5. Кодування інновацій

Кодування може бути укрупненим (з одним знаком для ознаки) і детальним (з двома і більше знаками для ознаки). Ко­дування інновацій можливе в рамках країни й у світовому ма­сштабі. У цьому випадку на початку коду вказується код краї­ни, галузі, фірми. Кодування дає змогу автоматизувати процес пошуку й переробки, добору, що дає значний ефект і активізує інноваційну діяльність.

Життєвий цикл інновацій - це період від зародження ідеї, створення і поширення нововведення до його використання. Але ми розглядаємо життєвий цикл інновацій не враховуючи зовніш­ні чинники, що впливають на інноваційний процес, такі як кон­куренція, інфляція, попит та ін.

Питання для перевірки знань

1. Поняття продуктових та процесних інновацій.

2. Причини нерівномірності інноваційної активності в умовах рин­кової економіки.

3. Система кодування інновацій.

4. Розподіл інновацій за типом новизни для ринку.

Література : [9,11, 13, 15, 16, 18, 29, 40, 44, 45]

Тема 2 Інноваційна політика підприємства (іпп). План лекції

1. Сутність і місце інноваційної політики в загальній стратегії підприємства.

2. Елементи та чинники впливу на формування інноваційної політики.

3. Недоліки та переваги великих та малих підприємств щодо розробки і впровадження інноваційної політики.

4. Прогнозування і планування інноваційної діяльності підприємства.

5. Економічний аналіз (ІПП).

6. Висновки.

1. Сутність і місце інноваційної політики в загальній стратегії підприємства.

Інноваційна політика підприємства (ІПП) як наука сформулювалася на основі вимог практичної діяльності суспільства у зв’язку з необхідністю переходити на інтенсивний шлях розвитку через обмеженість виробничих ресурсів і необмеженість зростаючих потреб суспільства.

Інноваційна політика (ІП) – наука і система практичного регулювання (управління) нововведеннями у суспільстві в умовах конкретного підприємства, галузі, країни. Предметом дослідження ІПП є підприємницька діяльність, виробництво, впровадження нововведень у виробничі процеси.

Впровадження нововведень у виробничу практику – технологію, техніку тощо - не просто для удосконалення її, а для того, щоб при допомозі цього забезпечити зростання обсягів виробництва продукції, економічніше використовувати природні ресурси і поліпшити якість продукції, забезпечити вищий рівень життя.

2. Елементи та чинники впливу на формування інноваційної політики.

ІП формується на всіх рівнях підприємницької діяльності залежно від можливостей і бахання суб’єктів підприємства.

Складовими елементами ІП є

• Забезпечення вивчення ринку збуту продукції свого підприємства, галузі, н/г;

• Вивчення напрямків і сутності нововведень на інших вітчизняних і зарубіжних суб’єктах господарювання;

• Наявність фінансових ресурсів для проведення фундаментальних досліджень, розробки і впровадження в практику інновацій;

• Проведення дослідно-конструкторських розробок, освоєння і експлуатації нововведень;

• Контроль на всіх етапах інноваційного процесу від задумів, розробки ідеї і якості використання;

• Підготовка кадрів для втілення в життя ІП.

На зміст та характер ІП впливає потреба переходу н\г від екстенсивного до інтенсивного методу розвитку – отримання максимальних результатів при мінімальних витратах.

Важливим засобом контролю і руху у розвитку підприємства є конкуренція – як об’єктивний економічний закон розвитку товарного виробництва, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою забезпечення дальшого розвитку, зокрема:

• Підвищення продуктивності праці;

• Розширення масштабів виробництва;

• Прискорення науково-технічного прогресу;

• Впровадження нових форм організації виробництва і системи заробітної плати.

Ризик стати банкрутом, конкуренція змушують підприємства впроваджувати науково-технічні досягнення, використовувати ефективну техніку, технологію, сучасні методи організації праці і виробництва з метою поліпшення якості товару, притягнення більшої кількості покупців і отримання максимальної вигоди.

Джерела інновацій об’єднуються два види:

• Сучасні потреби виробництва і людини;

• Досягнення вітчизняних і зарубіжних фундаментальних досліджень.

Види інноваційних процесів:

• Організаційні;

• Економічні;

• Соціальні;

• Юридичні.

Між окремими видами інновацій існує тісний зв’язок. Технічні новини позитивно впливають на соціальні та економічні, і навпаки – соціальні, економічні сприяють розвиткові технічних.

3. Недоліки та переваги великих та малих підприємств щодо розробки і

впровадження інноваційної політики

Розробки і впровадження ІП в умовах певного підприємства залежить від можливостей самого підприємства і обсягів виробництва, номенклатури продукції, рентабельності, фінансового стану. Виходячи із таких аспектів кращі можливості мають великі підприємства. Малі – мають можливість швидще впроваджувати локальні інновації, ефективно їх використовувати.

Крім конкуренції багато чинників сприяють або протидіють розвиткові інноваційних процесів у суспільстві, а саме:

• ЕКОНОМІЧНІ. Відсутність або наявність коштів для фінансування інноваційних інвестиційних проектів, що дає негатив або позитив.

• ТЕХНОЛОГІЧНІ. Недостатньо розвинені матеріальна та науково-технічна бази впливає негативно. Наявність достатньої господарської та науково-технічної інфраструктури, матеріальне заохочення інновацій – впливає позитивно.

• ПОЛІТИЧНО-ПРАВОВІ. Обмеження антимонопольного, податкового, патентно-ліцензійного характеру – впливає негативно, законодавче заохочення та державна підтримка – впливає позитивно.

• ОРГАНІЗАЦІЙНО – УПРАВЛІНСЬКІ. Незмінні організаційні, невиправдана централізація, авторитарний стиль керівництв, жорстке планування, орієнтування лише на традиційні ринки – негативна дія, гнучкість організаційних структур демократичний стиль виробництва можливість самостійного корегування запланованих рішень, достатня автономія переважно горизонтальне інформаційне забезпечення – позитивна дія.

• СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ТА КУЛЬТУРНІ. Негативна дія – опір перемінам у зв’язку з можливістю зміни статуту та необхідністю пошуку нової або перебудови традиційної роботи, зміни усталених способів діяльності та стереотипів поведінки, побоювання покарань за можливі невдачі. Позитивна дія – моральне заохочення, громадське визнання створення умов для творчої праці, сприятливий психологічний клімат у трудовому колективі.

Чинники інноваційної діяльності безпосередньо пов’язані з конкретними формами її організації та окремими етапами створення нововведень нині в розвинутих країнах переважають адміністративно-господарські, програмно цільові та ініціативні форми організації інноваційних процесів. На рівні малих підприємств активно розвиваються кооперативно-цільові дослідження щодо нововведень. Такий підхід до ІП дає змогу малим підприємствам акумулювати фінансові ресурси і забезпечити впровадження у виробничу практику необхідних нововведень з метою дальшого розвитку малого і середнього підприємництва.

Цього принципу необхідно дотримуватися підприємцям України, що дало би можливість швидше подолати занепад у розвитку народного господарства.