
- •Кукурудза «Міжнародна економіка (2000)» Предмет «Міжнародна економіка»
- •Тема 1. Система міжнародних економічних відносин
- •1. Предмет і метод міжнародної економіки
- •2. Міжнародна економіка як складова економіки в цілому
- •3. Суть, форми та принципи розвитку міжнародних економічних відносин
- •4. Особливості розвитку сучасних міжнародних економічних відносин
- •Тема 2. Середовище міжнародних економічних відносин
- •1. Політико-правове, соціально-культурне та технологічне середовище міжнародних економічних відносин.
- •2. Економічне середовище міжнародних економічних відносин
- •3. Світовий ринок та його структура
- •Тема 3. Моделі розвитку міжнародних економічних відносин
- •1. Міжнародний поділ праці як фактор становлення та розвитку мев
- •2. Меркантилізм і теорія абсолютних та порівняльних переваг про торгівлю
- •3. Модель Хекшера-Оліна-Самуельсона та новітні теорії зовнішньої торгівлі
- •Тема 4. Міжнародна торгівля
- •1. Суть та показники масштабів міжнародної торгівлі
- •2. Ціноутворення в міжнародній торгівлі
- •3. Регулювання міжнародної торгівлі
- •Тема 5. Міжнародна міграція робочої сили
- •1. Суть та основні види міжнародної міграції робочої сили
- •2. Масштаби, напрями і наслідки міжнародної міграції робочої сили
- •3. Державне регулювання міжнародних міграційних процесів
- •Тема 6. Міжнародний рух капіталу
- •1. Суть і форми міжнародного руху капіталу
- •2. Міжнародний кредит і його види
- •3. Міжнародне переміщення технологій
- •4. Світовий фінансовий ринок та його структура
- •Тема 7. Світова валютна система та міжнародні розрахунки
- •1. Суть і види валюти
- •2. Еволюція світової валютної системи
- •3. Валютні ринки, їх види і структура
- •4. Типи і види міжнародних розрахунків
- •5. Платіжний баланс та його структура
- •Тема 8. Суть і особливість міжнародної економічної інтеграції
- •1. Суть і фактори міжнародної економічної інтеграції
- •2. Форми міжнародної економічної інтеграції
- •3. Проблеми і перспективи глобальної інтеграції
- •4. Інструменти світової інтеграції
- •Тема 9. Розвиток міжнародної економічної інтеграції
- •1. Європейські інтеграційні процеси
- •2. Американська економічна інтеграція
- •3. Економічна інтеграція в Азії та Африці
- •Тема 10. Інтеграція україни в світогосподарську систему
- •1. Передумови економічної інтеграції України у світове господарство
- •2. Особливості розвитку зовнішньоекономічних відносин України
- •3. Основні напрямки економічної інтеграції України в систему міжнародної економіки
- •Тема 11. Суть і форми міжнародного бізнесу
- •1. Суть і мотивація міжнародного бізнесу
- •2. Форми міжнародного бізнесу
- •3. Регулювання міжнародного бізнесу
- •Тема 12. Умови й особливості розвитку міжнародного бізнесу в україні
- •1. Передумови розвитку міжнародного бізнесу в Україні
- •2. Форми та результативність міжнародного бізнесу в Україні
- •3. Проблеми і перспективи розвитку міжнародного бізнесу в Україні
Тема 5. Міжнародна міграція робочої сили
Міжнародний поділ праці як вищий рівень розвитку суспільного] територіального поділу праці між країнами призводить до концентрації? в тих чи інших країнах не тільки виробництва певної продукції, а й трудових ресурсів певної кваліфікації. За таких умов країни, що здійснюють стійкий обмін товарами, можуть обмінюватися трудовими ресурсами. В економічному плані міжнародний рух робочої сили принципово не відрізняється від руху товарів і послуг. Однак міграція робочої сили має свої особливості, вивченню яких і присвячується дана тема її вивчення доцільно здійснювати за таким планом: Суть та основні види міжнародної міграції робочої сили. Масштаби, напрямні наслідки міжнародної міграції робочої сили. Державне регулювання міжнародних міграційних процесів.
1. Суть та основні види міжнародної міграції робочої сили
Міжнародна міграція робочої сили становить собою переселення працездатного населення з одних країн в інші строком більш ніж на один рік, викликане причинами економічного та іншого характеру. Існує дві групи причин, які породжують міграцію робочої сили: загальні, що визначають тенденції розвитку всіх форм міжнародних економічних відносин, і специфічні, які пов'язані тільки з міграцією. До першої групи причин належать: інтернаціоналізація господарського життя; нерівномірність соціально-економічного розвитку окремих країн; структурні зрушення в економіці, які обумовлюють витіснення робочої сили з одних галузей і додаткову потребу в ній інших; економічна політика ТНК, які концентрують трудомісткі виробництва в одних країнах і наукомісткі в інших; політична й економічна нестабільність в окремих країнах. Як бачимо, основними причинами міжнародної міграції робочої сили є економічні. Вони діють більш-менш постійно і рівномірно. Політичні причини виникають рідше, але в окремі періоди при певних умовах можуть виникати переміщення великих мас населення. Скажімо, після другої світової війни, згідно з Потсдамською угодою трьох країн-СРСР, США і Великобританії - було змінено кордони Німеччини, а тому переважна більшість німецького населення, що раніше мешкало східніше лінії Одер-Нейсе, а також в країнах Центральної і Південно-Східної Європи, була примусово переселена на територію тодішніх Німецької Демократичної Республіки і Федеративної Республіки Німеччини. У післявоєнний період примусове переселення майже 6 млн. чоловік відбулося також в результаті утворення самостійних країн на місці колишніх колоній. З колоній емігрувало населення в колишні метрополії. У 80-90-х роках XX століття масштаби міграції значно зросли за рахунок біженців. В Африці їх нараховувалось майже 12 млн. чоловік, в Азії - понад 5 млн. чоловік. В кінці 90-х років XX століття загальна кількість біженців становила майже 30 млн. чоловік. Друга група причин включає в себе: відмінності між країнами в рівні заробітної плати і соціального забезпечення; нестачу робочої сили певних спеціальностей і кваліфікацій; відносний надлишок робочої сили в багатьох країнах, що розвиваються; відмінності між країнами в можливостях і умовах професійного зростання. Якщо не брати до уваги примусове масове завезення рабів з Африки на Американський континент, то можна твердити, що основною причиною масової міграції робочої сили в минулому і сьогодні є низький рівень життя населення. Скажімо, на межі ХХ-ХХІ століть, за даними ООН, з 6 мільярдів чоловік лише понад 500 мільйонів мали нормальні умови життя, 900 мільйонів жили в злиднях та бідності, 2,5 мільярда чоловік постійно недоїдали. Безперечно, що саме злидні примушували багатьох людей шукати кращого життя в інших країнах. Види міжнародної міграції робочої сили класифікуються за напрямами руху робочої сили, її якістю, часом і організацією переселення тощо. За напрямами її руху розрізняють еміграцію (виїзд робочої сили за межі країни), імміграцію (в'їзд робочої сили в країну), рееміграцію (повернення іммігрантів на батьківщину на постійне проживання). За якістю робочої сили, тобто залежно від рівня її кваліфікації, можлива міграція як малокваліфікованої робочої сили, так і висококваліфікованих спеціалістів. Переміщення малокваліфікованої робочої сили відбувається, як правило, з країн менш розвинутих у більш розвинуті. Переміщення спеціалістів відбувається головним чином між розвинутими країнами (наприклад, всередині ЄС), а також їх імміграція в розвинуті країни з менш розвинутих. Цей процес дістав назву "відплив умів". Він може відбуватися як у явній формі, коли спеціаліст переселяється в іншу країну або ж залишається в ній після завершення навчання, так і в прихованій формі, коли спеціаліст нікуди не переселяється, але влаштовується на роботу на підприємство, що належить іноземному капіталу. Сьогодні проблема еміграції робочої сили, в тому числі і проблема "відпливу умів", гостро постала і перед постсоціалістичними країнами. За часом переміщення міграцію поділяють на остаточну (виїзд населення в іншу країну на постійне місце проживання), тимчасову (виїзд в іншу країну на певний термін), сезонну (виїзд населення в іншу країну в певну пору року і на певний термін, скажімо, на проведення сільськогосподарських робіт), маятникову, яка характерна для! прикордонних районів країн і проявляється в тому, що працівники живуть в одній країні, а працюють постійно чи тимчасово в іншій. За характером організації міграцію поділяють на добровільну (непримусове переселення), примусову (виселення громадян із своєї країни на підставі рішення судових органів), організовану (її здійснюють спеціальні інститути згідно з національним законодавством), самодіяльну (нелегальне переміщення населення за межі своєї країни). Розрізняють кілька етапів розвитку міжнародної міграції робочої сили: До початку XVIII століття, коли мало місце масове примусове переміщення рабів з однієї країни в іншу, передусім із Африки на Американський континент; 1725-1880 pp., коли мала місце масова еміграція робочої сили з Європи в Північну Америку, Австралію та Нову Зеландію; 1880-1914 pp., коли розгорнулась масова еміграція робочої сили із Східної та Південної Європи, Китаю, Індії, Японії, Східної Африки в - Америку; 1918-1939рр., коли зросли масштаби міжнародної міграції робочої сили в традиційні центри прийому іноземної робочої сили; 1945-1989 pp.; коли зросли масштаби внутріконтинентальної міграції. З 1989 року по даний період, коли розгорнулась масова еміграція з країн з перехідною економікою. Сучасний етап міжнародної міграції робочої сили характеризується певними особливостями, серед яких найбільш вагомими є: зростання ролі демографічних факторів (зростання чисельності населення, зміни його вікової й статевої структури); розширення географії міжнародної міграції робочої сили, що проявилося у зростанні кількості країн, охоплених міграційними потоками; розширення структури міграційних потоків в результаті масової міграції вчених, спеціалістів та висококваліфікованих робітників; збільшення обсягів нелегальної міграції робочої сили, особливо між країнами, що мають спільні кордони. За оцінками відповідних служб, в США постійно перебуває до 4 млн. нелегальних іммігрантів. В Західній Європі цей показник, знову ж таки за оцінками, становить не менше 3 млн. чоловік; підвищення інтенсивності міжнародної міграції робочої сили в результаті збільшення кількості та швидкості міграції населення.