6. Розділи плану технічного розвитку підприємства.

Розділи плану технічного розвитку підприємства:

1. науково-дослідні і проектно-конструкторські - дослідження і розробка власними силами певної тематики з виділенням по кожній темі:

- мети дослідження (розробки);

- місця впровадження результатів;

- головного виконавця і співвиконавців;

- строків початку і закінчення роботи;

- кошторисної вартості;

- очікуваних результатів;

2. створення, освоєння нових і підвищення якості виготовлених видів продукції:

- створення та оновлення випуску нових видів продукції;

- організація виробництва за ліцензіями або створеної іншими організаціями продукції;

- розробка нових стандартів (технічних умов), складання карт технологічного рівня;

- сертифікація продукції;

- зняття з виробництва застарілих видів продукції.

3. Впровадження прогресивної технології, модернізація і автоматизація виробничих процесів:

- розробка і застосування нових технологій;

- впровадження нових видів устаткування та інструменту;

- капітальний ремонт і модернізація устаткування;

- механізація ручної праці;автоматизація виробництва і процесів устаткування.

4. Зведені результати здійснення заходів технічного розвитку – по окремих напрямках технічного розвитку:

- зниження матеріальних витраті собівартості товарної продукції;

- приріст виробничої потужності підприємства;

- відносне вивільнення чисельності працівників;

по всій сукупності заходів:

- загальні витрати та результати;

- динаміка основних техніко-економічних показників.

Питання для перевірки знань

1. Вибір найефективнішого напряму технічного розвитку підприємства.

2. Аналіз доцільності виробництва нового виду продукції.

3. Охарактеризувати склад інформації для створення наукомісткої та високотехнологічної продукції.

Література: [7, 9, 11, 14, 15, 29, 44, 45]

Тема 6

Сучасні організаційні форми інновацій

План лекції

1. Особливості організаційних форм та забезпечення інноваційної діяльності

2. Ринкові суб’єкти інноваційної діяльності.

3. Венчурний бізнес, його характеристика.

4. Розвиток малого підприємництва та його чинники.

5. Засоби ефективного впровадження інноваційних організацій і формування нових центрів.

1. Особливості організаційних форм та забезпечення інноваційної діяльності

Вивчення теми необхідно починати з тлумачення поняття організаційних структур інноваційної діяльності.

Організаційні структури інноваційної діяльності - це підприємства, організації, що займаються інноваційною діяльністю, науковими дослідженнями, розробленням та реалізацією інновацій.

Усі організаційні структури інноваційної діяльності можна поділити на 3 групи:

1 група - наукові організації що створюють і реалізують ін­новації;

2 група - ринкові суб'єкти інноваційної діяльності, що до­опрацьовують, виробляють та реалізують інновації;

3 група - організаційні структури інтеграції науки та ви­робництва, що скорочують період від виникнення ідеї до її пра­ктичного використання.

Наукова організація - організація (утворення, підприємство, фірма), для якої наукові дослідження і розробки є основним ви­дом діяльності. Вони можуть бути основною діяльністю також для підрозділів цієї організації. Наявність таких підрозділів не залежить від належності організації до тієї або іншої галузі еко­номіки, від організаційно-правової форми власності. Відповідно до рекомендацій Керівництва Фраскаті діє така класифікація на­укових організацій за секторами науки і типами організацій об'єднаних за організаційними ознаками, характером і спеціалі­зацією виконуваних робіт.

Державний сектор об'єднує організації міністерств і відомств, що забезпечують управління державою і задоволення потреб суспільства в цілому; безприбуткові (некомерційні) організації, цілком або в основному, які фінансуються і контролюються урядом, за винятком організацій, що належать до вищого рівня.

Підприємницький сектор охоплює всі організації і підприємства, основна діяльність яких пов'язана з виробництвом продукції або послуг з метою продажу, у тому числі й ті, що перебувають у власності держави.

Вищі організації - це університети й інші вищі навчальні за­клади, незалежно від джерел фінансування або правового стату­су; науково-дослідні інститути, експериментальні станції, кліні­ки; організації, що безпосередньо обслуговують вищі організації.

Приватний безприбутковий сектор складається з приватних організацій, що не ставлять своєю метою одержання прибутку; (фахові товариства, спілки, асоціації, суспільні, добродійні організації, фонди); приватних індивідуальних організацій.