3. Діяльність міжнародних економічних організацій.
Міжнародні економічні організації не мають самостійних економічних інтересів. Їх діяльність не спрямовується на пряме одержання прибутків. Ці організації існують для того, щоб забезпечити розвиток економічного співробітництва держав.
Питаннями розвитку міжнародного економічного співробітництва в ООН займається безпосередньо Генеральна Асамблея і спеціально створена для цього і працююча під її керівництвом Економічна і Соціальна Рада (ЭКОСОР). Ця Рада координує діяльність усіх органів ООН, що займаються питаннями розвитку міжнародного економічного співробітництва, а також займається підготовкою проектів міжнародно-правових актів у цій сфері. В цьому велику допомогу Раді надає Комісія міжнародного права ООН і Комісія з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ).
Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД, United Nations Conference on Trade and Development, UNCTAD) – орган ГА ООН, який не є міжнародною торговою організацією. Створений в 1964 р. і нараховує 194 країн-членів. Основні завдання – сприяння розвитку міжнародної торгівлі, рівноправної взаємовигідної співпраці між державами, напрацювання рекомендацій по функціонуванню міжнародних економічних відносин. Резолюції, заяви ЮНКТАД мають характер рекомендацій. Під егідою ЮНКТАД розробляються багатосторонні угоди і конвенції.
Під керівництвом ЕКОСОР працюють п'ять регіональних комісій, в завдання яких входить сприяти соціально-економічному розвитку країн відповідних регіонів. Такими комісіями є: Європейська економічна комісія (ЄЕК); Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану (ЕСКАТО); Економічна комісія для Африки (ЕКА); Економічна комісія для Західної Азії (ЕКЗА) та Економічна комісія для Латинської Америки і Карибського району (ЕКЛАГ).
До спеціалізованих агенцій ООН економічного характеру належать:
Всесвітній поштовий союз (ВПС, Universal Postal Union, UPU) – створений у 1874 р. з метою сприяння здійсненню поштових зв'язків між різними територіями. З 1947 р. спеціалізована установа ООН (СУ ООН). Функціонує на основі свого статуту, загального регламенту ВПС і Всесвітньої поштової конвенції, остання редакція якої набрала чинності в 1971 р. Членами ВПС є практично всі держави світу. Їх території розглядаються в якості єдиної поштової території. Цілі ВПС - організація і вдосконалення поштової служби, а також надання технічної допомоги країнам, що розвиваються в організації поштового обслуговування їх населення.
Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ) – утворений у 1932 р., СУ ООН з 1947 р. Діє на основі Міжнародної конвенції електрозв'язку і регламентів, що її доповнюють. Цілі МСЕ – координування всіх видів міжнародного електрозв'язку, включаючи космічний, сприяння раціональному використанню служб радіозв'язку, розподіл його радіочастотного спектру. Здійснює технічну допомогу розвиткові регіональних мереж радіозв'язку та їх включенню у всесвітню систему, надає технічну та іншу допомогу країнам, що розвиваються в організації їх служб радіозв'язку.
Міжнародна морська організація (ІМО, International Maritime Organization, ІМО). Где почитать про нее – сами знаете.
Всесвітня метеорологічна організація (ВМО, World Meteorological Organization, WMO) – створена в 1947 р. на основі існуючої з 1873 р. відповідної неурядової організації. З 1951 р. – СУ ООН, об'єднуючи практично всі держави. Її цілі – всесвітнє співробітництво в справі метеоспостережень, забезпечення оперативного обміну метеоінформацією і забезпечення однаковості метеоспостережень і статистичних даних, організація метеорологічних досліджень і підготовки кадрів метеорологів.
Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО, United Nations Industrial Development Organization, UNIDO) – створена в 1967 на виконання відповідної резолюції ГА ООН і з 1985 р. є СУ ООН. Цілі – сприяти промисловому розвитку та індустріалізації країн, що розвиваються, фінансуванню відповідних проектів, підготовці національних кадрів, а також сприяти міжнародному та регіональному співробітництву держав і координувати їх діяльність в цій області.
Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО, Food and Agricultural Organization, FAO) – створена і діє в якості СУ ООН з 1945 р. Цілі: сприяння поліпшенню харчування і підняття життєвого рівня населення, підвищенню продуктивності праці і поліпшенню розподілу продовольства, підвищення продуктивності с/г, лісництва та рибальства, поліпшенню умов життя сільського населення, розвитку світової економіки, а також організація і сприяння науковим дослідженням у сфері с/г і харчування населення.
Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО, International Civil Aviation Organization, ICAO) – И про нее где почитать тоже знаете.
Особлива роль у сфері міжнародних соціально-економічних відносин належить валютно-фінансовим міжнародним організаціям в силу характеру їх діяльності та умов прийняття ними рішень.
Міжнародний валютний фонд (МВФ), створений в 1945 р. на основі угоди, досягнутої на Бреттон-Вудській валютно-фінансовій конференції 1944 р. державами, внески яких в цей фонд склали 80% його загальної суми. Став СУ ООН і почав здійснювати валютні операції у 1947 р. Цілі – сприяння міжнародному співробітництву в сфері фінансових розрахунків за угодами між державами-членами та усунення обмежень, що перешкоджають розвитку світової торгівлі у сфері обміну валют. Однак у силу того, що рішення фонду приймаються на умовах «зваженого голосування» його членів з урахуванням їхніх внесків у суму фонду і що переважною кількістю голосів при цьому володіють 10 високорозвинених країн на чолі з США, ці держави і визначають валютно-фінансову політику фонду та умови, на яких він надає кредити іншим країнам.
Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (ІФАД, International Fund of Agricultural Development, IFAD) – утворений і діє в якості СУ ООН з 1977 р. Цілі – мобілізація додаткових коштів для розвитку с/г країн, що розвиваються шляхом розробки і здійснення проектів сприяння бідним верствам їх с/г населення.
Світовий банк заснований в 1944 році, є однією з найбільших у світі організацій, що надають допомогу з метою розвитку. Розробляє стратегії допомоги для кожної з країн-клієнтів у співробітництві з державними органами, неурядовими організаціями й приватним сектором. Представництва Банку в різних країнах світу займаються реалізацією його програм, підтримують зв’язок з урядом і суспільством, сприяють більш глибокому розумінню проблем розвитку. Складається з двох інституцій:
Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) – створений у 1944 р. державами-учасницями Бреттон-Вудської конференції. СУ ООН з 1945 р. Членами МБРР можуть стати лише держави-члени Міжнародного валютного фонду. Метою МБРР є сприяння реконструкції економіки держав-членів шляхом надання їм для цього позик. Надає середньо- та довгострокові кредити державам-членам.
Міжнародна асоціація розвитку (MAP) – створена в 1960 р., з 1961 р. СУ ООН. Її членами є держави-члени МБРР. Цілі MAP – сприяння економічному розвитку, підвищенню продуктивності праці і життєвого рівня населення найменш розвинених країн шляхом надання їм пільгових безвідсоткових і довгострокових позик. Відповідальність за управління справами MAP покладена на МБРР, посадові особи та персонал якого безоплатно виконують також функції по управлінню справами MAP.
Група Світового банку – окрім МБРР та МАР також включає:
Міжнародна фінансова корпорація (МФК) – створена в 1956 р., СУ ООН з 1957 р. Мета – сприяння економічному розвитку держав-членів шляхом стимулювання діяльності їх приватних виробничих підприємств.
Багатостороння агенція з гарантій інвестицій (БАГІ, 1988 р.). Цілі – сприяння збільшенню притоку інвестицій в країни, що розвиваються, через надання гарантій, включно страхування, по некомерційним ризикам; здійснення досліджень, збір і поширення інформації для сприяння інвестуванню; надання технічної допомоги країнам, проведення консультацій з інвестиційних питань.
Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС, 1966 р.). Мета – сприяти притоку іноземних капіталів шляхом створення умов для примирення й урегулювання спорів між урядами й іноземними інвесторами. МЦУІС не є кредитною організацією в прямому розумінні слова; через це його не завжди включають до Групи Світового банку, хоча за цілями й організаційно він з нею пов'язаний.
Регіональні економічні організації. Зокрема:
Світова Організація Торгівлі (СОТ, World Trade Organization, WTO, 1995 р.)
Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР, 1990 р.)
Азіатський банк розвитку (АзБР, 1966 p.)
Африканський банк розвитку (АфБР, 1964 р.)
Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ, 1960 р.)
Європейський інвестиційний банк (ЄІБ, 1958 р.)
Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) Association of South-East Asian Nations(ASEAN, 1967 р.)
Форум "Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво" (ATEC, 1989 р.)
Угода про Північноамериканську зону вільної торгівлі (НАФТА, 1992 р.)
Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ, 1981 р.)
Південноамериканський спільний ринок (South American Common Market, MERCOSUR, 1991 р.)
Організація африканської єдності (ОАЄ, 1963 р.)
Ліга арабських держав (ЛАД, 1945 р.)
Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК, 1949 р.)
Серед неурядових економічних організацій можна виділити Паризький клуб – неформальне об'єднання держав-кредиторів, ядром якого була Група десяти країн (Бельгія, ВБ, Італія, Канада, Нідерланди, США, Німеччина, Франція, Швеція, Швейцарія), які уклали в 1962 р. у Парижі з МВФ Генеральну угоду про позики. Наприкінці XX ст. до групи входило вже 19 держав-учасниць. Розглядає питання, пов'язані з регулюванням і відстроченням платежів за державною заборгованістю країн, що розвиваються. У засіданнях беруть участь як спостерігачі представники МВФ, МБРР, ЮНІДО, Організації економічного співробітництва і розвитку.
Проблемами приватної зовнішньої заборгованості країн-боржників (тобто заборгованості, що виникла за кредитами, одержаними не під урядові гарантії) займається Лондонський клуб. Він є об'єднанням понад 400 великих комерційних банків-кредиторів. Був створений на початку 80-х років з огляду на загострення проблеми міжнародної заборгованості.
Транснаціональні корпорації – це акціонерні товариства, діяльність яких не обмежена державними кордонами однієї країни (фірма, корпорація, компанія, які виконують основну частину своїх операцій за межами країни, де вона зареєстрована, найчастіше – у кількох країнах, де існує мережа відділень, філій, підприємств). Економічний потенціал деяких ТНК перевищує економічний потенціал не лише окремих країн, а й регіонів світу.
За характером відносин з материнською компанією залежні підприємства поділяються на філії, дочірні та спільні підприємства. Філія не вважається окремою юридичною особою. Вона діє на основі положення, яке затверджує її материнська компанія. Дочірнє підприємство є самостійною юридичною особою, яка відокремилася від основного (материнського) підприємства. Спільним вважається підприємство, у діяльності якого беруть участь фірми чи фізичні особи інших країн. Не є специфічною організаційно-правовою формою. Назва вказує лише на те, що власність має різне національне забарвлення.
Висуваються пропозиції щодо розгляду ТНК як міжнародних юридичних осіб. Проте міжнародними юридичними особами є такі, що безпосередньо створюються міжнародним договором або ж на основі національного законодавства, прийнятого відповідно до міжнародного договору. Цим двом критеріям ТНК не відповідають, отже, не можуть мати статус міжнародної юридичної особи.
Поки що у світі не існує універсального (глобального) міждержавного нормативно-правового акта, який би регулював діяльність ТНК. Нечисленні міжнародно-правові акти з цієї проблематики є або регіональними, або такими, яким бракує імперативного характеру.
Декларація про міжнародні інвестиції та багатонаціональні підприємства від 21 червня 1976 р., Керівні принципи для багатонаціональних підприємств (що є додатком до цієї Декларації) мають диспозитивний характер, хоча й містять такі принципи, як дотримання норм міжнародного права, підпорядкованість праву країни перебування, співробітництво з країною перебування.
Діяльності ТНК стосуються також положення Кодексу іноземних інвестицій (його прийняли в 1970 р. латиноамериканські країни-члени Андського пакту 1969 р. – Болівія, Колумбія, Перу, Еквадор, Чилі). Контролює діяльність ТНК Комісія Картахенської угоди, яку було створено в межах зазначеної групи держав.