3. Види та типові помилки експерименту як методу дослідження.

Експеріментом називають проведення дослідженнь в спеціально створених, керованих умовах з метою перевірки експериментальної гіпотези про причинно-наслідковий зв(язок. У процесі експерименту дослідник завжди спостерігає за поведінкою проб’єкта та вимірює його стан. Процедурі спостереження та вимірювання входять в процес експеримента. Крім того, дослідник впливає на проб’єкт планово та цілеспрямовано, щоб виміряти його стан. Ця процедура зветься експериментальним впливом.

Окремо слід відзначити “Експериментальне спілкування” – це спільна діяльність досліджуваного та дослідника, яка організована експериментатором та спрямована на дослідження особливостей психіки досліджуваних. Процесом, що організує та регулює спільну діяльність є спілкування.

Види експериментів:

Лабораторній експеримент проводитися в спеціально організованих умовах, що відрізняються від реальних. При цьому звичайно застосовуються технічні засоби і спеціальна апаратура. Дії досліджуваних визначаються інструкціями.

Переваги «+»:

1. Забезпечується висока точність результатів;

2. Створюються оптимальні умови для досліджень психологічних явищ;

3. Здійснюється майже повний контроль за всіма змінними;

4. Можливі повторні дослідження в аналогічних умовах.

Недоліки «-»:

1. Умові діяльності досліджуваних не відповідають реальним;

2. Досліджувані знають про тих, що вони є об'єктами досліджень.

Природній експеримент проводитися в реальних умовах при цілеспрямованому варіюванні деяких з них.

Часто використовується для вивчення особливостей поведінки.

За характером дії дослідника розрізняють констатуючий і формуючий експерименти.

Констатуючий експеримент передбачає виявлення існуючих психічних особливостей або рівнів розвитку відповідних, якостей, а також констатацію відношень причин і наслідків.

Формуючий експеримент передбачає активний, цілеспрямований вплив дослідника на досліджуваних з тим, щоб виробити певні властивості або якості. Це дозволяє розкрити механізми, динаміку, закономірності утворення психічних феноменів, визначити умови їхнього ефективного розвитку.

Від ступеня розробленості проблеми виділяють експерименти:

- пошукові, спрямовані на одержання принципово нових результатів в малодослідженій галузі. Такі експерименти проводяться, коли невідомо, чи існує причинно-наслідковий зв'язок між незалежними і залежними змінними, або в тих випадках, коли не встановлений характер залежної змінної.

- уточнюючі, метою яких є визначення між поширення дія певної теорії або закону. При цьому звичайно в порівнянні з вихідними експериментами варіюються умови, методика, об'єкти дослідження.

- критичні, організуються з метою спростування існуючої теорії або закону новими фактами;

- відтворювальні, передбачають точне повторення експериментів попередників для визначення вірогідності, надійності й об'єктивності отриманих ними результатів.

В експерименті породжує в досліджуваних ряд поведінкових проявів, які є причиною артефактів. Інтерпретаційні артефакти – комунікативні ефекти, що спотворюють достовірність висновків.

Серед найбільш відомих:

“еффект плацебо” – був виявлений медиками: коли досліджувані вважають, що препарат чи дії лікаря сприяють їх одужанню, в них спостерігається поліпшення стану. Ефект заснований на механізмах навіювання та самонавіювання;

“ефект Хортона” - з'явився при проведенні соціально-психологічних досліджень на фабриках. Притягнення до участі в експерименті, який проводили психологи, розцінювалось досліджуваними як прояв уваги до нього особисто. Учасники дослідження поводили собі так, як очікували від них експериментатори;

“ефект аудиторії” або “Ефект соціальної фасілітації” – присутність будь-якого зовнішнього спостерігача, в даному випадку експериментатора та асистента, змінює поведінку людини, яка виконує ту чи іншу роботові.

Ефект первинності. Залежність оцінки незнайомого явища або людини від першого враження про нього. Іноді при цьому відкидається або спотворюється та наступна інформація, що суперечить образу, що склався.

Всі варіанти поведінки досліджуваного в експерименті можна пояснити актуалізацією одного мотиву – прагнення до позитивної саморепрезентації, тобто прагнення виглядати у власних очах якомога краще. Дорослий досліджуваний, входячи в ситуацію експеримента, орієнтується в ній та поводить себе відповідно до ситуації, але мотивується прагненням “не втратити обличчя” перед самим собою.