
- •Лекція 4. Культура й етика в публічному адмініструванні
- •1. Значення культури й етики в публічному адмініструванні
- •2. Етичні кодекси та етична інфраструктура в публічному адмініструванні
- •3. Моральний вибір та конфлікти інтересів у публічному адмініструванні
- •4. Культура організації в публічному адмініструванні
- •5. Ділове спілкування колег та партнерів у публічному адмініструванні
4. Культура організації в публічному адмініструванні
Розгляд змісту служби в загальному плані можна зосередити на двох аспектах. Перший концентрується на облаштуванні служби, яка за змістом є формою організації. Служба як організація уміщує такі основні питання:
1) реєстр посад, який являє собою перелік найменувань посад служби, класифікованих по рівнях управління, групах і функціональних ознаках та на основі якого формується і затверджується штатний розклад відповідно до структури, що закріплюється в статуті організації;
2) чітке встановлення повноважень або коло службових обов’язків;
3) установлення порядку і способів заміщення посад служби відповідно до Типових професійно- кваліфікаційних характеристик посад з метою унеможливлення вступу на службу явно некомпетентних кандидатів,
4) порядок і умови проходження служби: атестація, кваліфікаційний іспит, кваліфікаційні ранги, заохочення таінше;
5) визначення відповідальності службовця за здійснення повноважень чи виконання покладених обов’язків, а також порядку притягнення його до відповідальності за невиконання або неналежне виконання обов’язків,
порушення трудової дисципліни;
6) чітке визначення підстав і порядку припинення служби, його звільнення з посади.
Другий аспект змісту служби стосується службової діяльності, онтологічну основу якої вже закладено процесом організації та налагодження служби. До важливих ознак службової діяльності відносять:
а) сукупність конкретних видів професійних послуг, що надаються споживачу службовцями відповідно до їх посадових повноважень;
б) службова діяльність є процесуальним явищем, яке відображає найзагальніші закономірні зв’язки й відносини, які існують у реальній дійсності, і розкриває порядок виконання функцій та владних повноважень залежно від присвоєного кваліфікаційногорангу;
в) регулює суспільне життя людини, виконує волю тих, кому підпорядковані службовці, тому в ній багато необхідного, обов’язкового, неодмінно покликаного здійснюватися незалежно від бажання та волі людини, яка перебуває на цій службі, проте в межах установленої відповідальності;
г) здійснюється за умови професійної здатності службовців, що пов’язано з проведенням атестації, застосуванням заохочень, професійною кар’єрою та інше;
д) це - праця осіб, які найняті професійно виконувати певні обов’язки і робота яких має оплачуваний характер, тобто за працю службовці отримують заробітну плату і “соціальний пакет”;
є) належить до людиноцентристської сфери суспільних відносин, тобто службова діяльність можлива тільки завдяки наявності особового складу - колективу, відтак її можна розглядати як засіб самоутвердження людини, реалізації професійного потенціалу особистості, відданого служіння суспільству, громаді.
5. Ділове спілкування колег та партнерів у публічному адмініструванні
Професійна робота будь-якого працівника організації пов’язана з дотриманням етичних норм взаємовідносин з колегами, підлеглими, партнерами. Дотримання етики ділових відносин є одним з основних критеріїв оцінки професіоналізму як окремого працівника, так і організації в цілому. У сфері адміністрування праця стає моральною цінністю (оскільки не завжди є джерелом існування), одним із потужних чинників формування людської гідності. Індивідуальна мораль у професійній сфері передбачає також усвідомлення професійного обов’язку. Таким чином, керівники організацій несуть відповідальність за реалізацію професійних можливостей працівників їх установи, підприємства, організації, їх кар’єру та соціальний статус. Моральні та ділові якості людей для адміністратора є об’єктом професійної діяльності. Вони повинні сприяти формуванню у працівників таких якостей: професійних (рівень знань, навички, вміння, цілеспрямованість, знання мов); морально-психологічних (комунікативність, толерантність, принци- повість, вимогливість, витримка); моральних (гуманність, чесність, доброта, гідність, повага до інших, порядність, справедливість).
Сучасна наука управління пропонує певні заходи для забезпечення ділових етичних відносин:
- впровадження етичних норм, що відображають систему цінностей організації;
- організація навчання етиці ділового спілкування всього персоналу;
- надання інформації про випадки як високоетичної поведінки, так і аморальних вчинків;
- вивчення морального клімату в колективі і взаємовідносин між керівниками та підлеглими.
Важливо розрізняти етику всередині організації та етику взаємовідносин організації з навколишнім середовищем.
Інструментами поліпшення етичності поведінки в організаціях можуть бути такі:
- етичні стандарти (кодекси), які описують загальну систему цінностей, етичні правила, яких мають дотримуватися працівники компанії;
- комітети з етики, які здійснюють повсякденну оцінку практики з позиції етичних вимог. Деякі компанії замість таких комітетів, до складу яких включаються авторитетні працівники, запроваджують посади адвоката з етики;
- соціальні ревізії, які проводяться для аналізу й оцінки звітів і программ соціальної відповідальності;
- навчання етичній поведінці керівників і рядових працівників.
Етика накладає на органи публічної влади низку обмежень, що являють собою сукупність морально-етичних правил і традицій, що склались у данному суспільстві. Етика державних службовців повинна базуватися на чесності, відкритості, вірності слову, здатності ефективно функціонувати відповідно до законодавства, встановлених правил і традицій. Таким чином, репутація створюється простою сумою прикладів гідної поведінки співробітників, яка демонструється:
- по відношенню до майна державної установи, організації, підприємства, де працює публічний службовець;
- у ситуаціях, коли стикаються різні інтереси;
- під час встановлення зовнішніх зв’язків;
- під час роботи з іншими державними установами;
- у взаємовідносинах із громадянами;
- у делікатних ситуаціях, коли перед співробітниками державної установи, організації, підприємства, де працює публічний службовець, постає проблема вибору: оприлюднити чи зберегти у таємниці приклад порушення колегами правил та норм.
У розвинутих країнах сформувались три сучасні етичні концепції управління (принципи ділової етики): утилітаризм, дотримання прав людини і справедливість.
Етика є моральною категорією, що охоплює різноманітні форми діяльності фірми і не може бути викладена за допомогою певного переліку правил поведінки і спілкування. Етика свою закінчену форму набуває у вигляді ділового етикету, який у цілому можна охарактеризувати як основу кодексу поведінки, прийнятого у бізнес-середовищі. Використовуючи норми і правила ділового етикету, ми можемо прогнозувати поведінку колег і самі стаємо передбачувані, що допомагає ефективно організувати процес управління. особливо важливо вивчати всі складові ділового етикету в бізнесі, оскільки крім єдиних норм і правил у ньому існує велика кількість національних і культурних поправок, досить значних у ділових відносинах.
Сьогодні в адмініструванні превалює бізнес-етикет, породжений зближенням національних ділових кодексів хорошого тону. Бізнес-етикет не обмежується питаннями ділової субординації і переговорним процесом. Його основними складовими є правила привітання, правила звертання, правила представлення, організація ділових контактів (переговорів, зустрічей, прийомів, ділового листування), ділова субординація, рекомендації щодо формування зовнішнього обліку ділової людини, етичні норми грошових відносин, правила обміну подарунками і сувенірами, прийнятність чайових.
У поняття службового (ділового) етикету входять норми і звичаї, що регулюють культуру поведінки людини в суспільстві.