3. Структура особистості.

Структура особистості – це системне цілісне психологічне творення, яке має всі ознаки системного підходу та базові структурні елементи – соціальний, психологічний, індивідуальний, діяльнісний, біологічний (генетичний).

Структура особистості багатогранна. Характерни­ми її компонентами є:

• скерованість (вибіркове ставлення людини до дійсності);

• можливості (сукупність здібностей, яка забезпечує успіх діяльності); характер (комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до себе, до суспільства);

• самоуправління (утвердження самосвідомості особис­тості, що здійснює саморегуляцію: підсилення або послаб­лення діяльності, самоконтроль, корекцію дій і вчинків, планування життя й діяльності).

Особистість характеризують такі ознаки:

• розумність (визначає рівень інтелектуального роз­витку);

• відповідальність (рівень розвитку почуття відпові­дальності, уміння керувати своєю поведінкою, аналізува­ти свої вчинки і відповідати за них);

• свобода (здатність до автономної діяльності, прийняття самостійних рішень);

• особиста гідність (визначається рівнем вихованості, самооцінки);

• індивідуальність (несхожість на інших).

Спрямованість особистості – це сукупність стійких спонукань, які орієнтують діяльність людини незалежно від ситуації.

Структура спрямованості особистості

Основні елементи спрямованості

Інтерес – спрямованість людини на певний об'єкт чи певну діяль­ність, зумовлена позитивним, зацікавленим ставленням до чогось, когось.

Схильність – стійка орієнтованість людини на щось, бажання ви­конувати певну працю.

Потяг – внутрішнє спонукання людини до дії, яке супроводжується бажанням зблизитись з об’єктом потягу.

Потреба – необхідність у чомусь.

Згідно з теорією Мясищева особистість характеризується трьома основними ставленнями і основу особистості складає її структура:

1. ставлення до себе;

2. ставлення до людей;

3. ставлення до діяльності.

Структура особистості (за С.Л. Рубінштейном).

Підструктура спрямованості – виявляється у потребах, інтересах, ідеалах, переконаннях, домінуючих мотивах діяльності та поведінки, у світогляді.

Підструктура знань, умінь, навичок – набувається у процесі життя та пізнавальної діяльності.

Підструктура індивідуально-психологічних особливостей – виявляється у темпераменті, характері, здібностях.

Розвиток особистості в онтогенезі

Розвиток людини – процес становлення та формування її особистості, вдосконалення її фізичних та духовних силі під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких провідну роль відіграють цілеспрямоване виховання та навчання.

Розвиток людини не можна зводити до засвоєння, простого накопичення нею знань, умінь та навичок з різних галузей науки і практичної діяльності. Його не слід розглядати лише з кількісного боку.

Розвиток полягає передусім в:

• якісних змінах психічної діяльності,

• переході від й нижчих ступенів (щаблів) розвитку до вищих,

• виникненні нових рис пам'яті, сприймання, уявлення, мислення, волі, характеру тощо,

• формуванні нових якостей особистості.