3. Релігійність та її вияви в сучасному світі. Типи релігійних і нерелігійних людей

Релігійність можна розглядати як вияв у конкретної людини певних релігійних почуттів.

Релігійних людей заведено називати вірянами. Однак велика група вірян не є однорідною.

На ступінь значущості релігії для віруючих впливають:

–  зовнішні чинники – соціокультурне оточення або історичний період. Приміром, зрозуміло, що релігійна активність середньовічного християнського населення Європи була вищою й одноріднішою, ніж у сучасних європейських християн;

–  внутрішні чинники – особливості віровчення, культу, організації конкретної релігії. Наприклад, в ісламі релігійна сфера щільно пов’язана із громадсько-політичною, і тому послідовники ісламу переважно демонструють значно більшу релігійну активність, ніж християни різних конфесій.

Загалом розрізняють:

–  активних вірян. Вони вірять у всі догмати віровчення, належать до релігійної спільноти, регулярно виконують культові дії, поширюють релігійні погляди серед інших людей;

–  пасивних вірян. Вони визнають основні постулати віровчення, культові дії виконують нерегулярно, їхнє членство у релігійних організаціях є формальним, у поширенні своєї релігії активної участі не беруть;

–  тих, хто вагається між вірою і безвір’ям. Вони можуть сумніватися в основних положеннях віровчення, зрідка виконують найважливіші обряди; їхні зв’язки з релігійними організаціями є епізодичними;

–  індиферентних, або невірян. У них нема релігійної віри, вони не відносять себе до жодного релігійного об’єднання, однак із повагою ставляться до релігії взагалі й до вірян. Можливі поодинокі випадки виконання релігійних обрядів з нерелігійних мотивів;

–  атеїстів. Вони не вірять в існування надприродних сил і ніяк не пов’я- зані з релігійними практиками у своєму повсякденному житті.

В Україні наявна чітка тенденція зростання питомої ваги вірян серед дорослого населення (понад 18 років). Якщо у 1991 р. тих, хто називав себе вірянами, було трохи більш як 40 %, то у 2002 р. їх було уже понад 60 %.

Дослідники релігії нині кажуть про формування нової релігійної свідомості. Нова релігійна свідомість розглядається водночас і як протест проти кризових явищ у різних сферах життя західного суспільства, і як спроба пристосуватися до корінних змін у ньому в останню чверть XX ст.

Основні риси нової релігійної свідомості:

–  еклектичність, змішування релігійних і навколорелігійних ідей (магія, астрологія, чаклунство). Наприклад, за даними соціологів, сучасній людині так само легко повірити у чаклунство або переселення душ, як і в потойбічне життя чи воскресіння мертвих;

–  індивідуалізм – акцент не на колективній ритуальній практиці, а на особистісному досвіді єднання з божественним началом;

–  неінституційність, яка означає, що люди виявляють свою віру, не перебуваючи формально в тій або іншій релігійній спільноті;

–  підвищена релігійна мобільність. Третина опитаних нещодавно американців зізналися, що змінювали у житті свою релігійну приналежність, до того ж подекуди (30 %) – і не раз!

85 % дорослого населення України пройшло обряд хрещення, тобто формально є християнами. Половина чи навіть більше невірян, індиферентних і переконаних атеїстів відвідують богослужіння у дні релігійних свят, матеріально підтримують Церкву.

З іншого боку, лише 20 % вірян відвідують службу Божу раз на тиждень чи частіше, ще 20 % – раз на місяць, половина – тільки у дні релігійних свят. Трохи більш як третина вірян знають лише одну молитву (ймовірно, «Отче наш»), іще третина – дві-три молитви.

Запропонована класифікація в цілому відбиває світоглядний плюралізм, властивий світовій цивілізації початку XXI ст.

Контрольні запитання

1.  Як Ви розумієте поняття «релігія» та «релігієзнавство»?

2.  Що є предметом релігієзнавства?

3.  Які процеси та феномени вивчаються у політології релігії та етнології релігії?

4.  Що є предметом дослідження соціології релігії, філософії релігії та психології релігії?

5.  Якими є основні підходи до вивчення релігії? Визначте їх суть.

6.  Які основні риси нової релігійної свідомості Ви знаєте?