2.8. Середньорічна вартість основних фондів План

1. Формула визначення середньорічної вартості ОФ.

2. Засоби визначення середньорічної вартості фондів, що надходять і вибувають.

Список використаних джерел:

1. Бойчик, І.М. Економіка підприємства Текст: навч. посібник  І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К. : Каравела, 2000, стор. 88.

2. Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства Текст: навч. посібник  В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук. – Центр учбової літератури, 2012, стор. 161.

Основні терміни і поняття: середньорічна вартість, середньорічна вартість ОФ, що надходять, середньорічна вартість ОФ, що вибувають, кількість місяців функціонування фондів, що надходять і вибувають.

Методичні рекомендації

При опрацюванні нового матеріалу необхідно вивчити, як визначається кіль-кість місяців функціонування основних фондів протягом року, формулу середньо-річної вартості.

За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом, дати усні відповіді на питання для самоконтролю знань і розв’язати задачу.

Питання для самоконтролю знань:

1. Економічне значення виразу: S_BB*T_BB/12

2. Економічне значення виразу: S_ВИБ*Т_ВИБ/12

3. Сформулюйте найбільш коротке правило визначення середньорічної вартості ОФ.

Задача. Вартість третьої групи ОФ на початок року склала 25 300 тис.грн. У травні місяці мали місце надходження ОФ у сумі 420 тис. грн. і вибуття у жовтні 10 тис. грн. Визначити середньорічну вартість ОФ.

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: формулу середньорічної вартості, сферу її застосування.

Після вивчення матеріалу студент повинен вміти: визначати середньорічну вартість основних фондів.

2.9. Напрямки науково-технічного прогресу, ефективність розвитку інновацій План

1. Напрямки НТП, їх коротке визначення.

2. Види економічної ефективності інновацій.

3. Проблеми інноваційної діяльності.

Список використаних джерел:

1. Бойчик, І.М. Економіка підприємства Текст: навч. посібник  І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К: Каравела, 2000, стор. 145.

2. Волков, Ю.Ф. Экономика гостиничного бизнеса Текст: уч. пособие. / Ю.Ф. Волков. – Изд. 2-е. – Ростов н/Д: Феникс, 2005, стор. 89-95.

3. Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства Текст: навч. посібник  В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012, стор. 213-225.

4. Іванілов, О.С. Економіка підприємства. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисцип-ліни Текст  О.С. Іванілов,О.М. Таряник, А.Ю. Перетятько. - Х: Консул, 2008, стор. 343-361.

Основні терміни і поняття: ефект, ефективність НТП, нововведення, новація, інноваційний процес, інноваційна діяльність, еволюційні, революційні процеси.

Методичні рекомендації

Тема «Інноваційні процеси» — одна з найважливіших серед навчальних тем курсу «Економіка підприємств». У процесі її вивчення необхідно постійно проводити порівняльний аналіз процесів, що відбуваються при інноваційній діяльності на підприємствах та у середовищі, що його оточує. Розпочати вивчення проблемних питань теми необхідно з відокремлення сукупності термінів та їх тлумачення. У першу чергу слід з'ясувати спільне та відмінне у тлумаченні термінів «новина» та «нововведення», «новація»; встановити зміст і види інноваційних процесів, їхнє місце в інноваційній діяльності підприємства.

Знайомлячись з інноваційними процесами в інноваційній діяльності, генезисом новин і нововведень, необхідно звернути увагу на локальні й глобальні новини (нововведення), визначити роль і місце новин у нововведеннях, що реалізуються, процес формування глобальних нововведень з локальних.

Базуючись на знаннях щодо загального розвитку науково-технічного прогресу, можна переходити до розгляду його форм. Використовуючи результати дослідження динаміки розвитку новацій та їхнього впливу на суспільний розвиток, необхідно з'ясувати, чому відокремлюються саме еволюційна та революційна форми науково-технічного прогресу; визначити, що вони мають спільного, а що їх різнить; встановити, за рахунок яких чинників досягається еволюційність і революційність перетворень у науці й техніці. Треба зробити спробу оцінити сучасну ситуацію стосовно науково-технічних перетворень в Україні й визначити, які процеси нині більш активні — еволюційні чи революційні.

Науково-технічний прогрес має певну мету та певні напрями її досягнення. Ці напрями поділяються на загальні та пріоритетні, головною метою вивчення їх є визначення основи такого поділу. При цьому з цілісної сукупності напрямів НТП доцільно відокремити такі, що є загальними та пріоритетними для України, й визначити їхнє місце в адекватних процесах загальносуспільного характеру. Базуючись на відповідних статистичних даних, необхідно дослідити тенденції трансформації пріоритетів нововведень на сучасному етапі перетворень у різних секторах національної економіки.

Найсучасніші технологічні процеси потребують використання ресурсів з новими якостями. Насамперед до таких ресурсів відносяться новітні синтетичні, композиційні та надчисті матеріали. Розглядаючи проблемні питання щодо новітніх матеріалів, необхідно з'ясувати, що таке синтетичні, композиційні та надчисті матеріали. При цьому необхідно звернути увагу і на галузі виникнення цих матеріалів, і на сфери їх використання; відокремити швидко впроваджувані матеріали й такі, що їх широке використання сьогодні неможливе через відсутність відповідних технологій як в Україні, так і за її межами.

Іншим ресурсним чинником забезпечення динамічного розвитку науково-технічного прогресу є нетрадиційні види енергії. Їх широке впровадження забез-печить Україні економічну незалежність від закордонних постачальників енерго-ресурсів. Тому при вивченні кола питань стосовно прогресивних енергоресурсів необхідно визначити, які види енергії відносять до нетрадиційних; провести від-повідну класифікацію за використовуваними первинними ресурсами, технічними засобами виробництва енергії, засобами передавання та формами подачі енергії споживачам. Слід визначити напрями та обсяги заміни традиційних видів енергії нетрадиційними, спрогнозувати динаміку цих процесів.

Сучасне бачення розвитку техніко-технологічної бази виробництва орієнтова-не на широке впровадження в усі сфери управління виробничими процесами засобів автоматизації і комп’ютеризації управління процесами виробництва. Тому не є само-стійною в інноваційних процесах на основі науково-технічного прогресу комплексна автоматизація і комп'ютеризація виробництва (процесів управління). При вивченні питань щодо цієї проблеми необхідно з'ясувати, що означають терміни «автоматиза-ція виробництва» та «комп'ютеризація виробничих процесів», звернувши при цьому увагу на кінцеву мету різних процесів. Слід визначити головні засоби, за рахунок яких проводяться автоматизація та комп'ютеризація виробництва, а також галузі, що найбільш потребують таких нововведень. На основі відповідних інформаційних джерел слід визначити сучасний рівень автоматизації та комп'ютеризації виробничих процесів на окремому підприємстві та в Україні загалом.

Організаційному прогресу, як і іншим процесам життєдіяльності людини, при-таманні орієнтація на визначену мету та вплив на певні об’єкти, що забезпечують її досягнення. Отже, при вивченні теми необхідно звернути особливу увагу на такі ос-новні об'єкти організаційного прогресу, як організація виробництва і праці, окремі елементи економічного механізму господарювання, соціальні та правові відносини. Необхідно визначити загальну характеристику цих об'єктів, їхні особливості та структурований поділ на елементи. Слід також з'ясувати форму впливу суб'єктів інноваційного процесу на об'єкти у підприємницькій діяльності інституціональних структур.

Завершальним аспектом інноваційної діяльності підприємств, є основні тен-денції організаційного прогресу. Вивчаючи цей блок проблемних питань, доцільно, у першу чергу, дослідити основні шляхи, якими розвивався організаційний прогрес від початку свого прояву до сучасного моменту; відокремити ключові напрямки транс-формацій цього процесу і віднайти ті, що забезпечуватимуть активний розвиток інно-ваційної діяльності у майбутньому. Варто спробувати обґрунтувати свою уяву тих чи інших змін в організаційному прогресі та інноваційних процесах, що будуть форма-лізуватися під впливом цих змін. Визначення результативності інноваційної діяль-ності підприємства ґрунтується на розрахунках ефективності реалізації науково-тех-нічних нововведень. Проведення таких розрахунків передбачає використання певних методів визначення ефективності технічних та інших нововведень. Вивчаючи існуючі та використовувані методичні підходи до визначення ефективності нововве-день, необхідно звернути увагу на такі, що забезпечують найбільшу точність з ураху-ванням не тільки чинника часу, а й динамічного розвитку середовища, що оточує підприємство.

Ґрунтуючись на набутих знаннях і навичках щодо розрахунку ефективності нововведень з урахуванням чинника часу, можна переходити до вивчення проблем-ної інформації стосовно розрахунку чистого прибутку від реалізації науково-тех-нічного нововведення. Чистий прибуток — це визначальний показник економічної ефективності, особливо щодо технічних новин (нововведень). Його, як правило, ви-користовують при визначенні доцільності проведення науково-технічних розробок й виборі найбільш ефективних варіантів реалізації інвестиційних проектів.

Хоча питома вага технічних нововведень у загальних обсягах реалізації науко-во-технічних нововведень є значною, не менш важливі й організаційні нововведення. Вони не потребують значних капітальних вкладень, але можуть мати ефективність на рівні з науково-технічними нововведеннями. При всій схожості у підходах до визначення ефективності впровадження організаційних нововведень вони мають і певні особливості, на які необхідно звернути увагу. Крім того, вивчаючи особливості розрахунків ефективності організаційних нововведень, доцільно розглянути методи визначення соціального ефекту від реалізації конкретного нововведення.

За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом, дати усні відповіді на питання для самоконтролю знань.

Для студентів, що мають бажання отримати оцінку «відмінно» і всіх бажаю-чих, надати правильну і ґрунтовну письмову відповідь на прикладі розвитку галузі готельного господарства і туризму: чи існує взаємозв’язок між технічними новинами, нововведеннями та екологічною безпекою підприємства.