахівців, даними спостережень і експериментів, аналізом продуктів діяльності. Вона може бути двох типів:

• валідностю потоковою, коли результати тесту співставляються з даними з інших джерел, що збираються одночасно з тестуванням;

• валідністю прогностичною (передбачающа), коли результати тесту зіставляються з більш пізньою поведінкою досліджуваного в даній сфері (Підсумки тестування навчальних досягнень у випускному класі можуть бути підтверджені або спростовані фактом вступу у вузи)