4.8.1.Автократичний стиль керівництва

Автократичний стиль характеризується високим ступенем централізації влади керівника. Це директивний стиль, що означає більшу волю керівника у виборі засобів впливу при слабкому контролі.

Автократ самовладно вирішує більшість не тільки великих, але й порівняно дрібних питань життя колективу, нав'язує свою волю виконавцям і не делегує їм ніяких повноважень. При цьому він навмисно апелює до більш низького рівня потреб своїх підлеглих.

У відносинах зі своїми підлеглим дії автократа можуть виходити з наступних передумов:

1) люди споконвічно не люблять трудитися й при будь-якій можливості уникають роботи;

2) у людей немає честолюбства, і вони намагаються позбутися від відповідальності;

3) найбільше люди хочуть захищеності;

4) щоб змусити людей трудитися, необхідно використати примус, контроль і покарання.

На основі таких передумов автократ звичайно централізує повноваження, структурує роботу підлеглих і майже не дає їм волі в прийнятті рішень.

Він щільно керує всією роботою в межах його компетенції й, щоб забезпечити виконання роботи, може зробити психологічний тиск, загрожувати. Структуруючи завдання й нав'язуючи неухильне дотримання величезної кількості правил, автократ жорстко регламентує поводження співробітника.

Керівник-автократ догматичний, неодмінно жадає підпорядкування своїй волі, не терпить заперечень і не прислухається до чужої думки. Він часто втручається в роботу підлеглих і жорстко контролює їхні дії, вимагаючи пунктуального виконання його вказівок "робити, що велено". Якщо й проводяться наради, то лише для дотримання формальності, тому що всі рішення в керівника готові ще до наради. Автократ нікому не дозволяє "сісти собі на шию". Він багато працює, змушує працювати й інших, у тому числі й у позаурочний час. Може йти на ризик. Критику не виносить і не визнає своїх помилок. Однак сам любить критикувати. Дотримується тієї думки, що адміністративні стягнення - кращий спосіб впливу на підлеглих з метою досягнення високих трудових показників.

У спілкуванні з людьми часом невитриманий, а то й грубий, але не обов'язково. Він може бути й доброзичливим, коректним автократом. Уважно вислуховувати й напоказ зважувати ідеї підлеглих. Але зневажати їхньою думкою при ухваленні остаточного рішення, так що й у цьому випадку стиль по суті своєї залишається директивним й автократичним.

У цілому для керівника-автократа характерний недолік поваги до навколишнім.

На практиці авторитарний стиль у настільки рельєфній формі виявляється досить рідко. Причому часом властивому автократові методи й прийоми роботи можуть викликати симпатію й повагу завдяки оперативному рішенню завдань.

Поява керівника-автократа нерідко зв'язано із властивостями його особистості, з особливостями його характеру. У більшості випадків це владні люди, завзяті й наполегливі, марнолюбні й з перебільшеними поданнями про свої можливості. Люди з непомірно розвиненим прагненням до престижності й з надлишковим потягом до зовнішніх атрибутів влади.

Часом автократом з'являється й керівник, що цілком резонно діє за чітким планом і реалізуючий його всупереч будь-яким перешкодам. У цьому випадку він може бути твердим, але не жорстоким, безкомпромісним, але справедливим, владним, але не гнітючим, рішучим, але не самовпевненим.

Природно, такий керівник здатний робити багато чого для рішення проблем завдяки вмілій організації, сміливим рішенням і наполегливому їхньому виконанню. Однак здебільшого в керівників-автократів настільки привабливі особисті якості розвинені недостатньо. Але зате превалює прагнення командувати й домагатися беззаперечного підпорядкування. І тоді найбільш здатні й ініціативні, знаючі собі ціну працівники прагнуть піти від такого керівництва.

Живучість автократа обумовлена об'єктивними причинами. Автократичний стиль виникає насамперед в умовах, коли найбільш важливим є результат функціонування системи, а засобам його досягнення не надається істотного значення.

Таке розуміння саме знайшло вираження у формулі "план за всяку ціну". Це припускає широке використання тиску, вольового примусу, сполученого зі зневагою думок підлеглих.

Нерідко авторитарність служить маскуванням некомпетентності керівника або відсутності в нього організаторських здібностей. Тому бути автократом ознака скоріше слабості, ніж сили.