1.2. Класифікація туристичних організацій

Фірми класифікують за такими ознаками:

• Національно-територіальні:

• міжнародні;

• національні;

• регіональні.

• Громадсько-державні – представлять інтереси громадських організацій або держави.

За спеціалізацією турів - представляють інтереси тієї чи іншої групи населення.

• За економічними ознаками розрізняють:

• некомерційні;

• комерційні.

Некомерційні – сприяють розвитку туризму, ведуть пропаганду і рекламу, проводять дослідницьку і статистичну діяльність.

Комерційні – це туристичні фірми і об’єднання. Їх метою є забезпечення рентабельності туризму, отримання прибутків, а також стійких валютних надходжень.

Комерційні фірми бувають:

• роздрібні турагенти – реалізують тури кінцевим споживачам, здійснюють посередництво між покупцем і великими туристичними фірмами або тран-спортними компаніями. Представляють інтереси оптових фірм у рамках одного міста або району міста.

• Оптові фірми – реалізують тури для подальшого продажу і можуть самі розробляти тури за бажанням клієнтів або результатами аналізу кон’юнктури туристичного ринку і забезпечують ці тури рекламою.

• Туроператори – найбільш індустріалізований вид фірми, з’являється на туристичному ринку після оптових і роздрібних фірм. Це різновид оптових фірм, відрізняються більш великими об’ємами і широкою спеціалізацією операцій. Основний вид діяльності – організація і оптовий продаж масових серійних інклюзив-турів.

Крім того, в Японії наявні такі види туристичних фірм:

• Генеральні агенти – їх біля 500, вони мають спеціальну ліцензію Міністерства транспорту, що дає право на організацію поїздок по країні і за кордон японських і іноземних громадян. У залежності від спеціалізації вони пропонують тури, розраховані на масового клієнта, інші спеціалізовані тури.

• Тур-агенти – їх більше 4000, вони організують тури тільки по Японії.

• Субагенти – їх більше 1500, вони реалізують послуги, створені генераль-ними і туристичними агентами. На туристичному ринку мають місце тен-денції до зростання чисельності різних організацій, об’єднань і монополій.

Методика вивчення фірм

Види інформації

Інформація про положення і діяльність фірми з метою оцінювання стану і прогнозування діяльності:

• попит;

• пропозиція;

• ціна.

Ця інформація необхідна для розробки бізнес-планів, нових товарів та послуг, складання перспективних планів, а також для ефективної організації технологічних процесів, для матеріально-технічного забезпечення і прийняття певних управлінських рішень.

Джерела інформації:

• державні органи;

• торговельні палати;

• союзи підприємців;

• науково-дослідницькі заклади;

• вищі навчальні заклади;

• бібліотеки;

• асоціації, банки, біржі;

• ділові клуби;

• обчислювальні центри.

Інформація наявна у доповідях, книгах, галузевих виданнях, у рекламних виданнях, довідниках, каталогах, матеріалах телебачення, радіо, річних звітах фірм.

За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом, заповнити таблицю, вирішити тестові завдання (Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства Текст: навч. посібник  В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012, стор. 39-41, питання:1, 4-10), надати усні відповіді на питання для самоконтролю знань, підготуватися до тестування за матеріалами самостійної роботи.

Таблиця ‑ Показники щодо порівняння підприємств (фірм) за видами організаційно-правових форм

Організаційно-правові форми підприємства	Міні-мальний розмір статутного капіталу, грн.	Діяль- ність	Чисе-льність праців-ників	Майнова відпові-дальність	Виручка за рік	Вико-навчий орган	Вищий орган