1.1. Хімічний склад та господарське значення.

Ядро волоського горіха — цінний дієтичний продукт харчування. Воно містить 60—70 % олії, 17—22 % білків, мінеральні солі, вітаміни та ін. У не­достиглих плодах (до затвердіння шкаралупи* вміст вітаміну С досягає 2000—3000 мг на 100 г. Тому в народній медицині спиртову настойку не­зрілих плодів горіха використовують проти простудних захворювань, особливо ангіни. Незрілі плоди горіха, порізані на дрібні кусочки, м'ожна консервувати з цукром, як це роблять із смородиною.

Листя волоського горіха містить багато аскорбінової кислоти (до 3 тис. мг на 100 г*, а також фітонциди, ефірну олію, дубильні речовини тощо. їх використовують для лікування шкірних хвороб, спричинених по­рушенням обміну речовин та ін. Дуже корисно садити волоський горіх поблизу будівель, особливо там, де тримають тварин і птахів. Фітонциди, що виділяє листя, відлякують мух, а мікроорганізми, які попадають на них, гинуть через 12—18 с. Горіхи широко використовують для виготов­лення кондитерських виробів у кулінарії, як лікувальний засіб проти діа­бету та інших захворювань. Дерева волоського горіха за сприятливих умов швидко ростуть і дося­гають великих розмірів. Вирощені з насіння, вступають у плодоношення переважно на 7—10-й рік, але є такі форми, що починають плодоносити на 3—4-й рік і навіть раніше, наприклад сорт Ідеал.

1.2. Ботанічна характеристика та біоекологочні особливості.

 

Горіх грецький (Jyglans regia L* з родини Juglandaceaе Lind.

Дерева грецьких горіхів досягають 20 метрів в висоту і 1-2 метри в діаметрі, мають широку, могутню крону, плодоносять з 8-10 річного віку до 200 років і більше, високоврожайні. Товстий гіллястий стовбур вкритий ясно-сірою поздовжньотріщинуватою корою. Молоді пагони блискучі, оливково-сірі з круглими, опушеними бруньками. Листки великі, чергові (20-40 см завдовжки*, непарно-перисті з 7-11 листочками, з яких верхній найбільший. Листочки цілокраї, яйцеподібні, при розпусканні рожеві, влітку темно-зелені, блискучі, зісподу матові, при розтиранні з приємним характерним запахом. Квітки одностатеві, рослини однодомні. Тичинкові квітки з 5-6-лопатевою простою оцвітиною і 8-40 тичинками, зібраними у пониклі, рожево-зелені сережки, що розвивають на торішніх пагонах. Маточкові квітки поодинокі або зібрані по дві-три верхівкові, з простою 5 - 6-роздільною оцвітиною. Маточка одна, з нижньою зав'яззю, коротким стовпчиком з дволопатевою торочкуватою приймочкою. Для волоського горіха характерна дихогамія, тобто неодночасне цвітіння чоловічих і жіночих квіток. Спочатку на одному дереві цвітуть чоловічі квітки. З них виділяється пилок і розноситься вітром, запилюю­чи жіночі квітки. На іншому дереві спочатку цвітуть маточкові квітки, потім тичинкові. Завдяки дихогамії у грецького горіха відбувається пере­хресне запилення. Тому вищі врожаї отримують за групового розміщен­ня дерев. У волоського горіха трапляються і гомогамні дерева, в яких маточкові й тичинкові квітки цвітуть одночасно. Зазвичай дерева, в яких першими цвітуть жіночі квітки, дають вищі врожаї. Для підвищення вро­жайності в крону дерев доцільно прищепити форми горіха з протилеж­ним типом цвітіння. Квітки волоського горіха цвітуть на початку травня.

Горіх волоський - швидкоросла, світлолюбна, теплолюбна, посухостійка рослина. Цвіте у квітні - травні, плоди достигають у вересні.

Плоди достигають у вересні. Маса плодів — 10—15 г, вихід ядра -— 40— 60 %. Кращими вважаються сорти або форми горіха, в яких ядро добре відділяється від шкаралупи. Остання легко роздавлюється після натис­кання пальцями.

Плід вкритий м'ясистою оболонкою, яка при дозріванні засихає, розтріскується і розпадається на дві половини, вивільняє кісточку, яку називають горіхом. Грецький горіх круглої або овальної форми, складається з шкарлупи і замкненого в ній ядра. Шкарлупа від сірувато-коричневого до темно-коричневого кольору, дерев'яниста, з борозненою поверхнею. Плід всередині розділений двома чи чотирма неповними перетинками. Ядро складається з двох сім'ядолей. М'якуш маслянистий, кремового кольору.

По розміру грецькі горіхи поділяються на великі(довжина 38-42, діаметр 35-39, маса 12 грам*, середні(34-37 мм, 28-34 мм, 10-12 г*, дрібні(30-34мм, 22-27мм, менше 10 г*. Також поділяються на тонкошкарлупові та товстошкарлупові. В тонкошкарлупових горіхах при товщині шкарлупи 1,0 - 1,5 мм вихід ядра складає близько 50% маси. Збір грецьких горіхів проводиться в період їх повного дозрівання: ранніх горіхів в серпні, середніх в вересні, пізніх в жовтні - листопаді. Зрілість плодів визначається по розтріскуванні і відлущенні зовнішньої шкарлупи. Очищені від шкарлупи зрілі горіхи сохнуть на сонці або на повітрі протягом 4 - 6 днів чи в сушилках протягом 14 - 16 годин. Для покращення товарного вигляду грецькі горіхи відбілюються; очищені і добре промиті водою плоди окурюють сіркою в спеціальних камерах, а потім просушуються. Відбілювання шкарлупи проводять також шляхом промивання плодів в спеціальних сумішах. При відбілюванні шкарлупи грецький горіх набуває рівний, світло-пісочний чи солом'яно-жовтий колір, темні плями на шкарлупі зникають, за виключенням місць пошкоджених сільськогосподарськими шкідниками.

Коренева система волоського горіха має чітко виражений стрижневий корінь, який за сприятливих умов у 3-—5-річному віці досягає 1,5 м, а в 20-річному — понад 3 м. Бічні розгалуження кореня здебільшого розмі­щені на глибині 20—50 см. Вони вбирають атмосферну вологу, що потра­пила в ґрунт після дощів та поживні речовини з найродючіших його верхніх шарів.

Однак незважаючи на могутній розвиток кореневої системи, во­лоський горіх вибагливий до вологи і добре реагує на полив навіть у пло­доносному віці. У молодому віці у вологі роки однорічний приріст може досягати 1—1,5 м. Непридатні для вирощування волоського горіха над­мірно вологі, дуже сухі та дуже засолені ґрунти.

Волоський горіх вибагливий до світла, допустиме затінення у дерев лише нижньої частини крони та штамба. Слід зазначити, що незважаючи на те, що волоський горіх походить із Балкан, він відносно добре присто­сувався до зимових умов України і може витримувати 25—30-градусні морози, що пояснюється не досить тривалим вегетаційним періодом. Рос­тові процеси у нього закінчуються в середині липня, а у вересні —- першій половині жовтня достигають плоди й обпадає листя. Однак у суворі зими дерева волоського горіха підмерзають, але завдяки високій пагоноутворюючій здатності крона у них швидко відновлюється.