16. Списання запасів з балансового обліку.

Списання запасів із балансу згідно з П(с)БО 9 може відбуватись у таких випадках: відпускання у виробництво; реалізація за грошові кошти; передача до статутного капіталу іншого підприємства; безоплатна передача; списання у зв'язку з невідповідністю критерію активу; списання через втрати від стихійного лиха; списання нестач у межах норм і понад норми природного убутку.Списання виробничих запасів внаслідок їх реалізації.  Підприємство може здійснити реалізацію надлишків виробничих запасів. Така реалізація відноситься до іншої операційної діяльності, тому для відображення доходів від їх реалізації використовується рахунок 712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів", для відображення витрат за принципом відповідності — рахунок 943 "Собівартість реалізованих виробничих запасів".

Списання виробничих запасів через невідповідність критеріям визнання активом.

Списання запасів внаслідок внесення їх до статутного капіталу іншого підприємства При передачі запасів до статутного капіталу іншого підприємства вони оцінюються за справедливою вартістю, затвердженою засновниками. Передача запасів до статутного капіталу іншого підприємства розглядається як їх реалізація.

Облік списання здійснюється за К20,21,26

Д23,91 – К20 – спис.на виробничі потреби с/в реаліз, Д943 – К20 – списання запасів

Д947 – К20 – списання нестачі в результат інвентаризації

Д949 – К20 – списання запасів на невиробничі потреби в т.ч. безоплатна передача

У випадку реалізації готової продукції доходи обліковуються на рахунку 701, с/в реаліз – 901. Якщо реалізов запаси як зайві оборотні активи, дохід обліковується на рах 712, с/в реаліз – 943.

17. Формування прямих та загальновиробничих витрат та їх списання на собівартість готової продукції.

Згідно П(с)БО 16 «Витрати» прямі витрати - витрати, що можуть бути в безпосередньодо віднесені конкретногообєкта витрат . До них відносяться:

- вартість сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних матеріалів та інших матеріалів;

- заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт і наданні послуг;

- відрахування на соціальні заходи, амортизація, плата за оренду земельних і майнових паїв та інші виробничі витрати.

Загальновиробничі витрати обслуговують процес виробництва.До них включаються :

-витрати на управління виробництвом (оплата праці , відрахування на соц.заходи працівників цеху);

-амортизація цехового обладнання (ОЗ та немат.активів загальновиробничого призначення)

- комунальні послуги цеху (витрати на опалення, освітлення, водопостачання виробничих приміщень);

-витрати на обслуговування виробничого процесу тощо.

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності.Постійні загальновиробничі витрати поділяються на розподілені і нерозподілені . Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.

В кінці звітного періоду загальновиробничі витрати списуються з К-та 91:

• постійні в повному обсязі - на основне виробництво, в Д-т 23;

• змінні розподілені (пропорційно виконанню планових показників) - на основне виробництво, в Д-т 23;

• змінні нерозподілені − на собівартість реалізації (Д-т 901, 903).

Прямі витрати списуються також у дебет рахунку 23 “Виробництво” .

18. Організація обліку дебіторської заборгованості

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”.

Дебітори – юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Якщо такої ймовірності немає, суму дебіторської заборгованості слід списати на витрати. З цією метою проводиться інвентаризація дебіторської заборгованості на дату балансу, в результаті якої здійснюється списання на витрати звітного періоду сума безнадійного боргу.

Особливістю визнання поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги є те, що вона визнається одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт чи послуг. Таким чином, для визнання поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги необхідно, щоб виконувалися критерії визнання доходу.

Момент передачі ризиків й вигод, пов’язаних з правом власності на продукцію, товари, роботи, послуги визначається на основі вивчення угоди поставки продукції (товару, послуг), яка укладена між підприємством та покупцем, та обставин операції.

Дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та короткострокову.

Довгостроковою дебіторською заборгованістю визнається заборгованість, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість (короткострокова) - це заборгованість, що виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Оскільки віднесення заборгованості до поточної або довгострокової прив’язане до дати балансу, на вказану дату слід переглядати довгострокову заборгованість окремих дебіторів за термінами її погашення.

Для обліку сум дебіторської заборгованості застосовується декілька видів оцінок.

1. Дисконтована вартість майбутніх платежів, що очікуються для погашення цієї заборгованості. Виникає в обліку орендодавця при наданні в фінансову оренду необоротного активу в сумі мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу, що підлягає отриманню, з визнанням іншого доходу (доходу від реалізації об’єкта оренди) (ПБО 14).

2. Чиста реалізаційна вартість – різниця між первісною вартістю поточної дебіторської заборгованості і сумою резерву сумнівних боргів.

3. Первісна вартість – вартість дебіторської заборгованості на момент виникнення. Оцінка за первісною вартістю застосовується для всіх видів довгострокової і поточної дебіторської заборгованості.

Облік виникнення такої заборгованості:

1. переплата та\або авансова оплата по бюджетних податках і платежах, зборах по обов’язковому соціальному страхуванню Дт641,642,651-653 – Кт311;

2. виданий попередній аванс в рахунок наступних платежів Дт371 – Кт311;

3. невідзвітована сума підзвітною особою Дт372 – Кт301;

4. безпроцентна позика своїм працівникам Дт377 – Кт 301, 311;

5. віднесення нестачі на винну особу Дт375 – Кт716 тощо.

19. Структура наказу про облікову політику.

На поч. календарного року з метою вибору методів обліку затверджується наказ про облікову політику підприємства, які протягом року змінюються виключно у випадку змін П(с)БО або ліквідації під – тв.

Основними елементами наказу є:

Склад комісії для: визначення ліквідаційної вартості, активів інвентаризації активів, які переоцінені, оприбуткування безплатно отриманих оборотніх активів.

Затвердження права підпису посадовими особами первинних докум. Та формування звітності.

Вибір методів: нарах амортизації необоротніх активів

Списання запасів з обліку визначення торгової націнки та реаліз. Товарів.

Перелік прямих та загальновиробничих витрат, що формують собівартість реаліз. Продукції

Затвердження робочого плану рах. № 641,685,70,377 - за формою оплати та категорією покупців.

На даний час на під – вах реалізована система господ діяльності зокрема підсистема бух обліку, податкового статистичного та управлінького обліків, тому наказ про обл.. політику готують з максимальною організацією альтернативних методів обліку.