67. Організми, які вимерли до кінця мезозою.

Белемніти набувають широкого різноманіття в юрі та крейді, але й у кінці крейди повністю вимирають. В крейді широко розвиваються амоніти, які досягають надзвичайного різноманіття у будові черепашки, але в кайнозой не переходять. Протягом тріасу вони переживають декілька розквітів і спадів і в юру не переходть. Ще до початку юри повністю вимирають останні палеозойськ релікти. Розквіту досягають плазуни – з них динозаври, які в кінці крейди повністю вмирають. Грозою морів лишаються іхтіозаври і плезіозаври. На суші існували останні стегоцефали, які до майже повністю вимерли до кінця тріасу. Вимерло багато родів брахіопод, літаючі ящірки і майже всі мор. рептилії.

70. Основні етапи розвитку флори

На початку архею існували сине елені водорості(ціанофіти), діяльнсть яких згодом привела до перебудови атмосфери і гіросфери. Початок сер рифею один з найважл моментів в іст-ї роз-ку орг. світу(поява перших примітивних багатоклітинних тваринного і рослинного світів. Вендська флора була представлена стрічковидними водоростями і різноманітими одноклітинними водоростями.В морях і океанах панували водорості, які швидше всього заселяли бенталь і пелагіаль в межах освітленої зони. Суша протягом всього раннього палеозою була безжиттєвою і тільки вкінці силуру зявляються перші вищі наземні рослинни( рініофіти). Ранній палеозой- час широкого поширення і розвитку нижчих рослин(водоростів: синезелені, червоні, бурі, зелені. Пізній палеозой – час розквіту ослинності. В кінці силуру, як яквідмітилось раніше, зявилися вищі рослини, які пристосувалися до наземного способу життя. В ранн і сер девоні на суші переважали рініофіти, які проростали в болотних місцевостях. Вони вимерли до початку пізн девону. Деякий час на поруч з ренітофітами існувалипохідні від них спорові рослини: плауновидні, членистостеблові і папоротеподібні. До кіня періоду зявилися перші голонасінні рослини.в пізньму девоні особливо ироко були поширеними різноспорові папоротеподібні – археоптерикси. На початку девону поширені вищі рослини були не повсюдними( розселялись лише по берегах водойм і болотистих низинах). З сер девону флора завоювала більш широкі простори суші. Домінантними камяновугільної флори являлись деревовидні плавунові. Членистстостеюові, папоротеподібні і кордаїнові. В самому кінці карбонузявились перші гікгові та хвойні. В сер карбону визначились три флористичні обл: тропічна та дві помірні. В другі половині пермського періоду клімат став більш засушливим, що привело до зміни кліматичної диференціації і появі нових груп рслин. Вперше зявились цикадові , продовжували розвиватись гінкгові. В мезозої рослинний світ морів представлений різноманітними водоростями, сред яких варто відмітити діатомові і золотисті (коколітофориди). Перші зявилсь ще в юрі і, починаючи з крейдового періоду стають породоутворюючими. Другі відомі в викопному стані з крейди. Мезозойські континенти були покриті на обшарних просторах лісами, в яких росли головним чином папоротеподібні і в невеликій кількості плавунові, членистостебельні, а також, можливо, мохи і гриби. Переважали голонасінні рослини. Справжні папоротники зустрічались рідко. В пізній крейді переважали покритонасінні рослини. Мезозойські кардіати і насіневі папороті – остані представники палеохойських груп. Гінкгові, хвойні і, можливо, цикадові зявились в кінці палеозою. Тільки бенеттітові і кейтонієві являються часто мезозойськими групами рослин. В умовах загальної аридизації клімату в пермі і початку мезозою скорочуються ареали голонасінних (за винятком хвойних) і поступово зменшилась їх різноманітність. Але в умовах, де зберігся вологий клімат голонасінні успішно пережили період засухи і на початку юри широко розселились по всіх континентах. В середині крейди зявились покритонасінні. А вже в кінці широко розселились по всій землі. В кайнозойських морях були поширені із рослин коколітофориди. Похолодання в кінці неогену продовжувалось в антропогені. Воно привело до виникнення материкових льодовиків і зміну клімату, фауни і флори. На континентах кайнозою розвивалась пишна рослинність. Великі простори Пн і Пд півкуль були покриті лісами, які складались переважно із покритонасінних а також із голонасінних рослин. Розподіл і склад рослинності були обумовленні кліматичною зональністю на Землі. На початку палеогенового періоду намітились три фітогеографічні провінції: тропічна і дві помірні. Якщо в середині палеогену потепління і помякшення клімату послужили причиною розширення ареалу теплолюбних рослин як до півночі, так і до Пд, то в кінці палеогену в звязку з похолоданням стали розширятись області з помірним і холодним кліматом і широке поширення отримала ластопадна флора. Цей процес продовжувався і в неогеновому періоді, до кінця якого облік флори на землі наблизився до сучасного: в Пн районах формувалась тундрова рослинність, хвойна тайга покривала обшорні простори сибіру, виокремились області з тропіною і сцбтропічною рослинністю і області з листопадною флорою. Значні зміни в складі рослинності і її розподілу відбулись в четвертинному періоді. Льодовики, які насувались з одного боку спустошували все на своєму шляху, а з іншого – пригнічували рослинність прилеглих районів: поблизу льодовкиі проростали мохи, карликові берези, полярні іви. Південніше простягались тундрові степи, в яких поєднувались елементи тундрової і степової флори. Ще південніше знаходились різноманітні лісні масиви, що скаладались переважно із хвойних, і на кінець степи і напівпустелі.