3. Моральний вибір та конфлікти інтересів у публічному адмініструванні

Конфлікти інтересів у публічному адмініструванні зазвичай пов’язують з рівнем розвитку моральності. Американський психолог Л.Колберг виокремив три рівні морального розвитку особистості22. Кожен з цих рівнів має дві стадії. На першому рівні - доконвенційному рівні, перша стадія є фазою розвитку дитини, що не впливає на її моральність. Спочатку мова йде про вироблення відповідної реакції на покарання. Друга стадія характеризується бажанням дитини отримати нагороду, наприклад подяки батьків, оскільки це виявляється дитині приємним. На першому рівні формується чітке уявлення про бажаний вид поведінки. На цьому рівні відсутнє розуміння належності вчинку, його правильності, лише тільки слідування встановленим правилам.

Принцип “покарання - винагорода” є базовим для доконвенційного рівня морального розвитку особистості.

Другий рівень - конвенційний, тобто буденний.

Це - мораль підкорення традиційній нормі поведінки, відповідної ролі особистості в соціальній групі.

На першій стадії цього рівня людина намагається виправдати очікування батьків або друзів. На цьому рівні приходить розуміння норм та правил моралі: як треба поводитися вдома, у сімейних стосунках, з родичами та друзями. Тобто це - мораль, про яку особистість у міру розвитку довідується від інших людей, і відповідно до неї, що очікується від особистості як виконавця соціальної ролі. На другій стадії даного рівня йдеться про розвиток моралі особистості як члена суспільства, уся діяльність якого підкоряється законам суспільства, до якого людина належить. Це - стадія закону і порядку. На цій стадії людина набуває культурного розвитку як громадянин держави відповідно до його соціальних ролей та з дотриманням традиційних правил, що дозволяють виконувати цю роль. На цьому рівні формується конформістська мораль, яка є домінуючою в українському суспільстві.

Більшість дорослих людей ніколи не досягають третього рівня - постконвенційного, автономного або принципіалізованого рівня. Це – рівень особисто визнаних моральних принципів. На цьому рівні людина визнає принципи моралі не тому, що суспільство вважає їх правильними та прийнятними, а тому, що вона сама усвідомлює правильність принципів і розуміє, що саме робить їх правильними. На першій стадії відбувається узгодження індивідуальних прав, тобто усвідомлення моральних прав інших.

На другій стадії людина може логічно обґрунтувати моральні принципи, якими він керується у власних діях. Вона усвідомлює закон моралі та діє, дотримуючись цього закону не тому, що очікує на винагороду або покарання, і не тому, що має його виконувати, а тому, що розуміє, чому закон моральності є обов’язковим для нього. Отже, людина визнає моральні принципи як власні, а не як ззовні нав’язані їй іншими. Саме на цьому рівні виникають питання такого змісту, як: а чи дійсно правильним є те, що суспільство вважає правильним? Чому я повинен погоджуватися з тим, що законодавці пропонують вважати правильним або неправильним? Звідки вони знають? Прикладом тому є інститут рабства або кріпацтва, які тривалий час вважалися нормою життя.

Моральний вибір особистості - це найважливіший акт моральної діяльності людини. Вчинок уможливлюється в умовах варіантів вибору.

Ситуація морального вибору складається з варіантів дії, вчинку. Ці варіанти надають людині об’єктивні обставини. Об’єктом морального вибору може бути людина, колектив, соціальна група і так далі. Для того, щоб відбувся вибір, слід дотримуватися умов морального вибору: набір об’єктивних можливостей вчинку та суб’єктивна можливість обирати. Саме на цьому етапі виникає поняття “свободи вибору” - можливості порівняти наслідки тих чи інших варіантів поведінки, свідомо визначити позицію та втілити її. Можливості вибору можуть обмежуватися фізичними можливостями людини або рівнем освіти тощо. Соціальна обумовленість морального вибору пов’язана з місцем людини в системі суспільних відносин. Певною несвободою можуть бути непоінформованість про варіанти вибору, рівень матеріального добробуту тощо.

Варіанти вибору завжди відображають ціннісні орієнтації людини. Отже, моральний вибір не може бути здійсненим поза межами “добра” і “зла”. Обумовленість морального вибору лише зовнішніми обставинами має назву “моральний фаталізм”. Якщо вибір обумовлений тільки волею людини, то ця позиція - моральний волюнтаризм.

У ситуації морального вибору об’єктивні обставини та особисті рішення взаємообумовлені. Моральна необхідність слідувати ціннісним орієнтаціям у багатьох аспектах визначає подальшу моральну діяльність особистості, тому дуже часто вибір, обумовлений попередніми вчинками та обставинами, буде лише один. Наявність об’єктивної можливості обирати, вчинити так чи інакше, знання альтернатив вчинку та можливість слідувати моральному ідеалу – це здатність обирати.

У ситуації морального вибору виникає проблема пошуку вчинку, який відповідав би визначеним обставинам. Реалізація дії, вчинку за законами добра, дотримуючись однієї цінності, призводить до протиріччя розуміння добра в іншій цінності. В такий спосіб відбувається вибір між великим та малим злом - моральний конфлікт. Вибір у такий ситуації залежить від системи моральних цінностей людини, яка здійснює вибір. Зафіксована система цінностей людини робить її вибір в будь-якому конфлікті однотипним, відповідним чином людина та її вчинки стають передбачуваними. Саме так формується лінія поведінки.

У сфері публічного адміністрування виникнення конфлікту інтересів - економічних, політичних, організаційних, найбільш вірогідне, оскільки конфліктом інтересів є протиріччя публічних і приватних інтересів суб’єкта управлінської діяльності. У разі виникнення такого протиріччя діяльність адміністратора може прийняти такий вид стосунків, який не відповідає інтересам держави або може перешкоджати об’єктивному виконанню обов’язків. Конфлікти інтересів в економічній, політичній, організаційній сфері пов’язані з розумінням службового обов’язку. Серед інших видів конфлікту слід відзначити внутрішньоорганізаційний, внутрішньопрофесійний, міжособистісний, внутрішньоособистісний.

Приватним інтересом службовця може бути визначено можливість отримання будь-якого матеріального чи нематеріального блага ним особисто, його близькими родичами чи іншими пов’язаними з ним юридичними та фізичними особами, що зазвичай і прописується в етичних кодексах як стаття або окремий пункт про письмове попередження службовцем орган влади про неупередженість, зовнішній вплив на нього або обставини, що можуть вплинути на його неупередженість. Це є основним механізмом попередження конфлікту інтересів.